Lifestyle Khazanah Profil Baru Dram Lists Ensiklopedia
Technopedia Center
PMB University Brochure
Faculty of Engineering and Computer Science
S1 Informatics S1 Information Systems S1 Information Technology S1 Computer Engineering S1 Electrical Engineering S1 Civil Engineering

faculty of Economics and Business
S1 Management S1 Accountancy

Faculty of Letters and Educational Sciences
S1 English literature S1 English language education S1 Mathematics education S1 Sports Education





  2. Weltenzyklopädie
  3. 486958 Аррокот — Вікіпедія
486958 Аррокот — Вікіпедія
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з 2014 MU69)


Аррокот (486958) 2014 MU69
Відкриття[2]
ВідкривачГаббл
Марк Буї
Місце відкриттяГаббл Редагувати інформацію у Вікіданих
Дата відкриття26 червня 2014
Позначення
Категорія малої планетиТранснептуновий об'єкт
Орбітальні характеристики[2]
Епоха 23 квітня 2019 (2458600.5 JD)
Велика піввісь44,63 а. о.
Перигелій42,38 а. о.
Афелій46,88 а. о.
Ексцентриситет0,05
Орбітальний період298,16 років
Середня аномалія310,92°
Нахил орбіти2,45°
Довгота висхідного вузла159,04°
Фізичні характеристики
Розміри31× 19 × 14 км
Альбедо0,057[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
CMNS: Аррокот (486958) 2014 MU69 у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

486958 Аррокот (раніше відомий як Ultima Thule, а його тимчасове позначення — 2014 MU69) — це далекий об'єкт у поясі Койпера, що знаходиться за орбітою Нептуна. Він став найвіддаленішим космічним тілом, яке коли-небудь досліджували зблизька. 1 січня 2019 року міжпланетна станція New Horizons НАСА пролетіла повз нього та зробила детальні знімки. Аррокот має незвичну форму — він складається з двох небесних тіл, що з'єдналися між собою. Його загальна довжина — приблизно 36 км: одна частина має діаметр 21 км, а інша — 15 км. Його орбіта стабільна та майже не змінювалася з моменту його утворення. Це дозволяє віднести його до так званих "холодних класичних об'єктів поясу Койпера", які збереглися у своєму первісному стані з давніх часів[3][4][5].

Аррокот відкрили 26 червня 2014 року астроном Марк Буї та його команда, яка шукала потенційні цілі для міжпланетної станції New Horizons. Для цього використовували космічний телескоп Габбл, адже потрібен був об'єкт у поясі Койпера, повз який зонд зміг би пролетіти після вивчення Плутона. Серед кількох можливих варіантів Аррокот став головною ціллю місії, випередивши два інші кандидати — 2014 OS393(інші мови) і 2014 PN70(інші мови)[6].

Параметри

За уточненими даними, 2014 MU69 є контактно-подвійним небесним тілом: він має гантелеподібну форму завдовжки приблизно 31 км, діаметром більшої сфери 20 км і діаметром меншої сфери 14 км[7] і орбітальний період трохи більше 298 років. Є класичним об'єктом поясу Койпера. Обертається майже круговою, близькою до площини екліптики орбітою на відстані приблизно 44 а. о. від Сонця[8].

Відкриття

Астероїд 2014 MU69 було відкрито за допомогою космічного телескопа «Габбл»[9] під час розпочатих у 2014 році пошуків об'єктів поясу Койпера, повз які міг би пролетіти зонд New Horizons. Найперші відомості про 2014 MU69 було отримано під час підготовчих спостережень 26 червня 2014 р. Відкриття потребувало використання телескопа Габбла, оскільки об'єкт із такою видимою зоряною величиною — 26,8 — надто тьмяний для спостережень із наземних телескопів. Про існування астероїда НАСА повідомило в жовтні 2014 року[10].

Назва

Після виявлення астероїда телескопом «Габбл» йому надали тимчасове позначення 1110113Y. У команді, що працює з апаратом New Horizons, цей об'єкт мав позначення PT1 (англ. potential target 1 — «потенційна ціль № 1»)[11][12]. У той час астероїд не мав порядкового номера в каталозі малих планет, оскільки його орбіта ще була не визначена з достатньою точністю.

Це відкриття стало фактично «порятунком» для розширеної частини місії апарата New Horizons. На момент запуску апарата не було відомо об'єктів, які апарат міг би відвідати після прольоту Плутона. Пошук таких об'єктів здійснювався вже під час польоту. На початку 2015 року 2014 MU69 був єдиним виявленим об'єктом, до якого космічний зонд New Horizons гарантовано міг дістатися (з урахуванням можливих похибок). Імовірність досяжності для трохи більшого кандидата 2014 PN70 (інші назви — PT3, G12000JZ) оцінювалася в 100 %, а для 2014 OS393 (PT2, E31007AI) оцінка становила лише 7 % (і останній вже не розглядався як можлива ціль[13]). Однак, відвідування кожного з цих двох об'єктів потребувало б удвічі більшої зміни швидкості зонда (і, відповідно, більшої витрати пального), ніж для 2014 MU69[12]. Раніше, наприкінці 2014 року, зі списку потенційних цілей виключили об'єкт 2014 MT69 (PT7)[11]. На червень 2015 року лише 2014 PN70 (PT3) ще розглядався як потенційна ціль, а в серпні 2015 року остаточний вибір додаткової цілі був зроблено на користь 2014 MU69. Для досягнення 2014 MU69 наприкінці жовтня й на початку листопада 2015 року було зроблено чотири корекції траєкторії New Horizons.

