Visa
Галузь промисловості	фінансові послуги
Дата створення / заснування	1958
Офіційна назва	англ. VISA INC.
Засновник	Dee Hockd
Виконавчий директор	Alfred F. Kelly Jr.d[1][2] і Ryan McInerneyd[2]
Президент	Alfred F. Kelly Jr.d[3][4] і John F. Lundgrend[4]
Член правління	Alfred F. Kelly Jr.d[3][4], Lloyd Carneyd[5][6], Kermit Crawfordd[5], Francisco Javier Fernández-Carbajald[5], Ramon Laguartad[7], Teri Listd[5], John F. Lundgrend[5], Ryan McInerneyd[2], Denise Morrisond[5], Pam Murphyd[5], Linda J. Rendled[5] і Maynard Webbd[5]
Країна	США
Член у	W3C[8], FIDO Allianced[9] і SD Associationd[10]
Організаційно-правова форма	делаверська корпораціяd[11]
Сукупні активи	▲82 896 000 000 $ (30 вересня 2021)[12]
Власний капітал	▲37 589 000 000 $ (30 вересня 2021)[12]
Загальна виручка	▲29 310 000 000 $ (2022)[13]
Чистий прибуток	▲14 957 000 000 $ (2022)[13]
Операційний прибуток (EBIT)	▲18 813 000 000 $ (2022)[13]
Ринкова капіталізація	▼478 760 000 000 $ (30 січня 2022)[14]
Місце заснування	Фресно
Дочірня організація	Visa Europed і Visa International Service Associationd
Є власником	Visa Electron і Visa Debit
Розташування штаб-квартири	Фостер-Сіті, Сан-Франциско, Сан-Матео і Сан-Франциско
Біржа	NYSE: V
Кількість працівників	▲21 500 осіб (2021)[12]
Продукція	кредитна картка
Кількість підписників у соціальних мережах	52 400 ± 99[15]
Service status information URL	downdetector.ph/status/visa/
Офіційний сайт​(англ.)
Visa у Вікісховищі

Visa Inc.  (також відома як Visa, стилізована під VISA) — одна з найбільших світових платіжних систем, є американською фінансовою багатонаціональною корпорацією зі штаб-квартирою в Фостер-Сіті, Каліфорнія, США^[16]. Вона полегшує електронні перекази грошових коштів по всьому світу, найчастіше з допомогою кредитних карт Visa, дебетових карт та карт передплати.^[17] Visa не випускає карточки, не надає фінансовим компаніям кредити і не встановлює тарифи і комісії для споживачів; Замість цього Visa надає фінансовим компаніям продукти під брендом Visa, які вони потім використовують, щоб запропонувати своїм клієнтам кредитні, дебетові, предоплачені програми та програми доступу до готівкових грошей. У 2015 році видавництво Nilson Report, що відстежує індустрію кредитних карт, виявило, що глобальна мережа Visa (відома як VisaNet) обробила 100 мільярдів транзакцій упродовж 2014 року на загальний об'єм 6,8 трильйонів доларів США^[18].

Щорічний торговий обіг карток «Віза» становить 2,5 трильйони доларів США. Картки «Віза» приймаються до оплати в торгових точках більше 150 країн світу. Організація грає центральну роль в розробці інноваційних платіжних продуктів і технологій, які використовують 21 тисяча фінансових організацій,  члени платіжної системи і власники їх карток.

Історія «Visa» почалася в 1958, коли Bank of America випустив синьо-біло-золоту картку «BankAmericard». З метою отримання картками банку «BankAmerica» національної популярності для їхньої підтримки створили нову корпоративну структуру, керували якою організації, що мають ліцензії на ведення бізнесу. Ця структура отримала ім'я «Віза» в 1976 році. З часом кредитні картки «Віза» набули поширення у всьому світі.

У 1980-х і 1990-х «Віза» запропонувала клієнтам перші елітні картки, створила першу глобальну систему банкоматів, розробила нові смарт-картки і передплачені картки.

Visa ініціювала створення u-commerce, або всесвітньої (universal) комерції — здатність займатися комерцією в будь-якій точці світу, у будь-який час і будь-яким способом.

Голова «Візи» — Чарльз Шарф.

Visa Contactless (раніше Visa payWave) — це сумісна з EMV безконтактна можливість проведення платежу, заснована на стандарті ISO/IEC 14443 і технології компанії Visa, що надає власникам карток безконтактний спосіб проведення оплати на суми до певної величини, без підтвердження підписом або PIN-кодом, шляхом піднесення картки до платіжного терміналу замість проведення нею для зчитування або її вставки в термінал.

Аналогом карток з Visa Contactless є Mastercard Contactless і ExpressPay від American Express: вони використовують одну технологію RFID та її реалізація в них сумісна, тому оплата такими картками можлива на одних і тих же терміналах, що підтримують безконтактну оплату, у випадку якщо еквайєр сертифікував прийом безконтактних платежів в кожній з платіжних систем.

Картки з даною технологією дозволяють оплачувати покупки без підтвердження PIN-кодом або підписом на суми не вище дозволеної банком-емітентом величини або більші суми з підтвердженням оплати звичайним способом^[19]. В Україні цей ліміт становить 1500 гривень^[20], у Польщі — 50 злотих, у Росії така сума обмежується 1000 рублів, у Білорусі — 22 біл. рубля і т. д. Для кожної країни світу Visa надає рекомендований розмір разової неверіфікованої операції. Ця величина називається англ. VLP Single Transaction Limit і визначається EMV-тегом 9F78, що зберігається в пам'яті чипа.

Технологія безконтактних платежів Visa payWave впроваджена платіжною системою в 2004, а перші такі картки з'явилися в Європі в 2005. В Північній Америці картки з'явилися в 2007.^[21]

Найбільші банки Австралії, такі як National Australia Bank, не надають своїм клієнтам можливість вибору для відмови від карток Visa з включеним функціоналом payWave. Це ж справедливо і для безконтактну оплату для безконтактних карток платіжної системи MasterCard. Тим клієнтам, які незадоволені наявністю payWave для проведення транзакції без підтвердження PIN-кодом або підписом на чеку, було рекомендовано утриматися від прив'язки карток Visa до свого банківського рахунку.

Пізніше Visa перейменували Visa payWave в Visa Contactless та почали використовувати як логотип Безконтактний символ EMV, який використовується на платіжних картках з підтримкою безконтактної сплати.

Зараз «Visa International» розділена на 7 регіонів:

• США
• Канада
• CEMEA — Центральна та Східна Європа, Середній Схід та Африка
• Країни Європейського Союзу
• Азія
• Латинська Америка й Карибський регіон
• Австралія

• Платіжна система
• Mastercard
• Mastercard Contactless
• Безконтактна оплата

• VISA.com Офіційна сторінка [Архівовано 10 грудня 2020 у Wayback Machine.]
• Visa // Банківська енциклопедія / С. Г. Арбузов, Ю. В. Колобов, В. І. Міщенко, С. В. Науменкова. — Київ : Центр наукових досліджень Національного банку України : Знання, 2011. — 504 с. — (Інституційні засади розвитку банківської системи України). — ISBN 978-966-346-923-2.

Це незавершена стаття з фінансів. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.