| Mammuthus lamarmorae † Час існування: Плейстоцен | ||||||||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||||||
| Mammuthus lamarmorae Major, 1883 | ||||||||||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||||||||||
|
Mammuthus lamarmorae — вимерлий викопний карликовий мамут, що був розповсюджений на острові Сардинія, у середньому та верхньому плейстоцені (450 000 — 40 000 років тому), висоти плеча досягала лише 1,4 м і важив близько 550 кг[1], кістки мамута були знайдені переважно у дрібнозернистих відкладеннях західної частини острова. Найімовірніше походить від Mammuthus trogontherii, утворився в результаті дії острівної карликовості.
Є представником мамонтів з парафілетичної групи карликових слонів, що мешкали на островах Середземномор'я [2][3], поряд з Mammuthus creticus [4].
Науковий опис
Вперше M. lamarmorae науково описаний в 1883 році британським та швейцарським палеонтологом Форсайтом Мейджором[en]. Форсайт у своїй роботі не опублікував зображень тварини, проте відзначив схожість із Mammuthus meridionalis. Викопні залишки з кар'єру Фунтана-Моріменту до цього дня знаходяться в Музеї природної історії Базеля[en], де Форсайт особисто вивчав їх. З середини XX століття на основі нових знахідок зубів цей вид хоботного був переміщений у рід Mammuthus. У 2012 році відповідно до Міжнародного кодексу зоологічної номенклатури назва Mammuthus lamarmorae стала валідною[en] [5][6]. Видова назва була дана на честь сардинського генерала та натураліста Альберто Ла Мармори (1789—1863), який брав участь у дослідженні залишків із Фунтана-Моріменту [3].
Характеристика
M. lamarmorae відомий за численними залишками черепа, зубів та інших частин кістяка. Попри велику кількість матеріалу, повний скелет невідомий. Досягав у висоту у плечах 1,4 м та ваги 550 кг. Задній моляр 13 см завдовжки, 6,9 см завширшки, з 11 гребенями на емалі [7]. Плечова кістка завдовжки 45 см [8]. Діаметр бивнів досягав 3,5 см. Маленький розмір мамонта був наслідком острівної карликовості: спочатку великі предки досягли Сардинії та в умовах ізоляції від материка, обмеженості у харчових ресурсах, відсутності хижаків зменшилися у розмірах [2][3].
Знахідки
Більшість знахідок M. lamarmorae було зроблено на західному узбережжі та західній частині острова, в основному це розрізнені залишки, проте були виявлені цілі частини кістяка. Найважливішим місцем знахідок є кар'єр Фунтана-Моріменту на південний захід від комуни Гоннеза в долині річки Ріо -Морімент, відкритий ще наприкінці XIX століття. Ці скам'янілості відносяться до розрізу Фунтана-Моріменту, що складається з еолових осадових порід, розташованих нижче шару пластів гірських осадових порід (Тірренський конгломерат). Тірренський конгломерат широко поширений по всьому західному узбережжю Сардинії і відносяться до еємського інтергляціалу (126-115 тис. років тому). Скам'янілості містять хребці, повну стопу, майже повну кисть, плечову та ліктьову кістки, бивні. Моляр із Сан-Джиовані-ді-Сініс поблизу міста Ористано знайдений у шарах, що передують еємському інтергляціалу. Найбільший моляр відомий з Кампу-Джіавес поблизу Сассарі.
Знахідки біля міста Альгеро це бивень 48 см, [9] і можливо з верхнього плейстоцену, безліч зубів з Тримаригліо і походять з вивітрених порід вище тірренського конгломерату.
