| Deafheaven | |
|---|---|
 Виступ Deafheaven у Копенгагені, Данія, 2017 рік. | |
| Основна інформація | |
| Жанр | |
| Роки | з 2010 року |
| Країна |  США |
| Місто | Сан-Франциско |
| Мова | англійська |
| Лейбл | Deathwish Inc. |
deafheaven.com  | |
Deafheaven у Вікісховищі | |
Deafheaven — американський пост-метал-гурт із Сан-Франциско, заснований 2010 року. Гурт був створений двома музикантами — вокалістом Джорджом Кларком та гітаристом Керрі МакКоєм, що самостійно записали та випустили дебютний демо-альбом. Після його релізу Deafheaven залучили трьох нових учасників до колективу і колектив почав гастролювання. Наприкінці 2010 року гурт підписав контракт з Deathwish Inc. та пізніше випустив свій дебютний альбом Roads to Judah у квітні 2011 року. Deafheaven створили унікальний стиль, який поєднує в собі елементи блек-металу, шуґейзингу і пост-року, пізніше прозваний критиками як блекґейз.
Другий альбом Deafheaven, Sunbather, вийшов 2013 року і отримав широке визнання критиків, ставши одним з альбомів року з найкращими відгуками в США. 2015 року гурт продовжив свою творчість, випустивши альбом New Bermuda,[1] а у 2018 році — Ordinary Corrupt Human Love. Їхній п'ятий альбом 2021 року, Infinite Granite, різко зменшив присутність екстремального вокалу.
Історія
Заснування та перший демозапис (2010)
Гурт Deafheaven був заснований у лютому 2010 року[2] у Сан-Франциско, Каліфорнія, вокалістом Джорджом Кларком та гітаристом Керрі МакКоєм, що раніше разом грали у ґрайндкор гурті Rise Of Caligula[3][4]. Кларк точно не впевнений, як він дійшов до назви Deafheaven, хоча він знає про її появу в Сонеті 29 Вільяма Шекспіра. Два слова «deaf» та «heaven» були об'єднані як данина гурту Slowdive.[5]
Кларк та МакКой записали демо-альбом у квітні 2010 року в Atomic Garden Studio[6] за участі продюсера Джека Ширлі. Запис демо-альбому обійшовся приблизно у 500$, які на той час учасники колективу не могли собі дозволити[7]. Оскільки на момент запису дует не мав електрогітар або підсилювачів, альбом був повністю написаний на акустичній гітарі та записаний на обладнанні, взятому в студії[7]. У дебютний демозапис увійшло чотири треки, що поєднували у собі елементи блек-металу та пост-рок.[8] Спочатку Deafheaven не збиралися публікувати матеріал, але пізніше вони розіслали його до кількох своїх улюблених блогів.[3][8] Після позитивних відгуків про демо, Кларк і Маккой вирішили найняти трьох додаткових музикантів — бас-гітариста Дерека Прайна, гітариста Ніка Бассетта з шуґейз-гурту Whirr (раніше знаний як Whirl[9]) та ударника Тревора Дешрайвера, який відгукнувся на оголошення в Craigslist, щоб сформувати гурт із п'яти учасників, згодом почавши грати свої перші концерти в липні 2010 року.[3][8]
Контракт з Deathwish та Roads to Judah (2010—2012)
У грудні 2010 року Deafheaven оголосили про підписання контракту з Deathwish Inc.[10] — лейблом, який заснував Джейкоб Беннон, вокаліст Converge. Deathwish зв'язалися з колективом і спочатку хотіли лише випустити їхнє демо у фізичному вигляді. До цього моменту гурт вже написав новий матеріал, тож учасники попросили лейбл випустити як демо, так і їхній новий матеріал.[8] Перший реліз Deafheaven, який видали Deathwish, був 7-дюймовий вініловий сингл, що містив «Libertine Dissolves» та «Daedalus», дві пісні, взяті з демо-запису гурту. Сингл було надруковано в обмеженій кількості та надіслано як подарунок випадковим людям, які зробили покупку у веб-магазині Deathwish.[11]
