Ford Probe
Виробник	Ford Motor Company
Роки виробництва	1988—1997
Попередник(и)	Ford Capri Ford EXP
Наступник(и)	Ford Cougar
Клас	Спорткар
Стиль кузова	купе
Споріднені	Mazda MX-6 Mazda 626
Подібні	Honda Prelude Hyundai Tiburon Mitsubishi Eclipse Nissan Silvia Opel Calibra Toyota Celica

Ford Probe (укр. Форд Проуб) — спільна розробка Ford та Mazda, ідентичний автомобілю Mazda MX-6 за своєю конструкцією (купе на платформі Mazda 626), яка випускалася з 1988 по 1997 роки, коли випуск Ford Probe був припинений, а йому на зміну прийшла нова модель Ford Cougar. З 1989 по 1992 рр. випускалося перше покоління. З 1993 по 1997 рр. випускалося друге покоління Ford Probe.

Ford Probe був представлений у 1979 році як концепт-кар з дуже низьким коефіцієнтом аеродинамічного опору. У 1982 році в США компанія Ford працювала над четвертим поколінням Мустанга, що мав плавні форми і відрізняєвся паливною економічністю, на відміну від попереднього Мустанга третього покоління. Проєкт мав код SN8 і управлявся Баррі Джонсоном. Для спрощення роботи, Ford, який володів 25 % акцій Mazda, уклав угоду, в результаті якої Джонсон отримав 626-ту платформу, на основі якої почали створювати автомобіль. Екстер'єром майбутнього автомобіля займався Тосі Саїто, дизайнер з фордівського Північноамериканського Дизайнерського Центру, який почав роботу ще влітку 1982 року. З його ескізів Мустанга, командою розробників, а потім і керівництвом були відібрані ті, які, на їхню думку, більше всіх підходили новому авто, і Саїто приступив до повнорозмірних макетів, з яких також вибрали кращий. У вересні 1983 року проєкт отримав код ST16, а в Хіросіму була відправлена ​​фібергласова модель і команда з чотирьох стилістів. Далекосхідним центром з розробки нового Мустанга став кабінет 321 в штаб-квартирі Mazda.

В Японії стався конфлікт між керівництвами Мазди і Форда, перші затвердили дизайн, а останні заявили що він вже застарів. Новому Мустангу потрібні більш стрімкі, спортивні лінії. Форд наполягав на більш низькій передній частині, великому нахилу лобового скла і безрамне скло на бічних дверях.

Старання Саїто були нарешті схвалені керівництвом Ford в Дерборні і представлені на суд Mazda в грудні 1983 року. І хоча інженерам Mazda не сподобалися зміни, дизайн був прийнятий, а Mazda почала перевірку відповідностей оригінальним специфікаціям. І тут же почали виникати питання. Одне з них полягало у тому, що Ford ще не знав, де ж робити новий автомобіль. Mazda планувала побудувати свій завод в США, а у Форда був вільний закритий ливарний завод в місті Флет Рок, штат Мічиган, що знаходиться в 15 милях у південь від штаб-квартири в Дерборні. Після тривалих переговорів Mazda купила цю власність Ford, переобладнала його в склад, а поруч побудувала сучасний завод. Тут згодом мав випускатися як новий Мустанг, так і його конструктивні близнюки — Mazda MX-6 і 626.

Мустанг, як і MX-6 і 626, був передньопривідним з маздівським 2.2-літровим 4-х циліндровим двигуном, встановленим поперечно з алюмінієвою головкою блоку циліндрів, трьома клапанами на циліндр і гідрокомпенсаторами, які не потребують частого техобслуговування. Двигун мав блок електронного управління та багатоточкове вприскування. Базова версія двигуна видавала 110 к.с. потужності при 4700 об/хв і крутний момент у 176 Нм при 3000 об/хв. У версії GT двигун мав ковану поршневу групу і ступінь стиснення 7.8:1, турбокомпресор Mitsubishi/IHI RHB5, інтеркулер, датчик детонації та блок електронного контролю тиску. У результаті таких доробок максимальний тиск наддуву (в режимі overboost'а) становив 9.3 PSI (0.64 бар) при 3000 об/хв, в той час як робочий тиск наддуву становив 7.3 PSI (0.5 бар). У результаті двигун видавав 147 к.с. при 4300 об/хв і крутний момент у 227 Нм при 2000 об/хв, який підвищувався до 258 Нм при 3500 об/хв.

