Ґрунтозна́вство — науковий напрям інженерної геології, що досліджує склад, стан, будову і властивості ґрунтів як будь-яких гірських порід і техногенних утворень чи складених ними ґрунтових товщ (тіл або масивів), закономірності їх формування та просторово-часові зміни під впливом сучасних і прогнозованих геологічних процесів, що формуються в ході розвитку земної кори під впливом сукупності всіх природних факторів і в зв'язку з інженерно-господарською, насамперед інженерно-будівельною діяльністю людства^[1][2].

Ґрунтознавство поділяється на:

• Загальне ґрунтознавство розглядає склад і будову ґрунтів як багатокомпонентних, динамічних систем, природу і закономірності формування їх властивостей. Теоретична база — вчення про формування складу, будови і властивостей ґрунтів у процесі літогенезу і петрогенезу внаслідок складних фазових взаємодій.
• Генетичне ґрунтознавство вивчає залежність особливостей складу, будови і властивостей ґрунтів від умов їх утворення.
• Регіональне ґрунтознавство вивчає ґрунти регіонів, закономірності мінливості їхнього складу, будови і властивостей. Ґрунтознавство використовує досягнення фізики, хімії, математики і механіки, пов'язане з інженерною геологією та суміжними геологічними науками (гідрогеологією, мерзлотознавством, петрологією, літологією тощо).

• Інженерна геологія (з основами геотехніки): підручник для студентів вищих навчальних закладів /Колектив авторів: В. Г. Суярко, В. М. Величко, О. В. Гаврилюк, В. В. Сухов, О. В. Нижник, В. С. Білецький, А. В. Матвєєв, О. А. Улицький, О. В. Чуєнко.; за заг. ред. проф. В. Г. Суярка. — Харків: Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна, 2019. — 278 с.