Їхній дебютний альбом, Roads to Judah, вийшов 26 квітня 2011 року.[6] Назва альбому посилається на назву швидкісного трамваю N Judah, що знаходиться у рідному місті колективу,[8] і в ліричному плані альбом розповідає про «рік розпусти та зловживання психоактивними речовинами» Кларка. Roads to Judah отримав схвальні відгуки від Decibel і RVA Magazine, пізніше розміщений у кількох списках на кінець року, включаючи NPR, Pitchfork та The A.V. Club.[12][13] MSN Music також назвали Deafheaven одними із найкращих нових виконавців 2011 року.[14]
Для популяризації Roads to Judah, Deafheaven виступили на фестивалі SXSW в Остіні, штат Техас, у березні 2011 року,[3] здійснили тур по США з канадським нойз-рок-гуртом KEN mode в червні 2011 року, виступали на фестивалі Sound and Fury в Каліфорнії в липні 2011 року, здійснили тур по США з пост-рок гуртом Russian Circles в листопаді 2011 року та влаштували європейський тур у лютому 2012 року. МакКой пізніше заявив, що Russian Circles «…взяли нас під своє крило.» під час туру та навчили їх, як має поводитися музичний-гурт. Він сказав: «Три правила будь-якого успішного гурту — писати хороші пісні, чудово виступати наживо і не поводитись наче покидьки, поки займаєтесь вище згаданим. Ми і раніше завжди намагалися саме так і робити, але Russian Circles остаточно вбили нам це в голову.»[15]
Sunbather, новий склад та визнання критиків (2013—2014)
Ще у вересні 2011 року Deafheaven оголосили, що почали писати нову музику для можливого спліт-альбому, міні-альбому або повноформатного альбому. У той час МаКкой описав матеріал як «швидший, темніший, набагато важчий і набагато більш експериментальний», ніж Roads to Judah.[2] Однак у грудні 2012 року Кларк описав їхній новий матеріал як менш меланхолійний і менш зосереджений навколо блек-метал звучання, а радше з більш «пишним і роковим, навіть поп-керованим» звучанням.
Infinite Granite (2021—дотепер)
7 червня 2021 року Deafheaven стерли свої сторінки в соціальних мережах і опублікували тизер-відео з датою «08.20.21» на своєму офіційному веб-сайті та в соціальних мережах.[16] Через два дні новий сингл під назвою «Great Mass of Color» вийшов на стрімінгових сервісах. Сингл являє собою пісню в стилі шуґейз із чистим вокалом, на відміну від блек-метал звучання попередніх альбомів гурту. Згодом з'ясувалось, що пісня є головним синглом п'ятого студійного альбому колективу, під назвою Infinite Granite.[17]
Музичний стиль
Музичний стиль Deafheaven описують як блек-метал,[18][19] блекґейз,[20][21] пост-метал,[22][23] скримо,[24][25] шуґейз, пост-блек, та арт-метал.
Учасники гурту
- Теперішні учасники
- Джордж Кларк — вокал (2010 — дотепер)
- Керрі МакКой — гітара (2010 — дотепер), бас-гітара (2010, 2012—2013)
- Деніел Трейсі — ударні (2012 — дотепер)[26]
- Шив Мехра — гітара, бек-вокал, клавішні (2013 — дотепер)[4]
- Кріс Джонсон — бас-гітара, бек-вокал (2017 — дотепер)
- Колишні учасники
- Нік Бассетт — гітара (2010—2012)[27]
- Дерек Прайн — бас-гітара (2010—2012)
- Тревор Дешрайвер — ударні (2010—2011)
- Корі Северсон — ударні (2011—2012)[28]
- Стівен Кларк — бас-гітара (2013—2017)
- Колишні учасники
- Джон Клайн — ударні (2010)[29]
Шкала часу
Дискографія
- Студійні альбоми
- Roads to Judah (2011)
- Sunbather (2013)
- New Bermuda (2015)
- Ordinary Corrupt Human Love (2018)
- Infinite Granite (2021)
- Концертні альбоми
- Live at The Blacktop (2011)
- 10 Years Gone[en] (2020)
- Спліти та демо-альбоми
- Demo (2010)
- Deafheaven / Bosse-de-Nage (2012)
Примітки
- ↑ Nast, Condé. Deafheaven: New Bermuda. Pitchfork (амер.). Процитовано 3 грудня 2022.
- ↑ а б Punknews.org. Interviews: Kerry McCoy (Deafheaven). www.punknews.org (англ.). Процитовано 14 червня 2022.
- ↑ а б в г Deafheaven's "Violently Depressing" Sound Helps SF Act Build Momentum: Music | KQED Public Media for Northern CA. web.archive.org. 28 вересня 2012. Архів оригіналу за 28 вересня 2012. Процитовано 14 червня 2022.
