Ярослав Вєров — колективний псевдонім українських російськомовних письменників-фантастів Гліба Володимировича Гусакова та Олександра В'ячеславовича Христова.

Працює в напрямах наукової фантастики, філософської містики, психологічної прози, гумористичної фантастики.

Любить змішувати у творах різні напрями. Приклад суміші містики та фантастичної сатири — роман «Пан Чичиков» (рос. Господин Чичиков)^[1][2].

1995 року троє молодих науковців^{[джерело?]} — Гліб Гусаков, Олександр Христов та Олексій Мухін вирішили розпочати письменницьку діяльність. Вони взяли творчий псевдонім «Три графомани» — за аналогією з «Трьома мушкетерами», «Трьома товаришами», «Трьома богатирями»… Однак видавцям це не сподобалося. Тому співавтори невдовзі змінили псевдонім на «Ярослав Вєров». А попередній невдовзі втратив актуальність, оскільки 2001 року Олексій Мухін залишив колектив.

Перша публікація: Три Графомана. «По велению души» // «Порог»^[3], № 10, 1999, Кіровоград

Народився 23 жовтня 1966 року в Донецьку. 1990 року закінчив Донецький політехнічний інститут, у 1993 — аспірантуру Донецького фізико-технічного інституту (ДонФТІ) за спеціальністю «Фізика твердого тіла». Наразі працює в ДонФТІ на посаді провідного інженера. 1988 року одружився, 1991 народилася дочка Ксенія.

Відомий реставратор ікон^[4]. Автор книг «Усім Скорботним Радість. Ікони XVI—XX ст. У приватних зібраннях м. Донецька» (рос. Всем Скорбящим Радость. Иконы XVI—XX вв. В частных собраниях г. Донецка)^[5] та «Благовіщення. Хроніки врятованого іконостаса» (рос. Благовещение. Хроники спасенного иконостаса)^[6][7] (обидві — у співавторстві з Олегом Мечиславовичем Здановичем).

Співзасновник та провідний редактор книжкового видавництва Снежный Ком М^[ru][8]. Директор фестивалю фантастики «Сузір'я Аю-Даг»^[9][10] та літературного семінару «Партеніт».

Народився 1966 року. 1990 року здобув освіту фізика-теоретика у Донецькому державному університеті, кандидат фізико-математичних наук. Нині працює у ДонФТІ.

2006 року Гліб Гусаков, залишаючись під псевдонімом Вєров, склав новий співавторський дует з Ігорем Валерійовичем Мінаковим^[11]. Вєров-Мінаков працював у жанрі жорсткої наукової фантастики.

Співавтори випустили романи «Десант на Сатурн, або Триста років самотності»^[12] (2008), «Десант на Європу, або Повернення Мафусаїла»^[13] (2008), збірку «Операція „Вірус“»^[14] (2010) та повість «Cygnus Dei» (2010).

2013 року співавтори отримали премію «Меч Бастіону», яку за особливі заслуги у розвитку фантастики вручає Колегія літературно-філософської групи «Бастіон».

• 2002: роман «Хроніки Вторгнення»
• 2003: повість «Думкохід» (англ. Мыслеход; зб. «Усі прапори»)
• 2005: роман «Пан Чичиков»^[15]
• 2007: роман «Завгосп Всесвіту»
• 2008: роман «Десант на Сатурн, або Триста років самотності» (Ярослав Вєров, Ігор Мінаков).
• 2008: роман «Десант на Європу, або Повернення Мафусаїла» (Ярослав Вєров, Ігор Мінаков)
• 2008: повість «Німецька казка» (збірка «Повернення Ктулху»)
• 2010: повість «Ключ до свободи» (Ярослав Вєров, Ігор Мінаков, збірка «Герої. Нова реальність»)
• 2010: авторська збірка «Операція „Вірус“»^[14] (Ярослав Вєров, Ігор Мінаков)
• 2010: роман «Третя Концепція Рівноваги»
• 2010: повість «Cygnus Dei» (Ярослав Вєров, Ігор Мінаков; антологія «Бозон Хіггса»)
• 2011: роман «Двійники»
• 2011: роман «Пан Чичиков» (перевидання в авторській редакції, видавництво «Шико»)
• 2011: роман «Пан Чичиков» (подарункове видання, колекційна серія «Зоряний міст»^[16]).
• 2012: роман «Меон та маленькі містечка Землі»
• 2013: повість «Готель для троглодита» (Ярослав Вєров, Ігор Мінаков; антології «Прискорювач» та «Справжня фантастика-2013»).
• 2014: повість «Гаряче літо вісімдесят третього» (антологія «Лабіринт Мебіуса»)

