| China Daily | |
| Дата створення / заснування |
червень 1981  |
|---|---|
 | |
.jpg) | |
| Назва |
англ. China Daily[1] |
| Власник |
КПК |
| Батьківська організація |
Publicity Department of the Chinese Communist Partyd |
| Розташування штаб-квартири |
Пекін |
| Номер видання |
500000 |
| Редактор |
Tang Wenshengd |
| Країна походження |
 КНР[1] |
| Мова твору або назви |
англійська[1] |
| Газетний формат |
широкоформатнийd |
| Кількість підписників у соціальних мережах |
1 930 000 ± 9999[2] |
 | |
| Офіційний сайт(англ.) Офіційний сайт | |
 China Daily у Вікісховищі | |
39°58′48″ пн. ш. 116°25′26″ сх. д. / 39.980092° пн. ш. 116.423802° сх. д.
China Daily — англомовна щоденна газета у Китає, яка належить Центральному відділу пропаганди Комуністичної партії Китаю.[3][4][5]
Огляд
China Daily має найширший тираж серед англомовних газет у Китаї.[3] Штаб-квартира та головна редакція знаходяться в районі Чаоян у Пекіні.[6] Газета має філії в більшості великих міст Китаю, а також у кількох великих закордонних містах, включаючи Нью-Йорк, Вашингтон, Лондон і Катманду.[7] China Daily також випускає вкладку зі спонсорованим вмістом під назвою China Watch, яка поширюються в інших газетах, зокрема The New York Times, The Wall Street Journal, The Washington Post і Le Figaro.[8][9][10][11][12]
У материковому Китаї газета орієнтована насамперед на дипломатів, іноземних експатріантів, туристів і місцевих жителів, які бажають вдосконалити свою англійську.[3] Китайське видання також пропонує довідники по радіо Пекіна та телебачення, щоденні курси валют і розклад місцевих розваг.[13] Газета використовується як довідник щодо політики китайського уряду та позицій Комуністичної партії Китаю.[14][15]
Редакційна політика China Daily історично описується як трохи ліберальніша, ніж інші китайські державні новинні видання.[3][16][17] Під час висвітлення протестів і масових вбивств на площі Тяньаньмень у 1989 році видання співчувало студентським протестам, і багато журналістів приєдналися до них у розпал масових демонстрацій.[18] Повідомлялося, що висвітлення газетою спалаху SARS у 2002—2004 роках було більш критичним, орієнтованим на факти та менш хвалебним, ніж те, що висвітлювало Женьмінь жибао.[19] Аналіз дискурсу Упсальського університету 2018 року виявив, що до вступу Сі Цзіньпіна на посаду багато статей China Daily зображували їхній уряд як особливий вид демократії, де іноді підтримувалися такі демократичні ідеали, як впровадження загального виборчого права (у Гонконзі) та масові вибори. Після його вступу на посаду статті стали більш негативними щодо демократії та зосередилися на зображенні «пороків» демократій на Заході, особливо Сполучених Штатів.[20]
Історія
China Daily було офіційно засновано в червні 1981 року після місячного випробування.[21] Спочатку його очолював Цзян Муюе, а головним редактором був Лю Чжуньці.[18] Це була перша національна щоденна англомовна газета в Китаї після створення Народної Республіки в 1949 році. Його початковий тираж становив 22 000, а наступного року зріс до 65 000.[21] Газета відрізнялася від інших китайських газет того часу: це була «газета західного зразка» за змістом, стилем та організаційною структурою.[21] До липня 1982 року газета планувала випуститись в Сполучених Штатах, Великій Британії та, орієнтовно, в Австралії.[21]
China Daily почала розповсюджуватися в Північній Америці в 1983 році. Зареєстрована як іноземний агент у Сполучених Штатах відповідно до Закону про реєстрацію іноземних агентів з 1983 року.[22]
China Daily представила онлайн-видання в 1996 році та видання в Гонконзі в 1997 році.[23] До 2006 року її тираж становив 300 000 примірників, з яких дві третини були в Китаї, а одна третина — за кордоном.[18] У 2010 році він запустив China Daily Asia Weekly, паназіатське видання розміром з таблоїд.[23]
