M108
Самохідна гаубиця M108 з ЗСУ M247 «Сержант Йорк» на випробувальному полігоні в Юмі. Аризона
Тип	Самохідна гаубиця Схема: моторне відділення попереду
Походження	США
Історія використання
На озброєнні	з 1963
Оператори	США
Війни	Війна у В'єтнамі
Історія виробництва
Виробник	Cadillac Motor Car Division/General Motors
Виготовлення	1962-1963
Виготовлена кількість	355
Варіанти	M108A2B
Характеристики
Вага	22 452
Довжина	6 114 — 6 614
Довжина ствола	30
Ширина	3 150
Висота	3 279
Обслуга	5 чол.
Калібр	105
Підвищення	−4…+74°
Траверс	360°
Темп вогню	4
Дальність вогню
Ефективна	11,5
Броня	алюмінієва катана Лоб: верх: 32 / 75°, середина: 32 / 19°, низ: 32 / 60° Борт: 32 / 0° Корма: 32 / 0° Дах: 32 Днище: 32 Башта: лоб: 32 / 22°, борт: 32 / 22°, корма: 32 / 0°, дах: 32 Активний захист: немає Динамічний захист: немає
Головне озброєння	105-мм M103 боєкомплект: 86
Другорядне озброєння	12,7-мм кулемет M2 боєкомплект: 500
Двигун	Detroit Diesel 8V71T Виробник: Detroit Diesel Марка: Detroit Diesel 8V71T Тип: дизельний Максимальна потужність: 405 к.с. Конфігурація: V-подібний Циліндрів: 8-ми циліндровий Система живлення: турбонаддування з проміжним охолодженням повітря Охолодження: рідинне Тактність (число тактів): 2 Рекомендоване паливо: дизельне JP-8/diesel (511 літрів)
Питома потужність	18,038
Трансмісія	XTG411-2A
Підвіска	індивідуальна торсіонна тиск на ґрунт: 0,71
Дорожній просвіт	450 колія: 2 768
Швидкість	шосе: 56
Прохідність	підйом: 60 стінка: 0,533 рів: 1,828 брід: 1,828
M108 (САУ) у Вікісховищі

M108 (англ. M108 howitzer) — американська 105-мм самохідна гаубиця, що перебувала на озброєнні артилерії армії США, а також артилерійських підрозділів армій деяких країн світу у 1960—1970-ти роки. Артилерійська система розроблялася компанією Cadillac Motor Car Division корпорації General Motors, паралельно зі створенням 155-мм самохідної гаубиці M109, з якою вони мали однакове шасі й башту з невеликими відмінностями. В конструкції шасі використовувалися вузли і агрегати бронетранспортера M113. Новітня установка призначалася для заміни в артилерійських частинах самохідної гаубиці M52.

З 1962 року розпочалося серійне виробництво, однак вже наступного року була знята з конвеєра на користь потужнішої M109. Загалом американські виробники випустили 355 одиниць M108.

Застосовувалася американськими військами в ході війни у В'єтнамі, однак незабаром після її завершення знята з озброєння.

З 1964 року поставлялася на експорт для сухопутних військ Бельгії, Бразилії, Іспанії, Тайваню та Туреччини.

M108 має компонування з розміщенням силової установки в передній частині броньованого корпусу. Решта корпусу поділялася на відділення управління гаубицею (в середині) та бойове (в кормовій частині).

Корпус машини виготовлявся методом зварювання листів алюмінієвої броні, котра захищала екіпаж від уламків снарядів і куль стрілецької зброї, а також світлового випромінювання ядерного вибуху. Борти і корма корпусу встановлювалися вертикально. Верхній лобовий лист мав значний кут нахилу, дах корпусу, залишаючись горизонтальним, подовжувався до самої корми. На кормі машини встановлювалася велика закрита башта кругового обертання з майже напівкруглим лобовим листом. У бортах башти були прямокутні люки, які відкривалися назад. Для входу та виходу гарматної обслуги в кормовому листі корпусу був великий двостулковий люк.

Екіпаж установки становив п'ять осіб: командир, механіка-водій, навідник і два заряджаючих.

Основне озброєння САУ: 105-мм гаубиця M103 (довжина ствола 30 клб) в установці M139, з дуловим гальмом та ежекційним пристроєм. Ствол гаубиці — моноблок з навінтним казенником та і ежекційним пристроєм. Затвор — клиновий напівавтоматичний. Ударний механізм затвора — механічний з дублюючим електроспуском. Противідкотні пристрої — гідропневматичні гальма відкочування й пружинний накатник. Приводи наведення — ручні. Заряджання вручну напівунітарними пострілами. Кут піднесення гаубиці становив + 74 °, кут нахилу -4 °.

Крім стандартних боєприпасів, до боєкомплекту гаубиці був введений новий тип активно-реактивних боєприпасів, що забезпечували збільшення дальності стрільби до 14 000 м.

Допоміжне озброєння: 12,7-мм зенітний кулемет M2HB. Машина могла вести вогонь з гармати і кулемета на плаву.

Перші дослідні зразки шасі оснащувалися восьмициліндровим бензиновим двигуном повітряного охолодження «Континентал» А01-623-1, що розвивав потужність 250 кВт, і трансмісією ХТ-300-2 фірми «Аллісон». У подальшому його замінили на V-образний 8-циліндровий двотактний дизельний двигун «Детройт Дизель» 8V71T рідинного охолодження, потужністю 299 кВт.

Ходова частина включала на один борт сім обгумованих опорних котків невеликого діаметру з алюмінієвого сплаву. Підвіска торсіонна з гідравлічними амортизаторами, встановленими на кожен опорний коток. Гусениця — гумовометалева із знімними гумовими черевиками. Провідні колеса переднього розташування.

Для подолання водних перешкод вплав машина оснащувалася спеціальним плавзасобом, що складається з шести надувних прогумованих поплавців і трьох хвилевідбивних щитів. Рух на плаву забезпечується за допомогою гусениць.

•  Бразилія: 72 M108AP на озброєнні Сухопутних військ Бразилії

•  Австралія
•  Бельгія
• Кхмерська національна армія
•  Іспанія
•  Республіка Китай
•  Туреччина
•  Туніс
•  США

• FV433 Abbot
• Бойова техніка ЗС США
• М12 (САУ)
• 2С22 «Богдана»
• T40 Whizbang
• Sexton
• Semovente da 105/25

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: M108 (САУ)

• M108 [Архівовано 25 лютого 2019 у Wayback Machine.]
• M108 105mm Self-Propelled Howitzer [Архівовано 5 березня 2017 у Wayback Machine.](англ.)
• M108 [Архівовано 4 квітня 2019 у Wayback Machine.](англ.)
• M108 105mm Self-Propelled Howitzer [Архівовано 19 липня 2019 у Wayback Machine.](англ.)
• M108, САМОХОДНАЯ АРТИЛЛЕРИЙСКАЯ УСТАНОВКА [Архівовано 31 серпня 2019 у Wayback Machine.](рос.)

• Zaloga, Steven (2005). M109 15mmm Self_Propelled Howitzer 1960—2005. Osprey Publishing. pp. 9–13. ISBN 1-84176-631-3.
• The Military Balance 2007 / C. Langton. — London: Routlege / The International Institute for Strategic Studies, 2007. — 450 p. — ISBN 1-85743-437-4.