Austin A30

Austin A30 на вікісховищі

Загальні дані

Виробник:

Austin (BMC)

Роки виробництва:

1951 — 1956

Складання:

Лонгбридж, Велика Британія Мельбурн, Австралія[1]

Клас:

малий сімейний авт. (C)

Інші позначення :

Austin Seven[2]

Дизайн

Тип(и) кузова:

4-дв. седан 2-дв. седан 2-дв. універсал 2-дв. фургон

Двигуни

бензиновий 4-тактний 4-циліндровий рядний 0,803 л

Трансмісія

механічна 4-східчаста

Характеристики

Масово-габаритні

Довжина:

3467 мм[3]

Ширина:

1397 мм[3]

Колісна база:

2019 мм[3]

На ринку

Наступник: Austin A35

Austin A30 — малий сімейний автомобіль (за британською класифікацією), що виготовлявся компанією Austin з травня 1952 по вересень 1956 рр. Був представлений у 1951 р. на Ерлс Корт як «Новий Austin Seven» ставши конкурентом Morris Minor.

Спочатку автомобіль коштував £507, на £62 менше за Minor.^[4]

Хоч Austin попередньо й найняли американського індустріального дизайнера Реймонда Лоуві (Raymond Loewy), його проект відхилили. А зовнішній вигляд автомобіля створив дизайнер «Остіна» Рікардо Бурці (Ricardo 'Dick' Burzi).^[5]

Конструкцію тримального (несучого) кузова розробив T.K. Garrett, котрий до роботи у Austin був аерокосмічним інженером. Вперше «Остін» не мав окремої рами, що робило його легшим (а сам кузов жорсткішим) за більшість тодішніх автомобілів. В салоні спереду були два окремих сидіння, а ззаду диван — усі з ПВХ-обивкою. Шкіряна обивка була опцією. З метою економії автомобіль мав тільки один центрально розміщений задній ліхтар, що поєднував функції габарита, стоп-сигналу та підсвітки номера, один двірник та протисонячний козирик (водія). Двірник та протисонячний щиток зі сторони пасажира, опалювач були опціями.

Спочатку автомобіль мав тільки 4-дверний кузов седан. У 1953 р. з'явились 2-дверні варіанти, а у 1954 р. фургони та універсали (Countryman).^[6] Попри менший аніж у фургонів BMC Minor вантажний об'єм (1,7 м³ проти 2,15 м³), «Остін» мав аналогічну вантажність. Завдяки малій масі та жорсткості, автомобіль став популярним серед підприємців. 

До появи наступника (Austin A35) у 1956 р. було виконано 223264 авт.^[7][8]

На відміну від А35 у А30 було менше заднє скло, семафорні покажчики поворотів (англ. traficators) — своєрідні прапорці, що виходили з центральної стійки.

Austin A30, разом з потужнішим наступником А35, були доволі успішними на гонках седанів у 1950-их рр., й досі деякі екземпляри беруть участь у історичних змаганнях.

Рядний 4-циліндровий двигун серії «А» свого часу був витвором мистецтва, маючи витрату палива меншу 7 л/100 км (42 милі на галон). Завзятий водій міг розвинути максимальну швидкість у 70 миль/год (110 км/год) (заводські дані). Проведений дорожний тест журналом The Motor встановив максимальну швидкість у 67,2 милі/год (108,1 км/год), час розгону 0—60 миль/год 42,3 с. Гальмівна система з барабанними механізмами мала гібридний привід — спереду гідравлічний, ззаду: гідравлічний циліндр діяв на механічний привід стоянкового гальма. Гідромеханічний привід хоч і був прийнятним, критикували через застарілість. Стоянкове гальмо з системою важелів було доволі ефективним, а його важіль знаходився у незвичному місці — праворуч від сидіння водія (автомобілі з правим кермом). Нерівності дороги долала передня незалежна пружинна підвіска та залежна ресорна задня.

Випробуваний у 1952 р. журналом The Motor автомобіль мав максимальну швидкість 62 милі/год (100 км/год), розгін 0—50 миль/год (80 км/год) за 29 с. Витрата палива становила 38,8 миль на імперський галон (7,28 л/100 км, 32,3 милі на амер. галон). Разом з податками тестовий автомобіль коштував £553. Радіоприймач коштував додаткові £43, опалювач £9.^[9] Динамічні характеристики залежали від доступного палива. На початку Другої світової війни високооктанове паливо зникло з продажу у Великій Британії. А доступне з початку 1952 р. паливо з октановим числом 70 вимагало зниження ступеня стиску двигуна, що і знижувало потужність усіх автомобілів, особливо малолітражних. З відновленням продажу високооктанового палива проблема зникла, що видно на прикладі А30 та його наступника А35.^[10]

У Австралії А30 виготовлявся підприємством Austin Motor Company (Australia) Pty Ltd впродовж 1952—1954 рр., а British Motor Corporation (Australia) Pty Ltd у 1954—1956 рр.^[11]

• 803 см. куб. BMC (A-Series) 4-циліндровий рядний
• діаметр циліндра — 58 мм, хід поршня — 76 мм
• газорозподільчий механізм з верхнім розташуванням клапанів і нижнім розподільчого вала (OHV)
• ступінь стиску 7,2
• карбюратор Zenith 26JS або 26VME
• 28 к.с. (21 кВт) при 4400 об/хв
• 54 Н·м при 2200 об/хв

У ранній торговій літературі зустрічаються назви New Austin Seven^[12] та Austin A30 Seven.^[13]

• Post War Baby Austins (1988) Sharratt, Barney ISBN 978-0-85045-710-0
• Austin A30 & A35 Super Profile (1985), Henson, Kim, Haynes Publishing Group ISBN 0-85429-469-4
• Austin A30 & A35 1951 - 1962, Brooklands Books, ISBN 0-907073-70-0
• Allen, Michael (1985). British Family Cars of the Fifties. Haynes Publishing Group. ISBN 0-85429-471-6.

• http://www.austina30a35ownersclub.co.uk/
• The Austin A30 Site. A30 photographs, free screensaver, parts noticeboard+
• Austin Memories [Архівовано 23 лютого 2011 у Wayback Machine.] — Історія «Остіна» та Лонгбриджу
• Photo of A30 in New Zealand, 1964 [Архівовано 13 вересня 2016 у Wayback Machine.]