Філогенія
Поява M. lamarmorae наприкінці середнього плейстоцену (450 тис. років тому) свідчить про малу ймовірність його походження від Mammuthus primigenius, оскільки останній потрапив до Європи лише в пізньому плейстоцені. Найвірогіднішим предком карликового мамонта є Mammuthus trogontherii, який жив на континенті на той час. На користь цієї гіпотези говорить конструкція молярів: у M. trogontherii і M. lamarmorae архаїчна конструкція — 11 гребенів на емалі, тоді як у M. primigenius їх 26. Колонізація Сардинії M. trogontherii почалася приблизно на початку або в середині середнього плейстоцену. Ймовірно міграція відбувалася в періоди льодовикових максимумів, коли рівень моря був набагато нижчим і тварини могли діставатися острова вплав. Поки що незрозуміло, чи відбувалася міграція однією хвилею чи кількома. На користь другого припущення говорять знахідка великого зуба з Кампу-Джіавес і багатохвильовий характер розселення карликових форм роду Palaeoloxodon на Сицилії і Мальті [2]. .
Примітки
- ↑ Larramendi, A. (2016). Shoulder height, body mass and shape of proboscideans (PDF). Acta Palaeontologica Polonica. 61. doi:10.4202/app.00136.2014. Архів оригіналу (PDF) за 24 серпня 2016.
- ↑ а б в Maria Rita Palombo: Endemic elephants of the Mediterranean Islands: knowledge, problems and perspectives. In: G. Cavarretta, P. Gioia, M. Mussi and Maria Rita Palombo (eds.): The World of Elephants — International Congress. Consiglio Nazionale delle Ricerche. Rome, 2001, pp. 486—491
- ↑ а б в Lucia Caloi, Tassos Kotsakis, Maria R. Palombo und Carmelo Petronio: The Pleistocene dwarf elephants from Mediterranean islands. In: Jeheskel Shoshani and Pascal Tassy (eds.): The Proboscidea. Evolution and palaeoecology of the Elephants and their relatives. Oxford, New York, Tokyo, 1996, pp. 234—239
- ↑ Victoria L. Herridge, Adrian M. Lister. Extreme insular dwarfism evolved in a mammoth // Proceedings of the Royal Society B: Biological Sciences. — 2012-08-22. — Т. 279, вып. 1741. — С. 3193–3200. — ISSN 0962-8452. — doi:10.1098/rspb.2012.0671
- ↑ R. Melis, Maria Rita Palombo und M. Mussi: Mammuthus lamarmorae (Major, 1883) remains in the pre-Tyrrhenian deposits of San Giovanni in Sinis (Western Sardinia, Italy). In: G. Cavarretta, P. Gioia, M. Mussi and Maria Rita Palombo (eds.): The World of Elephants — International Congress. Consiglio Nazionale delle Ricerche. Rom, 2001, pp. 481—485
- ↑ Maria Rita Palombo, M. P. Ferretti, G. L. Pillola and L. Chiappini: A reappraisal of the dwarfed mammoth Mammuthus lamarmorai (Major, 1883) from Gonnesa (south-western Sardinia, Italy). Quaternary International 255, 2012, pp. 158—170
- ↑ Elefantenreich : eine Fossilwelt in Europa ; Begleitband zur Sonderausstellung im Landesmuseum für Vorgeschichte Halle 26.03.-03.10.2010. — Halle (Saale): Landesamt für Denkmalpflege und Archäologie Sachsen-Anhalt, Landesmuseum für Vorgeschichte, 2010. — 652 Seiten с. — ISBN 978-3-939414-48-3, 3-939414-48-4.
- ↑ [Elefantenreich : eine Fossilwelt in Europa ; Begleitband zur Sonderausstellung im Landesmuseum für Vorgeschichte Halle 26.03.-03.10.2010. — Halle (Saale): Landesamt für Denkmalpflege und Archäologie Sachsen-Anhalt, Landesmuseum für Vorgeschichte, 2010. — 652 Seiten с. — ISBN 978-3-939414-48-3, 3-939414-48-4. ASIER LARRAMENDI. Shoulder height, body mass, and shape of proboscideans (англ.) // Acta Palaeontologica Polonica. — 2016. — № 63 (3). — С. 537—574.]
- ↑ Архивированная копия (PDF). Архів (PDF) оригіналу за 25 січня 2022. Процитовано 25 січня 2022.
