Єлизавета Ярославна
"Єлизавета Ярославна" автор Орльонов Артур
Королева Норвегії
1045 — 1066
Народився	1022  Київ, Київська Русь
Помер	1066
Країна	Норвегія
Рід Рюриковичі
Батько	Ярослав Мудрий[1]
Мати	Інгігерда Шведська[1]
У шлюбі з	Гаральд III Суворий[1]
Діти	Інгігерд Норвезька Марія Гаральдсдоттір
Медіафайли у Вікісховищі

Єлизаве́та Яросла́вна (близько 1022^[2] — після 1067) — найстарша донька Ярослава Мудрого, видана 1045 року за норвезького конунга Гаральда Суворого (старонорвезькою: Harald Harðráði).

На сватанні Ярослав завважив, що молодий, який не мав ні держави, ні грошей, повинен себе чимось уславити, щоб шлюб не був нерівний. Гаральд пустився тоді світами добувати слави і склав пісню про «руську дівчину з золотою гривною, що помітує Гаральдом»:

...
Past Sicily's wide plains we flew,
A dauntless, never-wearied crew;
Our viking steed rushed through the sea,
As viking-like fast, fast sailed we.
Never, I think, along this shore
Did Norsemen ever sail before;
Yet to the Rus' queen, I fear,
My gold-adorned, I am not dear.

Вікінги називали Єлизавету Еллісіф (Ellisif), скальд Стуф Сліпий співав про Гаральдову дружину, що той привіз на батьківщину у 1046 році:

Agder's chief now got the queen
Who long his secret love had been.
Of gold, no doubt, a mighty store
The princess to her husband bore.

Гаральд став співправителем конунга Маґнуса Доброго, а по його смерті — конунгом Норвегії Гаральдом III Суворим (1047—1066). У 1048 році Гаральд узяв ще одну дружину, Тору Торбергсдаттер, від якої у нього було двоє синів, Маґнус і Олаф. Шлюб багато в чому можна пояснити політикою та створенням союзу. Глави родини Гіске (Giskeætten) відігравали ключову роль у політиці влади. Можливо, Єлизавета залишилася на Русі, або померла дорогою до Норвегії. Однак це означало б, що дочки Гаральда, Інгігерд і Марія, які їй приписують, належали Торі, що вважається малоймовірним, оскільки Марія була заручена з Ойстейном Орре, який був би її дядьком, якби вона була донькою Тори. Тому можливо, що Тора була наложницею Гаральда. Тора стала матір'ю як короля Олава Спокійного, так і короля Маґнуса II Гаральдссона.

Ярослав Мудрий свою дочку Єлизавету видав заміж за норвежця Гаральда. Щоправда, шлюбові передувала тривала, сповнена романтизму й драматизму, історія. Закохався молодий норвежець у Єлизавету під час своїх перших відвідин Києва. Руська княжна відповіла Гаральдові, принцові, поетові й бардові, взаємністю. Але незговірливий батько, князь Ярослав Мудрий, погодився видати дочку за норвежця лише за умови, якщо той стане королем і прославиться лицарською звитягою. Довелося Гаральдові податися з нечисленною дружиною в мандри по світу. Він вступив на службу до візантійського імператора, на якій здійснив-таки чимало лицарських подвигів. Іще Гаральд устигав писати поезії, найпопулярнішою серед яких стала пісня, присвячена Єлизаветі. Нарешті він досяг заповітної мрії — одружився з нею. Проте їхнє подружнє життя було нетривалим. Уже в ранзі норвезького короля Гаральд вирушив на війну до Англії, де в одному з боїв біля Стамфорд-Бріджа поблизу Йорка 1066 року наклав головою…

Подружжя щасливо прожило майже двадцять років у Норвегії.^[3] По його загибелі Єлизавета Ярославна вийшла заміж удруге і стала королевою Данії.

Норвезька письменниця і драматург Інґеборг Рефлінг Гаген у 1966 році написала новеллу «Єлизавета та Гаральд», яку взяли за основу театральної постановки, здійсненої 10 жовтня 1970 року в театрі «Суттунг» у місцевості Танум. Виставу пізніше показали в районах Гедмарк та Оппланн.^[4]

Також є відомим роман «Королівське дзеркало» норвезької письменниці Вери Генріксен, українською опублікований у видавництві «Літопис» у перекладі Наталії Іваничук.

• Сага про Ярославових доньок. Юрій Хорунжий, Юрій Якимів.- К.: Видавництво «Бібліотека українця»,2004. [Архівовано 14 жовтня 2009 у Wayback Machine.]
• «Українська Мала Енциклопедія», проф. Євген Онацький
• «Історія України», М.Грушевський, Частина 2 ^{[недоступне посилання]}
• «Heimskringla or The Chronicle of the Kings of Norway», Saga of Harald Hardrade: Part I. (англ.), із Berkeley Digital Library
• «Князівські династії Східної Європи», Леонтій ВОЙТОВИЧ — Львів: Інститут українознавства ім. І.Крип'якевича, 2000. — 649 с. ISBN 966-02-1683-1 [Архівовано 21 січня 2020 у Wayback Machine.]

• «Імена твої, Україно» [Архівовано 25 квітня 2012 у Wayback Machine.] — Іван Корсак, Луцьк: ПВД «Твердиня», 2007.
• Київ. Енциклопедія. / В. Г. Абліцов. — К.: Видавництво «Фенікс». 2016. — 288 с.

• Єлисавета Ярославна [Архівовано 4 травня 2021 у Wayback Machine.] // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1958. — Т. 2 : Д — Є, кн. 3. — С. 427. — 1000 екз.

У Родоводі є генеалогічне дерево цієї людини

Єлизавета Ярославна