Ця стаття потребує додаткових посилань на джерела для поліпшення її перевірності. Будь ласка, допоможіть удосконалити цю статтю, додавши посилання на надійні (авторитетні) джерела. Зверніться на сторінку обговорення за поясненнями та допоможіть виправити недоліки. Матеріал без джерел може бути піддано сумніву та вилучено. (вересень 2022)

? Вусач-коренеїд хрестоносець
Dorcadion equestre (Laxmann, 1770)
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota) Царство: Тварини (Animalia) Підцарство: Справжні багатоклітинні тварини (Eumetazoa) Тип: Членистоногі (Arthropoda) Клас: Комахи (Insecta) Підклас: Крилаті комахи (Pterygota) Інфраклас: Новокрилі (Neoptera) Надряд: Голометабола (Holometabola) Ряд: Жуки (Coleoptera) Підряд: Всеїдні жуки (Polyphaga) Інфраряд: Кукуїформні (Cucujiformia) Надродина: Церамбікоїдні (Cerambycoidea) Родина: Вусачі (Cerambycidae) Підродина: Ляміїни (Lamiinae) Триба: Доркадіїні (Dorcadiini) Рід: Вусач-коренеїд (Dorcadion) Підрід: Cribridorcadion Вид: Вусач-коренеїд хрестоносець (D. equestre)
Біноміальна назва
Dorcadion equestre Laxmann, 1770
Посилання
Вікісховище: Category: Dorcadion equestre Віківиди: Dorcadion equestre

Вуса́ч-коренеї́д хрестоно́сець (Dorcadion equestre (Laxmann, 1770) = Dorcadion cruciatum Fabricius) — вид жуків з .багатого на види роду вусач-коренеїд з родини жуків-вусачів. Належить до підроду Cribridorcadion. Поширений у степах Європи.

Вид занесений до Червоної книги України.

Хорологічно D. equestre є балканським видом, середземноморського зооґеографічного комплексу. Ареал охоплює Балкани, Болгарію, Румунію, Молдову, Україну, Словаччину, Чехію, Угорщину. В Україні заселяє лісостепову та степову зони України, Кримські гори. Звичайний вид в місцях, що не зазнають антропогенного впливу.

Жуки трапляються на ґрунті, не літають. Живляться молодими пагонами та листками різноманітних злаків. Літ триває з кінця квітня до кінця червня.

Жук середніх розмірів — 13-20 мм. Тіло густо вкрите бурими волосками, на фоні яких виділяється великий білий хрестовидний малюнок. Вусики та ноги чорного кольору. Передньоспинка в рідких волосках, майже, гола.

Тіло личинки товсте. Голова сильно втягнена в передньоспинку, гіпостом короткий, пронотум безбарвний, м'який, несклеротизований. Мозолі черевця зі слабко розвиненою скульптурою. Анальний отвір поперечний.

Генерація — 2 роки. Дорослі жуки зустрічаються з середини квітня до кінця травня (з середини червня — зрідка). Личинки розвиваються в ґрунті, при розорюванні переходять до живлення коренями культурних злаків. Заселяє нерозорані осередки: цілинний степ, байраки, гірські схили, узбіччя доріг (іноді біотопи з негустими чагарниками). Тяжіє до добре розігрітих сонцем ділянок з розрідженим травостоєм. Личинки живляться листям озимих та інших злакових.

Виділяють 8 підвидів^[1]:

• Dorcadion equestre bernhauerorum Peks, 2010
• Dorcadion equestre bisuturale Jureček, 1933
• Dorcadion equestre equestre (Laxmann, 1770)
• Dorcadion equestre festivum Pesarini & Sabbadini, 2013
• Dorcadion equestre nogelii Fairmaire, 1866
• Dorcadion equestre ochridense Heyrovsky, 1935
• Dorcadion equestre reclinatum Kraatz, 1892
• Dorcadion equestre transsilvanicum Ganglbauer, 1884

• 
  Вусач земляний-хрестоносець, або коренеїд-хрестоносець (Dorcadion crux) у своєму природному середовищі. Зміїв, Харківська обл., 2022 р.
• 
  Вусач земляний. Філія ЛПЗ НАНУ "Стрільцівський степ".

1. Бартенев А. Ф. Обзор видов жуков-усачей (Coleoptera: Cerambycidae) фауны Украины // Вісті Харківського ентомологічного товариства. — 2003 (2004). — 11, № 1-2. — с. 24-43
2. Загайкевич І. К. Таксономия и экология усачей. — К.: Наукова Думка, 1991. — 420 с.;
3. Łomnicki M. Catalogus Coleopterorum Haliciae. — Leopoli, 1884. — S. 1-43;

1. Систематика виду на порталі BioLib [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.] (англ.)