- ↑ а б GEN F: Deafheaven. The FADER (англ.). Процитовано 14 червня 2022.
- ↑ ON THE RECORD with Deafheaven | the Dropp. web.archive.org. 8 травня 2013. Архів оригіналу за 8 травня 2013. Процитовано 20 вересня 2022.
- ↑ а б Deafheaven Debut Disc Due April 26 | Gun Shy Assassin. web.archive.org. 15 лютого 2011. Архів оригіналу за 15 лютого 2011. Процитовано 14 червня 2022.
- ↑ а б Staff, Invisible Oranges StaffInvisible Oranges. Interview: Deafheaven's George Clark & Kerry McCoy. Invisible Oranges - The Metal Blog (англ.). Процитовано 14 червня 2022.
- ↑ а б в г д Staff, BrooklynVegan StaffBrooklynVegan. an interview w/ Deafheaven ++ a song premiere & dates too. BrooklynVegan (англ.). Процитовано 14 червня 2022.
- ↑ Punknews.org. Whirr (Deafheaven) sign to Tee Pee Records. www.punknews.org (англ.). Процитовано 3 грудня 2022.
- ↑ Punknews.org. Deathwish Inc. signs Deafheaven. www.punknews.org (англ.). Процитовано 19 вересня 2022.
- ↑ Punknews.org. Deafheaven to release 'Libertine Dissolves b/w Daedalus' EP. www.punknews.org (англ.). Процитовано 23 вересня 2022.
- ↑ Gotrich, Lars (30 листопада 2011). The Best Metal Of 2011. NPR (англ.). Процитовано 26 листопада 2022.
- ↑ December 7, 2011. The A.V. Club (англ.). 7 грудня 2011. Процитовано 26 листопада 2022.
- ↑ The Best New Bands of 2011. web.archive.org. 5 грудня 2011. Архів оригіналу за 5 грудня 2011. Процитовано 27 листопада 2022. [Архівовано 2011-12-05 у Wayback Machine.]
- ↑ Deafheaven. Pitchfork (англ.). 6 січня 2014. Процитовано 28 серпня 2023.
- ↑ Kennelty, Greg (7 червня 2021). What Is DEAFHEAVEN Teasing For August?. Metal Injection (амер.). Процитовано 19 вересня 2022.
- ↑ Infinite Granite by Deafheaven (en-AU) , 20 серпня 2021, процитовано 19 вересня 2022
- ↑ Nast, Condé. Deafheaven: Infinite Granite. Pitchfork (амер.). Процитовано 1 грудня 2022.
- ↑ Deafheaven Is the Artist of the Decade - VICE. www.vice.com. Процитовано 1 грудня 2022.
- ↑ Howells, Tom (5 жовтня 2015). Blackgaze: meet the bands taking black metal out of the shadows. the Guardian (англ.). Процитовано 3 грудня 2022.
- ↑ The Translator Blackgaze | Exclaim!. exclaim.ca (en-ca) . Процитовано 3 грудня 2022.
- ↑ Barry, Sean (30 вересня 2015). Album Review: Deafheaven - New Bermuda. Consequence (амер.). Процитовано 3 грудня 2022.
- ↑ Is Post-Metal The Next Big Thing In Heavy Music?. www.vh1.com (англ.). Процитовано 3 грудня 2022.
- ↑ Deafheaven: Sunbather. The A.V. Club (англ.). 11 червня 2013. Процитовано 3 грудня 2022.
- ↑ Terich, Jeff (5 січня 2015). Blurred Lines: On the evolution of genre. Treble (амер.). Процитовано 3 грудня 2022.
- ↑ Watch Deafheaven Record 'Sunbather,' One of 2013's Most Anticipated Metal Records. SPIN (амер.). 16 квітня 2013. Процитовано 14 червня 2022.
- ↑ deafheaven. deafheaven. deafheaven. Процитовано 14 червня 2022.
- ↑ DEAFHEAVEN — Adequacy.net Interview with Deafheaven. dfhvn.tumblr.com. Процитовано 14 червня 2022.
- ↑ The Story of Deafheaven in 5 Songs. LNWY (амер.). Архів оригіналу за 21 серпня 2021. Процитовано 3 грудня 2022. [Архівовано 2021-08-21 у Wayback Machine.]