У грудні 2012 року China Daily запустила африканське видання, яке виходило в Найробі, столиці Кенії.[24][25] Це видання мало на меті розширити читацьку аудиторію China Daily як африканців, так і китайців, які живуть в Африці, а також продемонструвати інтереси Китаю в Африці.[25]
У звіті американської неурядової організації Freedom House за січень 2020 року зазначається, що China Daily збільшила свої витрати з 500 000 доларів США в першій половині 2009 року до понад 5 мільйонів доларів у другій половині 2019 року на збільшення тиражу.[26][27] China Daily повідомила, що її тираж становив 300 000 примірників у США та 600 000 за кордоном.[27]
У лютому 2020 року група законодавців США попросила Міністерство юстиції Сполучених Штатів провести розслідування щодо ймовірних порушень China Daily Закону про реєстрацію іноземних агентів.[28] Пізніше того ж місяця Державний департамент Сполучених Штатів оголосив China Daily разом із кількома іншими китайськими державними ЗМІ іноземними представництвами, що належать або контролюються Комуністичною партією Китаю.[29][30][22][31]
Примітки
- ↑ а б в The ISSN portal — Paris: ISSN International Centre, 2005. — ISSN 0253-9543
- ↑ YouTube Application Programming Interface
- ↑ а б в г Hartig, Falk (27 листопада 2017). China Daily - Beijing's Global Voice?. У Thussu, Daya Kishan; De Burgh, Hugo; Shi, Anbin (ред.). China's Media Go Global (англ.). Routledge. doi:10.4324/9781315619668. ISBN 978-1-317-21461-8. OCLC 1158860903.
{{cite book}}:|access-date=вимагає|url=(довідка);|archive-url=вимагає|url=(довідка) - ↑ Chen, Lily (September 2013). Who speaks and how? Studies of voicing in the China Daily following a decade of change. Chinese Journal of Communication (англ.). 6 (3): 325—349. doi:10.1080/17544750.2013.789421. ISSN 1754-4750.
- ↑ 有林, ред. (December 1993). General History of the People's Republic of China, 1949-1995 (кит.). 北京: Contemporary China Publishing House. с. 446. ISBN 7-80092-500-5.
- ↑ 2014 Annual Report. State Institution Registration Authority (кит.). 1 червня 2015. Архів оригіналу за 6 серпня 2016. Процитовано 7 червня 2016.
- ↑ China Daily launches Kathmandu edition in Nepal. Xinhua News Agency. 31 травня 2013. Архів оригіналу за 19 лютого 2014. Процитовано 2 червня 2013.
- ↑ Fifield, Anna (16 січня 2020). China is waging a global propaganda war to silence critics abroad, report warns. The Washington Post. Архів оригіналу за 27 жовтня 2020. Процитовано 21 листопада 2020.
- ↑ Waterson, Jim; Jones, Dean Sterling (14 квітня 2020). Daily Telegraph stops publishing section paid for by China. The Guardian. Архів оригіналу за 15 квітня 2020. Процитовано 15 квітня 2020.
- ↑ Yu, Mo (26 червня 2020). US Spending Report Sheds Light on China's Global Propaganda Campaign. Voice of America. Архів оригіналу за 29 червня 2020. Процитовано 26 червня 2020.
- ↑ Basu, Zachary (23 вересня 2018). China takes out anti-trade war ads in Des Moines Register. Axios. Архів оригіналу за 24 вересня 2018. Процитовано 24 вересня 2018.
- ↑ Meade, Amanda (9 грудня 2020). Nine Entertainment newspapers quit carrying China Watch supplement. The Guardian. Архів оригіналу за 9 січня 2021. Процитовано 9 грудня 2020.
- ↑ Thurston, Anne F.; Turner-Gottschang, Karen; Reed, Linda A. (1994). China Bound: A Guide to Academic Life and Work in the PRC (вид. Revised). Washington, D.C.: National Academy Press. с. 38. doi:10.17226/2111. ISBN 978-0-309-04932-0.
- ↑ Lams, Lutgard (21 листопада 2017). Othering in Chinese official media narratives during diplomatic standoffs with the US and Japan. Palgrave Communications (англ.). 3 (1): 33. doi:10.1057/s41599-017-0034-z. ISSN 2055-1045.