• 2009: НФ-п'єса «Фізика везіння» (збірка «Справжня фантастика-2009»)
• 2010: оповідання «Механізм розкручування» (збірка «Російська фантастика-2010»)
• 2010: вірш «Мій Франкенштайн» («Містична Механіка»)
• 2010: оповідання «Бойовий Алфавіт» («Справжня Фантастика-2010»)
• 2010: оповідання «Бозон Хіггса» (антологія «Бозон Хіггса»)
• 2011: оповідання «Дама з собачкою» («Справжня Фантастика-2011»^[17])
• 2011: оповідання «Нетрадиційний психоаналіз» (під псевдонімом Тетяна Паукова; антологія «Фемініум»^[18])
• 2012: оповідання «Майже як люди» (збірка «Фантум-2012. Локальний екстремум»)
• 2012: оповідання «Степова ромашка» («Антологія Міту-2011»)
• 2012: оповідання «Привіт із минулого» (збірка «Справжня Фантастика-2012»)
• 2013: оповідання «Гроші» (збірка «Піастри»)
• 2013: оповідання «Критична помилка» («Російська фантастика-2013»)
• 2014: оповідання «„Пірати“ ХХ століття» («Справжня фантастика-2014»)

• 2010: повість «Операція „Вірус“» (Вєров-Мінаков) — М.: Видавничий дім «Союз» (читає Сергій Чонішвілі)
• 2011: роман «Пан Чичиков» — М.: Видавничий дім «Союз» (читає Олександр Клюквін^[ru]).

• 1999 Три Графомана «По велению души» (Порог. № 10)
• 1999 Три Графомана «Бой» (Порог. № 12)
• 2000 Три Графомана «Ксенофоб» (Порог. № 3)
• 2000 Три Графомана «Поединок» (Порог. № 5)
• 2000 Три Графомана «Вторжение» (Порог. № 7)
• 2000 Три Графомана «Высадка на Нептун» (Порог. № 10)
• 2000 «Новогодний подарок» (Порог. № 12)
• 2011 «Степная ромашка» (Порог. № 2)
• 2001 «Путь на Восток» (Порог. № 5)
• 2001 «Вторжение-2» (Порог. № 7)
• 2001 «Вторжение-2 (окончание)» (Порог. № 8)
• 2001 «Вторжение-3. Вторжение-4» (Порог. № 9)
• 2001 «Метаморфозы» (Порог. № 11)
• 2001 «Большая Свалка» (Уральский Следопыт. № 11)
• 2001 «Отчего гибнут киллеры» (Порог. № 12)
• 2002 «Боевой Алфавит» (Порог. № 2)
• 2002 «День нестабильности». (Порог. № 9)
• 2002 «Сказка о космонавте, жителе одного молодого звёздного скопления» (Порог. № 11)
• 2003 «Их нравы» (Порог. № 2)
• 2003 «Отчего умер…» (Порог. № 9)
• 2003 «Ловушка для магов», під псевдонімом Г. Енакиев, Л. Ростиславский (Интересная газета. № 10)
• 2003 «Отчего гибнут киллеры» («Полдень. XXI век».^[19] № 5-6)
• 2004 Я. Веров, Л. Ростиславский «Прижизненная слава» (Реальность фантастики. № 5)
• 2004 Я. Веров, Л. Ростиславский «Физика везения» (Химия и Жизнь.^[20] № 9)
• 2005 «Высадка на Нептун» («Химия и жизнь» № 6)
• 2006 «Ангел Мщения» («Реальный мир». № 1)
• 2009 «Никогда не отвечайте незнакомцам» (Наука и жизнь.^[21] № 12)
• 2010 Веров-Минаков «Cygnus Dei» (Если. № 9)
• 2011 Веров-Минаков «Дама с собачкой» (Популярная Механика.^[22] № 1)