За правилами Міжнародного астрономічного союзу після прольоту аппарата New Horizons поблизу астероїда, команда місії мала запропонувати назву для нього. За результатами конкурсу, оголошеного NASA, попередньо було обрано назву Ultima Thule[14]. Однак 12 листопада 2019 р. астероїд (486958) 2014 MU69 назвали Arrokoth[15].

Галерея

  • Орбіта астероїда 2014 MU69 і траєкторія зонда New Horizons
    Орбіта астероїда 2014 MU69 і траєкторія зонда New Horizons
  • Анімоване зображення 2014 MU69, що рухається на тлі зір (складене зі знімків космічного телескопа «Габбл»)
    Анімоване зображення 2014 MU69, що рухається на тлі зір (складене зі знімків космічного телескопа «Габбл»)
  • Зображення, отримане New Horizons 30 грудня 2018 року
    Зображення, отримане New Horizons 30 грудня 2018 року
  • Зображення 2014 MU69, сформоване 31 грудня 2018 року[16]
    Зображення 2014 MU69, сформоване 31 грудня 2018 року[16]
  • 30 хвилин до максимального наближення – 28000 км[17]
    30 хвилин до максимального наближення – 28000 км[17]
  • Зображення демонструє топографію поверхні з розрізненням 300 на 140 метрів на піксель
    Зображення демонструє топографію поверхні з розрізненням 300 на 140 метрів на піксель
  • Оброблене зображення Ultima Thule за 30 хвилин до максимального наближення – 28000 км
    Оброблене зображення Ultima Thule за 30 хвилин до максимального наближення – 28000 км
  • Ultima Thule – зміни відбивної здатності
    Ultima Thule – зміни відбивної здатності

Примітки

  1. ↑ https://www.minorplanet.info/PHP/lcdbsummaryquery.php
  2. ↑ а б База даних малих космічних тіл JPL: 486958 Аррокот (англ.) .
  3. ↑ Arrokoth (2014 MU69) - NASA Science (амер.). 29 листопада 2018. Процитовано 29 березня 2025.
  4. ↑ New Horizons Successfully Explores Ultima Thule NASA Spacecraft Reaches Most Distant Target in History. pluto.jhuapl.edu. Процитовано 29 березня 2025.
  5. ↑ New Horizons: Arrokoth. pluto.jhuapl.edu. Процитовано 29 березня 2025.
  6. ↑ Throop, Tod R. Lauer, Henry. The Moment We First Saw Ultima Thule Up Close. Scientific American (англ.). Процитовано 29 березня 2025.
  7. ↑ The Johns Hopkins University Applied Physics Laboratory (2 січня 2019). NASA's New Horizons mission reveals entirely new kind of world. ScienceDaily. Архів оригіналу за 12 квітня 2019. Процитовано 02.01.2019. (англ.)
  8. ↑ After Pluto, Where Will NASA's New Horizons Go? (англ.). news.discovery.com. 20 березня 2015. Архів оригіналу за 29 серпня 2015. Процитовано 30 березня 2015. {{cite web}}: |first= з пропущеним |last= (довідка)
  9. ↑ NewsCenter — Hubble to Proceed with Full Search for New Horizons Targets (07/01/2014) — Release Images. HubbleSite. 1 липня 2014. Архів оригіналу за 25 жовтня 2014. Процитовано 9 листопада 2014.(англ.)
  10. ↑ Schmidt, Klaus (2 липня 2014). ‘Hubble’ to Proceed with Full Search for ‘New Horizons’ Targets. International Space Fellowship. Архів оригіналу за 6 вересня 2014. Процитовано 9 листопада 2014.
  11. ↑ а б Amanda Zangari (28 березня 2015). Повідомлення в блозі, який веде Аманда Зангарі, постдок у команді «Нових горизонтів». блог «Postcards from Pluto» (англ.). Архів оригіналу за 7 вересня 2020. Процитовано 31 березня 2015.
  12. ↑ а б Emily Lakdawalla (2014/10/15). Finally! New Horizons has a second target (англ.). Архів оригіналу за 8 вересня 2019. Процитовано 7 лютого 2015.
  13. ↑ Powell, Corey S. (29 березня 2015). Alan Stern on Pluto’s Wonders, New Horizons’ Lost Twin, and That Whole “Dwarf Planet” Thing. Discover. Архів оригіналу за 16 листопада 2019. Процитовано 30 серпня 2015. [Архівовано 2019-11-16 у Wayback Machine.]
  14. ↑ Tricia Talbert, ред. (13 березня 2018). New Horizons Chooses Nickname for ‘Ultimate’ Flyby Target. NASA. Архів оригіналу за 27 вересня 2019. Процитовано 9 серпня 2019.(англ.)
  15. ↑ Far, Far Away in the Sky: New Horizons Kuiper Belt Flyby Object Officially Named 'Arrokoth' [Архівовано 13 листопада 2019 у Wayback Machine.], Nov. 12, 2019
  16. ↑ Johns Hopkins University Applied Physics Laboratory (1 січня 2019). New Horizons Successfully Explores Ultima Thule. New Horizons. Архів оригіналу за 1 січня 2019. Процитовано 1 січня 2019.
  17. ↑ Chang, Kenneth (2 січня 2019). NASA’s New Horizons Mission Releases Snowman-like Picture of Ultima Thule. The New York Times. Архів оригіналу за 2 січня 2019. Процитовано 2 січня 2019.
Pusat Layanan

UNIVERSITAS TEKNOKRAT INDONESIA | ASEAN's Best Private University
Jl. ZA. Pagar Alam No.9 -11, Labuhan Ratu, Kec. Kedaton, Kota Bandar Lampung, Lampung 35132
Phone: (0721) 702022
Email: pmb@teknokrat.ac.id