- ↑ Schnell, James A. (2001). Qualitative Method Interpretations in Communication Studies. Lexington Books. с. [сторінка?]. ISBN 978-0-7391-0147-6.
- ↑ Heuvel, Jon Vanden; Dennis, Everette E. (1993). The Unfolding Lotus: East Asia's Changing Media: A Report of the Freedom Forum Media Studies Center at Columbia University in the City of New York. The Center. с. 33. OCLC 623928917.
- ↑ Liu, Lihua (1 лютого 2009). Discourse construction of social power: interpersonal rhetoric in editorials of the China Daily. Discourse Studies (англ.). 11 (1): 59—78. doi:10.1177/1461445608098498. ISSN 1461-4456.
- ↑ а б в Cheng, Linsun (2016). Berkshire Encyclopedia of China (англ.). Т. 1. Berkshire Publishing Group. doi:10.1093/acref/9780190622671.001.0001. ISBN 978-0-9770159-4-8.
- ↑ Changfu, Chang (21 листопада 2013). One System, Two Frames: The Coverage of the WTO Negotiations and the SARS Outbreak by the People's Daily and the China Daily. Evolution of Power: China's Struggle, Survival, and Success (англ.). Lexington Books. с. 263—265. ISBN 978-0-7391-8498-1. OCLC 864899546.
{{cite book}}:|access-date=вимагає|url=(довідка);|archive-url=вимагає|url=(довідка) - ↑ Hietanen, Markus (2018). A Discourse on Democracy in China Daily (PDF). Uppsala Universitet. с. 21—26. Архів (PDF) оригіналу за 9 січня 2021. Процитовано 23 листопада 2020.
- ↑ а б в г Lawrence, John (1982). China Daily News. The Australian Journal of Chinese Affairs (8): 147—151. doi:10.2307/2158933. ISSN 0156-7365. JSTOR 2158933.
- ↑ а б Jakes, Lara; Myers, Steven Lee (18 лютого 2020). U.S. Designates China's Official Media as Operatives of the Communist State. The New York Times. Архів оригіналу за 24 березня 2020. Процитовано 18 квітня 2020.
- ↑ а б About China Daily. China Daily. Архів оригіналу за 23 грудня 2018.
- ↑ China Daily newspaper launches Africa edition. BBC News. 14 грудня 2012. Архів оригіналу за 14 грудня 2012. Процитовано 15 грудня 2012.
- ↑ а б Smith, David (14 травня 2012). China Daily to publish African edition as Beijing strengthens voice abroad. The Guardian. Архів оригіналу за 17 квітня 2016. Процитовано 25 жовтня 2017.
- ↑ Tandon, Shaun (8 квітня 2020). US tightens rules on Chinese state media. Hong Kong Free Press. Agence France-Presse. Архів оригіналу за 8 квітня 2020. Процитовано 9 квітня 2020.
- ↑ а б Yoder, Steven (6 травня 2020). Driven to 'near extinction': Beijing's high-pressure campaign against the foreign Chinese-language press. Coda Media. Архів оригіналу за 10 травня 2020. Процитовано 17 липня 2022.
- ↑ Magnier, Mark (8 лютого 2020). US lawmakers push Justice Department to investigate China Daily, label the newspaper a foreign agent. South China Morning Post. Архів оригіналу за 11 серпня 2020. Процитовано 21 листопада 2020.
- ↑ Allen-Ebrahimian, Bethany (18 лютого 2020). Exclusive: Pompeo says new China media restrictions "long overdue". Axios. Архів оригіналу за 18 лютого 2020. Процитовано 18 лютого 2020.
- ↑ Tomlinson, Lucas (18 лютого 2020). State Department designates 5 Chinese media outlets 'foreign missions'. Fox News (амер.). Архів оригіналу за 18 лютого 2020. Процитовано 18 лютого 2020.
- ↑ O'Keeffe, Kate; Cheng, Jonathan (19 лютого 2020). State Department Names Five Chinese Media Outlets as Foreign Missions in U.S. The Wall Street Journal. Архів оригіналу за 1 квітня 2020. Процитовано 18 квітня 2020.