• 2004: «А дальше нас уносит во Вселенную». Інтерв'ю М. Корець («Труд» — 24.03.2004. -№ 22)
• 2005: «Г. Гусаков. Человек Земли» («Химия и Жизнь» № 8)^[23]
• 2007: «Ярослав Веров избыточен, но пародий не пишет». Інтерв'ю В. Іванченко (Книжная Витрина. — № 11)
• 2008: «Романы на экспорт». Інтерв'ю О. Доровських (Газета «24». № 50)
• 2008: «„Господин Чичиков“: духовная фантастика о Донецке». Інтерв'ю Т. Жукової (Акцент. № 65).
• 2008: Я. Веров, И. Минаков. «НФ — „золотое сечение“ фантастики» (FANтастика. № 6)
• 2009: Я. Веров, И. Минаков. «На своем поле» («Если» № 3)
• 2009: Я. Веров, И. Минаков. «Жертвоприношение» («Полдень, XXI век» № 4)
• 2009: Г. Гусаков. «В начале будет Слово? Размышления по поводу фестиваля фантастики „ФантОР“» (Наука и Жизнь. № 9)^[24]
• 2010: Я. Веров, И. Минаков. «Утоление жажды» («Если» № 4)
• 2013: Я. Веров. «Писатель, как измерительный прибор» (Настоящая фантастика 2013)
• 2014: Я. Веров. «Хищные вещи века или век голода и убийств» («Настоящая фантастика-2014»)

• 2002: Інтерпрескон^[ru]. Премія в номінації «Надкороткі оповідання»
• 2003: Зоряний міст. Найкраща дебютна книга. 1 місце «Золотий Кадуцей»^[25]
• 2008: Басткон. Премія «Чаша Бастіону». 3 місце
• 2008: Басткон. Премія «Бісобій»
• 2008: Зоряний міст. Найкращий цикл, серіал і роман із продовженням. 1 місце «Золотий Кадуцей»^[26]
• 2009: Бронзовий Ікар. Найращий художній твір
• 2009: Срібна стріла. Співтворення (найкраще співавторство)
• 2009: Срібна стріла. «Стрімкий домкрат»
• 2009: Басткон. Премія «Чаша Бастіону». 1 місце
• 2011: Басткон. Премія «Чаша Бастіону». 1 місце
• 2012: Сузір'я Аю-Даг. Премія «Сузір'я Малої Ведмедиці». 1 місце
• 2013: Басткон. Премія «Меч Бастіону».
• 2014: Басткон. Премія «Чаша Бастіону». 2 місце.
• 2014: Сузір'я Аю-Даг. Премія ім. О. Гріна «Золотий ланцюг»
• 2015: Філігрань. Премія «Мала Філігрань»

• Глеб Гусаков: «Мощная научная фантастика — признак великой державы!». Интервью с писателем. Архів оригіналу за 12 грудня 2012. Процитовано 29 липня 2012.
• Глеб Гусаков: «Союз физика и лирика». Архів оригіналу за 12 грудня 2012.
• «Работа писателя — подглядывать и подслушивать» Интервью с Ярославом Веровым Архівна копія на сайті Wayback Machine.

• Л. Р. Клягина. Жанровые вариации на классическую тему. Заметки о современных прочтениях Гоголя. Известия Уральского государственного университета, № 1/2 (63), 2009. Архів оригіналу за 17 грудня 2012.
• Конференция по русскому языку в Ялте — Невярович Н. Ю. о романе Ярослава Верова «Господин Чичиков». Архів оригіналу за 12 грудня 2012.
• Дмитрий Володихин о романе Ярослава Верова «Господин Чичиков». Архів оригіналу за 26 жовтня 2013. Процитовано 1 серпня 2012.
• Рецензия журнала «Мир Фантастики» на роман Верова-Минакова «Десант на Сатурн, или Триста лет одиночества». Архів оригіналу за 12 грудня 2012. Процитовано 29 липня 2012.
• Рецензия журнала «Мир Фантастики» на роман Верова-Минакова «Десант на Европу, или Возвращение Мафусаила». Архів оригіналу за 12 грудня 2012. Процитовано 29 липня 2012.

• Веров Ярослав. Архів оригіналу за 7 лютого 2013. Процитовано 11 березня 2022. // Фантасты современной Украины. Энциклопедический справочник / под редакцией доктора филологических наук, профессора И. В. Чёрного. — Харьков : Издательский дом «Инвестор», 2007.
• Библиография автора. Архів оригіналу за 16 травня 2020. Процитовано 1 травня 2020.
• Статья о Глебе Гусакове (Ярославе Верове) в газете «Алуштинский вестник». Архів оригіналу за 12 грудня 2012.
• Ярослав Веров. Архів оригіналу за 12 грудня 2012.
• Партенит — чатланская планета. Архів оригіналу за 12 грудня 2012. Процитовано 26 жовтня 2013. — «Независимая газета» 27-10-2011