Поєднуючи в собі обтічність і агресивні лінії, кузов нового Мустанга водночас не був схожий на попередні моделі та інстинктивно притягав погляд. Версії GL і LX, що не прикрашені ніякими обвісами і антикрилами, володіли малим коефіцієнтом лобового опору — 0,308, в той час як GT, одягнена в ширшу гуму, зі щілинами в передній частині та обладнана спойлером, мала — всього 0,312, що для того часу було дуже добре. Однак, до громадськості докотилися подробиці нового Мустанга, і виникло багато критики: не подобалися передній привід, японська спадщина і відсутність V-подібної вісімки. Продажі третьої ж моделі Мустанга знову підвищилися, і восьмициліндрові двигуни знову стали популярні. Ціни на бензин встановились низькі, а компанія Форд, під тиском шанувальників «істинних» Мустангів, змушена була переглянути свої плани і почати проєкт нового Мустанга з нуля.

Проте проєкт Ford і Mazda був перейменований в Probe, і в травні 1988 року на автошоу в Чикаго був представлений як модель 1989 року. У спортивному авто поєднувалися система кондиціонування салону, круїз-контроль, бортовий комп'ютер, повний електро-пакет і новий стиль. До GT в стандартній комплектації додали дискові гальма на всіх колесах, АБС, турбокомпресор. Моделі GL і LX мали більш суворий кузов, м'яку підвіску, вузьку гуму, і АКПП. Але і тут: в порівнянні з GL, LX-версія могла відрізнятися поліпшеною обробкою салону і схожими з GT рисами: сидіння з великим числом регулювань, регулювання нахилу рульової колонки, електропривод дзеркал і легкосплавні колісні диски. Всі моделі володіли великим набором опцій, що підвищують комфорт. На LX стояла електронна панель приладів. Після релізу Ford Probe зіткнувся з серйозною конкуренцією в своєму секторі: Toyota Celica, Honda Prelude, Nissan 200SX і Mazda MX-6, ставши гідним суперником.

Повністю укомплектований Probe GL коштував усього $ 17600 за даними на 1988 рік. У модельному ряді 1990 був проведений легкий рестайлінг кузова, також був доданий новий двигун. На модель LX тепер встановили 12-тиклапанний шестициліндровий V-подібний двигун Вулкан об'ємом 3.0 літри з електронним вприскуванням палива. Він мав систему контролю двигуна ECC-IV і був запозичений у моделей Ford Taurus і Ranger (а спроєктований компанією Yamaha). MX-6 і 626 такого двигуна не мали. Двигун видавав 140 к.с. при 4800 об/хв і крутний момент 217 Нм при 3000 об/хв. При цьому вражаючі 80 % крутного моменту досягалися вже на 1000 об/хв. У 1992 році LX-вий V6 був доопрацьований, і додав до своїх характеристик ще 5 к.с. потужності та 7 Нм крутного моменту.

• 2.2 л Mazda F2 I4 110 к.с.
• 2.2 л Mazda F2T I4 Turbo 147 к.с.
• 3.0 л Vulcan V6 140—145 к.с.

У 90-х почалася робота над другим поколінням Probe. Команди розробників Ford і Mazda знову об'єдналися, щоб провести повний рестайлінг і до 1993 року представити нове покоління Probe. Платформою також стала Mazda 626. Ford розробляли дизайн, а Mazda розробляла двигун і шасі. Новий автомобіль став довшим на 5 см, ширшим на 10 см і легшим на 60 кг. Базова модель отримала 2.0 літровий 4-х циліндровий маздівський двигун з 16-ю клапанами потужністю 115 к.с. при 5500 об/хв і 168 Нм крутного моменту при 3500 об/хв. Модель GT була «заряджена» новим 24-х клапанним маздівським 2.5-літровим шестициліндровим V-подібним двигуном з багатоточковим уприскуванням і комп'ютерною системою змінного газорозподілу. V6 видавав 164 к.с. при 6000 об/хв і 211 Нм крутного моменту при 4000 об/хв.

У серпні 1992 року Probe був представлений на загальний огляд. Коли ж Ford у 1994 році випустив новий Мустанг, продажі Probe почали падати. І планувалося припинити випуск Probe у 1996 році, але протрималися і до 1997-го, в якому було продано 32505 автомобілів, що виявилося гіршим результатом серед усіх фордівських моделей.

17 березня 1997 роки Ford офіційно оголосив про завершення випуску моделі Probe.

• 2.0 л I4 118 к.с.
• 2.5 л V6 164 к.с.

^[1]

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Ford Probe

Ця стаття не містить посилань на джерела. Ви можете допомогти поліпшити цю статтю, додавши посилання на надійні (авторитетні) джерела. Матеріал без джерел може бути піддано сумніву та вилучено. (грудень 2011)

Це незавершена стаття про автомобілі. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.