| Зірочки цибулиноносні | |
|---|---|
| |
| Біологічна класифікація | |
| Царство: | Рослини (Plantae) |
| Клада: | Судинні рослини (Tracheophyta) |
| Клада: | Покритонасінні (Angiosperms) |
| Клада: | Однодольні (Monocotyledon) |
| Порядок: | Лілієцвіті (Liliales) |
| Родина: | Лілієві (Liliaceae) |
| Підродина: | Lilioideae |
| Триба: | Lilieae |
| Рід: | Зірочки (Gagea) |
| Вид: | Зірочки цибулиноносні (G. bulbifera)
|
| Біноміальна назва | |
| Gagea bulbifera | |
Зірочки цибулиноносні або зірочки цибулинконосні (Gagea bulbifera) — вид трав'янистих рослин родини лілійні (Liliaceae). Поширений у Південно-Східній Європі, Західній, Центральній і Південній Азії, у тому числі в Україні. Цибулинний степовий ефемероїд. Регіонально рідкісний вид рослин[1][2][3].
Етимологія: грец. βολβοϛ — «цибулина», лат. i — сполучна голосна, лат. fero — «виробляти»[4].
Опис
Багаторічна трав'яниста цибулинна пучкокоренева рослина, 5—15 см заввишки. Рослина коротко запушена. Цибулина одинична, яйцеподібна, невелика (3—6 мм в діаметрі), з бурувато-сірою оболонкою. У пазухах спірально-розміщених, ниткоподібних і при основі здутих, стеблових листків розвинені виводкові цибулинки. Прикореневе листя коротше за суцвіття. Оцвітина шестилиста, вільнолиста, після цвітіння неопадна, догори обернена. Листочки оцвітини подовжено-ланцетні, 7—12 мм довжиною, всередині жовті, блискучі, з медовою ямкою при основі, зовні зеленкуваті, з жовтим краєм. Суцвіття 1(2)—3(5)-квіткове; верхівкова квітка до цвітіння поникла. Зав'язь тригніздова; стовпчик тригранний з головчастою, невиразно трилопатевою приймочкою. Тичинок шість, 4—7 мм завдовжки, з прямовисними пиляками, прикріпленими при основі. Цвіте в кінці березня — у квітні. Плід: довгаста яйцеподібна коробочка, розміром 4—6 × 2–3 мм. Насінини плоскі[1][5][6][7].
Поширення
Європа: пд. Росія, Україна, Румунія; Азія: Азербайджан, Вірменія, Грузія, Туреччина, Сіньцзян (Китай), Індія, Казахстан, Киргизстан, Іран[8][1][7].
В Україні вид поширений в Степу, Лісостепу (частіше в Донецькому Лісостепу) і Криму[1].
Екологія
Цибулинний ефемероїд. Як мезоксерофіт і мезотроф, зростає на відносно небагатих, у тому числі еродованих і щебенистих, ґрунтах. Типова степова (степант) і петрофітна рослина, яка віддає перевагу добре освітленим місцям (геліофіт). Ентомофіл. Вегетаційний період, як у всіх ефемероїдів, короткий[9][10].
В Україні зростає в степах, на трав'янистих і кам'янистих схилах, відслоненнях гірських порід[1].
В умовах Запорізької області зустрічається, як правило, на ділянках з розрідженим травостоєм серед справжніх і петрофітних степів, а також безпосередньо на відслоненнях гірських порід. Утворює зазвичай нечисленні, мозаїчно-лінійні ценопопуляції[11][12].
Охорона
Зірочки цибулиноносні як регіонально рідкісний вид занесено до Червоного списку рослин Запорізької області[2][13].
У Запорізькій області вид охороняється в Національному заповіднику «Хортиця», ландшафтних заказниках «Верхів'я балки Канцерівська» (= Кайдацька), «Томаківський», «Балка Малишевська», комплексній пам'ятці природи «Балка Лукашева» та ряді інших природно-заповідних об'єктів[14][15]. .....
Галерея
Зірочки цибулиноносні. Запорізьке Придніпров'я
-
-
У долині р.Томаківка -
-
У долині р. Верхня Хортиця -
-
У м.Запоріжжя (Правий берег) -
У долині р.Середня Хортиця -
У долині р.Нижня Хортиця -
У балці Червона -
На о. Хортиця. Балка Генералка -
-
.jpg)
.jpg)
.jpg)
.jpg)
Джерела
- ↑ а б в г д Доброчаева Д. Н., Котов М. И., Прокудин Ю. Н., и др. Определитель высших растений Украины. — К. : Наук. думка, 1987. — С. 394. (рос.)(укр.)
- ↑ а б Андрієнко Т.Л., Перегрим М.М. (уклад.). Офіційні переліки регіонально рідкісних рослин адміністративних територій України (довідкове видання). — Київ : Альтерпрес, 2012. — 148 с. — ISBN 978-966-542-512-0. (укр.)
- ↑ Gagea bulbifera // Словник українських наукових і народних назв судинних рослин / Ю. Кобів. — Київ : Наукова думка, 2004. — 800 с. — (Словники України). — ISBN 966-00-0355-2.
- ↑ Dictionary of Botanical Epithets. Архів оригіналу за 22 січня 2020. Процитовано 28.01.2018.
- ↑ Визначник рослин України — К. : Урожай, 1965. — Друге видання. — 880 с. (с. 153)
- ↑ Флора УРСР. — К. : Вид-во АН УРСР. — Т. 3 / Ред. : М. І. Котов, А. І. Барбарич. — 428 с. (с. 203—205)
- ↑ а б Flora of China. efloras.org. Архів оригіналу за 20 травня 2021. Процитовано 28.01.2018.
- ↑ Gagea bulbifera (Pall.) Salisb. The Euro+Med PlantBase. Процитовано 28.01.2018. (англ.)
- ↑ Тарасов В. В. Флора Дніпропетровської і Запорізької областей. Судинні рослини : монографія. — Дніпропетровськ : Ліра, 2012 — Видання друге. — 296 с. (с. 211)
- ↑ Петроченко В. І. Рідкісні первоцвіти Запорізького Правобережжя // Краєзнавство Запорожжя. — 2017. — № 3(4). — С. 54—80
- ↑ Рідкісні рослини, тварини, гриби і лишайники Запорізької області : навч. посібник / В. І. Петроченко, В. І. Шелегеда, О. В. Жаков [та ін.]; за ред. В. І. Петроченка. — Запоріжжя : Поліграф, 2005. — 224 с. (с. 81) (с. 81)
- ↑ Петроченко В. І. Рідкісні первоцвіти Запорізького Правобережжя // Краєзнавство Запорожжя. — 2017. — № 3(4). — С. 54—80 (с. 68, 71—72)
- ↑ Коломійчук В. П. Сучасний список регіонально рідкісних судинних рослин Запорізької області // Промышленная ботаника. — 2011. — Вып. 11. — С. 105—111
- ↑ Корещук К. Е., Петроченко В. И. Флора высших растений острова Хортица // Природа острова Хортица: Труды Национального заповедника «Хортица». — Запорожье : Днепровский металург, 1993. — Вып. 1. — С. 4—60 (с. 53)
- ↑ Петроченко В. І. Рідкісні первоцвіти Запорізького Правобережжя // Краєзнавство Запорожжя. — 2017. — № 3 (4). — С. 54—80 (с. 68, 71—72)
|
Це незавершена стаття про квіткові рослини. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |