Notre Dame d'Ukraine: Українка в конфлікті міфологій
Жанр	нон-фікшн[d]
Автор	Забужко Оксана Стефанівна
Мова	українська
Опубліковано	2007
Країна	Україна
Видавництво	Факт (видавництво)
Нагороди	Фонд Лесі та Петра Ковалевих (2008) Премія фундації Антоновичів (2009) Книжка року 2007 (2007)
Цей твір у Вікіцитатах

«Notre Dame d'Ukraine: Українка в конфлікті міфологій» (2007) — найвідоміша праця Оксани Забужко в жанрі нон-фікшн. В цій книзі вона переосмислює сприйняття і творчість іншої відомої українки — Лариси Косач-Квітки. Про Лесю Українку читати цікаво передовсім тому, що культурна спадщина, яку вона нам залишила, все ще є дуже і дуже недооціненою. В книзі ми можемо насолодитись добре відомим стилем Оксани Забужко, з реченнями на три сторінки та довжелезними примітками, але також варто додати, що, все-таки, це якісний і ґрунтовний аналіз творчості Лариси Косач-Квітки, високо оцінений критиками. Книга, наповнена фрагментами листів та спогадами сучасників, дозволяє нам краще зрозуміти особистість відомої письменниці та контекст, що її оточував.^[1]

Книжка присвячена Соломії Павличко, якій авторка 1999 року пообіцяла написати таку книжку.

Оксана Забужко у пролозі вказує:

«Цю книжку можна вважати заключною частиною моєї „дослідницької трилогії“ — п'ятнадцятилітнього, завдовжки якраз в історію української незалежности, „інтелектуального роману“ авторки з класиками, перші дві частини якого, присвячені І. Франкові й Т. Шевченку, побачили світ, відповідно, 1992 й 1997 року.»

Мова йде про такі дві її книжки: «Філософія української ідеї та європейський контекст: Франківський період» (1992) та «Шевченків міф України: Спроба філософського аналізу» (1997).^[2]

Видання 2007 року має обсяг 640 сторінок^[2]. Зміст книжки такий:

Пролог
Дорожня мапа: розділ за розділом
І. «Одинокий мужчина» чи Велика Хвора? Культурна презентація героїні: тіло як текст
II. Міфологічна пригода жінки-Орфея і любовний дискурс: конфлікт інтерпретацій
III. Історія єресі—І. Містичний шлюб і «релігія любови»
IV. Історія єресі—II. У пошуках абсолюту. Фауст-мужчина і Фауст-жінка
V. Лицарі під заборолом: народники чи шляхта? (До генези української інтеліґенції)
VI. «Тайна імени». Історія ордену: символ віри
VII. Історія ордену: фінал. Герб лілеї. Notre Dame Dolorosa і її помста
VIII. Наша Славна Жірондистка: релігійна альтернатива в секулярну добу. Вступ до історії хамократії
Епілог
Покажчик імен
Про автора Ілюстрації
Примітки (до електронної версії)

Анотація до книги^[3]:

Хто ми — Україна чи Малоросія? Європа чи Росія? Чи українська релігійність — це те саме, що візантійське православ’я? Чи й справді українці — «селянська нація»? Яку таємницю берегли «таємні товариства» малоросійських дворян ХІХ століття? Звідки в «Лісовій пісні» зашифрована легенда про Грааль? Що є демократія, а що — хамократія? У чому полягав модерний «український проект», і чи вдалося нам його реалізувати?..

Одна з найвідоміших книг Оксани Забужко, вперше видана 2007 року й відзначена багатьма престижними нагородами, пропонує читачеві вражаючу інтелектуальну подорож крізь віки, культури й конфесії в пошуках «України, яку ми втратили». Ключем до неї стає міф Лесі Українки — найгірше прочитаної і найдраматичніше недооціненої письменниці з пантеону наших національних класиків.

Книжка - це філософсько-літературознавче дослідження творчості Лесі Українки. Авторка запитує: чому саме Леся Українка стала єдиною жінкою, яку українці погодилися визнати "великою"? У чому її "архетипова функція" як національної героїні, за яким алгоритмом відбулася її героїзація, які потреби "колективного несвідомого" вона задовольняє - словом, "за що ми любимо Лесю"? У пошуках відповіді на це запитання Забужко стосується безлічі найрізноманітніших тем: теми кохання та смерті в мистецтві, співвідношення хвороби та творчості, образ тіла в радянській культурі, гностичні "єресі" та суфізм, відмінності між українським і російським народництвом, європейське лицарство і культ Прекрасної Дами, протистояння революції, і це далеко не повний перелік. Здається, що "надто багато"? Але Забужко складає з цього різноманіття тем єдиний пазл і розкриває культурні коди Лесі Українки, вже втрачені і з першого погляду незрозумілі навіть освіченим сучасникам. У цій колосальній роботі Оксана Забужко використовує (зокрема) феміністську методологію. Я б сказала, що це чудовий зразок феміністської літературної критики. Особливо цікава тема "жіночої релігії" та жіночого божества, яка проходить через усю книгу. Забужко вважає Українку жінкою-єресіархом, і у цій ролі – продовжувачкою давньої традиції "жіночої релігії". ^[4]

• 2007 — Гран-прі Всеукраїнського рейтингу «Книжка року 2007»
• 2008 — Перша премія з літератури Союзу українок Америки
• 2008 — переможець конкурсу "Краща українська книжка року" журналу «Корреспондент»
• 2008  — за роботу загалом і конкретно за книгу про Лесю Українку «Notre Dame d'Ukraine: Українка в конфлікті міфологій» Оксані Забужко була присуджена Премія Міжнародної Фундації Омеляна і Тетяни Антоновичів ^[6]