| Tamias quadrivittatus | |
|---|---|
_(8-25-12)_dunton_meadow,_near_lizard_head,_dolores_co,_co_-01_(7903975866).jpg)
| |
| Біологічна класифікація | |
| Царство: | Тварини (Animalia) |
| Тип: | Хордові (Chordata) |
| Клада: | Синапсиди (Synapsida) |
| Клас: | Ссавці (Mammalia) |
| Ряд: | Мишоподібні (Rodentia) |
| Родина: | Вивіркові (Sciuridae) |
| Рід: | Neotamias |
| Вид: | N. quadrivittatus
|
| Біноміальна назва | |
| Neotamias quadrivittatus (Say, 1823)
| |
| |
| Ареал | |
| Синоніми | |
|
Tamias quadrivittatus | |
Tamias quadrivittatus — вид бурундука з родини вивіркових (Sciuridae). Він є ендеміком штатів Колорадо, Юта, Аризона та Нью-Мексико в США[1][2].
Найчастіше зустрічається в хвойних лісах, лісистих місцевостях, гірських чагарниках і високогірних тундрових біотопах. T. quadrivittatus мешкає на висоті від 1500 метрів до 2200 метрів над рівнем моря[3].
Морфологічна характеристика
Колорадський бурундук досягає середньої довжини голови й тулуба від 12,5 до 13,0 сантиметрів, довжини хвоста — ≈ 10,0 сантиметрів, а вага — від 45 до 70 грамів. Забарвлення спини від рудуватого до коричнювато-коричневого, і, як і в інших видів роду, на спині є кілька темних спинних смуг, які розділені світлішими смугами і відмежовані від боків тіла. Голова від червонувато-коричневого до коричнювато-коричневого кольору, іноді з сірим відтінком. На голові є дві білі або кремово-білі смуги, між якими через око проходить темна або чорна смуга. За вухами часто є сіра постаурикулярна пляма. Центральна спинна смуга темно-сіра або чорна, дві темні смуги, розташовані далі, зазвичай дещо світліші. Світлі смуги від білого до кремово-білого або пісочного кольору. Стегна і лапи від охристого до коричного кольору, живіт від білого до кремово-білого[4].
Спосіб життя
Вид веде денний спосіб життя з основною активністю рано вранці та пізно ввечері. Переважно мешкає на землі, але також може забиратися на дерева та кущі. Тварини харчуються переважно насінням і плодами трав, кущів і дерев. Насіння є основним джерелом їжі, інші частини рослин, а також комахи та дрібні хребетні є додатковою їжею. Їжу тваринки носять у защічних сумках і створюють запаси їжі в щілинах або в підземних гніздових камерах. Вони, ймовірно, не впадають у сплячку і можуть бути активними цілий рік — залежно від погоди. Однак деякі особини залишаються в гнізді в погану погоду і впадають у сплячку. Територія тварин займає в середньому 2,7 га. Гнізда будують в ущелинах, під камінням або в землі[4].
Шлюбний період у цього виду триває з квітня по травень, на півдні ареалу також може бути два періоди спарювання — у лютому і в липні. Період вагітності становить близько 30 днів, і в регіонах з одним періодом розмноження на рік дитинчата народжуються в травні-червні. Дитинчата відлучаються від грудей через шість-сім тижнів і залишають материнське гніздо восени[4].
На більшій частині свого ареалу цей вид симпатизує з іншими бурундуками, такими як Tamias dorsalis, Tamias minimus, Tamias rufus і Tamias umbrinus[5]. Менше третини тварин переживають зимову сплячку. Як дрібні ссавці, тварини є здобиччю різних хижаків, таких як куниці, коти і собаки, а також хижих птахів і змій. У разі загрози тварини ховаються в ущелинах скель, у гніздах або в рослинності. Тоді вони видають гучні "тріски" і свистячі звуки як сигнали тривоги[4].
Примітки
- ↑ а б Cassola, F. (2017) [errata version of 2016 assessment]. Neotamias quadrivittatus. IUCN Red List of Threatened Species. 2016: e.T42576A115191051. doi:10.2305/IUCN.UK.2016-3.RLTS.T42576A22267688.en. Процитовано 11.11.2022.
- ↑ David M. Armstrong (2007). Rocky Mountain Mammals: A Handbook of Mammals of Rocky Mountain National Park and Vicinity (вид. Third). University Press of Colorado. с. 93–. ISBN 978-1-60732-008-1.
- ↑ Bergstrom, Bradley J.; Hoffmann, Robert S. (1991). Distribution and Diagnosis of Three Species of Chipmunks (Tamias) in the Front Range of Colorado. The Southwestern Naturalist. 36 (1): 14. doi:10.2307/3672112. ISSN 0038-4909. JSTOR 3672112.
- ↑ а б в г Richard W. Thorington Jr., John L. Koprowski, Michael A. Steele: Squirrels of the World. Johns Hopkins University Press, 2012, ISBN 978-1-4214-0469-1, P. 333–334.
- ↑ Troy L. Best, Stephanie L. Burt, Jarel L. Bartig: Tamias quadrivittatus. (Mammalian Species. Nr. 466), 1994.