селище Ярмолинці
Герб Ярмолинець Прапор Ярмолинець
Площа 600–річчя Ярмолинець — центральний майдан містечка.
Країна	Україна
Область	Хмельницька область
Район	Хмельницький район
Тер. громада	Ярмолинецька селищна громада
Код КАТОТТГ	UA68040530010073509
Основні дані
Магдебурзьке право	1455
Статус	із 2024 року
Площа	4,46 км²
Населення	7493 особи[1]
Густота	1 737,67 осіб/км²;
Поштовий індекс	32100
Телефонний код	+380 3853
Географічні координати	49°11′33″ пн. ш. 26°50′23″ сх. д. / 49.19250° пн. ш. 26.83972° сх. д. / 49.19250; 26.83972
Відстань
Найближча залізнична станція:	Ярмолинці
До станції:	3 км
До обл. центру:
- фізична:	25 км
- автошляхами:	30 км
Селищна влада
Адреса	32100, Хмельницька обл., Хмельницький р-н, смт Ярмолинці, пл. 600-річчя Ярмолинець, 14
Голова селищної ради	Хоптяр Віктор Володимирович
Карта
Ярмолинці
Ярмолинці
Ярмолинці у Вікісховищі

Ярмо́линці — селище в Україні, центр Ярмолинецької селищної громади Хмельницького району Хмельницької області. Орган місцевого самоврядування — Ярмолинецька селищна рада.

Ярмолинці розташовані за 30 км на південь від Хмельницького. Селище займає площу понад 446 га.

Коли і ким були закладені Ярмолинці, невідомо. В 1407 році грамотою короля Владислава II Ягайла село Ярмолинці за військові заслуги були надані Ходку Кроату (Ходку з Хорватії) з роду Деспотів. Онук Ходка першим отримав прізвище Ярмолинецький (Ярмолинський). Син Ходька — Олехно (Олександр) — грамотою Казимира Ягелончика підніс Ярмолинці до статусу містечок і отримав для Ярмолинців Магдебурзьке право.

Хорватський рід гербу Корчак володів Ярмолинцями та іншими селами близько 300 років (від початку XV — до початку XVIII століття).

1445 року за сприяння Олехна Ярмолинецького тут було збудовано замок, і фактично до кінця XIX століття від нього зберігались брама і дві башти. А 1823 року біля замку була викопана гармата з гербом Корчак Ярмолинських.

Ярмолинські та їхній люд відзначились в боротьбі з татарами і в захисті православної церкви, а рід Сутківських, що опосів у Сутківцях, є їхнім відгалуженням (від другої половини XV століття)^[2].

Згідно з орфографічним словником^[3], назва селища «Ярмо́линці» (множина) у родовому відмінку має форму «Ярмо́линців», давальному — «Ярмо́линцям», знахідному — «Ярмо́линці», орудному — «Ярмо́линцями», місцевому — «на/у Ярмо́линцях» та кличному — «Ярмо́линці». Однак, серед мешканців селища і в регіоні в цілому існує стала традиція відмінювати назву селища в родовому відмінку як «Ярмолинець», що є спільним і для деяких інших населених пунктів Хмельниччини — наприклад, Дунаївців.

За здогадами археологів, на місці, де тепер розташовані Ярмолинці, люди проживали ще в період трипільської культури (ІІІ тисячоліття до н. е.). Виявлено також черняхівське поселення на південно-західній околиці, поблизу дороги Ярмолинці — Городок^[4].

• XV століття. Кам'янецьке староство
• За адміністративним поділом XVI ст. — Летичівський повіт; XIX ст. — Проскурівський повіт; XX ст. — Ярмолинецький район.

Містечко входило до складу Подільської землі, а пізніше до Речі Посполитої. Після завершення будівництва замку з оборонними спорудами Ярмолинці перевели до категорії містечок, а 1455 року Ярмолинцям надано магдебурзьке право. Згодом у містечку зведено ще один замок.

Ярмолинеччина адміністративною одиницею стала ще в XV столітті, коли Ярмолинецький ключ належав до Кам'янецького староства. За адміністративним поділом XVI століття — у складі Летичівського повіту. З новим адміністративним поділом, запровадженим Польщею, Ярмолинці отримують статус повітового центру і входять до Кам'янецького воєводства.

1757 року «Ярмолинецький ключ» від дідича Домініка Шепінґа — ад'ютанта Браніцького — викупив Павел Стажинський за 245 000 злотих польських. Він заклав тут костел та кляштор Бернардинів. Ян Онуфрій Орловський закінчив костел. Похований тут також. Адам Орловський заселив тут німецьких фабрикантів: заклав фабрики сукна, сідел, капелюхів, килимів, гарбарню.

У 1761 році в Ярмолинцях було збудовано кляштор бернардинів. У 1832 році його перебудовано в православну церкву.

1795 була він замку тут ще брама в валі та дві башти.

Після Другого поділу Польщі (1793) Ярмолинці у складі Правобережної України ввійшли до складу Російської імперії.

Ще у XVIII столітті в зв'язку з вигідним розташуванням Ярмолинців розпочалось піднесення містечка. Важливе економічне значення в системі внутрішньої торгівлі мали базари і ярмарки. На них реалізовувалась сільськогосподарська продукція, промислові та ремісничі вироби, укладалися договори (контракти) на виробництво, постачання і збут товарів, вивчався їх попит у населення. Помітний вплив на економічний розвиток Ярмолинців мало переведення сюди в 1835 році за сприяння Адама Орловського з містечка Тинни Ушицького повіту найбільшого в Подільській губернії Петропавлівського ярмарку. Завдяки великим обсягам торгівлі Петропавлівський ярмарок належав до першої (найвищої) категорії і був в одному ряду з ярмарком у Бердичеві.^[5]

Ярмолинці славилися своїми ярмарками на Петра і Павла (з 15 червня по 1 липня) та на Миколая (6 грудня). Товари привозили з Галичини, Росії та Польщі: хутра з Росії, машини господарські з Відня, породисті коні.

У 1846 році, повертаючись з міста Кам'янця-Подільського, містечко Ярмолинці відвідав видатний український письменник і мислитель Тарас Шевченко.

У XIX столітті Ярмолинці належать до Проскурівського повіту.

Для розвитку Ярмолинеччини в цілому велике значення мало будівництво шляхів сполучення. Так, будівництво шосейної дороги Проскурів-Ісаківці через Ярмолинці тривало у період 1887—1891 років. Вона значно покращувала міжміське сполучення, сприяла економічному розвитку губернії, задовольняла потреби населення.

У період Визвольних змагань українців (1917—1921 роки) в Ярмолинцях декілька разів змінювалась влада.

Ввечері 28 жовтня 1921 р. під час Листопадового рейду Ярмолинці було з боєм здобуто Подільською групою (командувач Михайло Палій-Сидорянський) Армії Української Народної Республіки. При цьому було ущент розбито батальйон 209-го стрілецького полку 70-ї бригади 24-ї стрілецької дивізії. Після бою Подільська група зупинилася у Ярмолинцях на ночівлю.

Під час організованого радянською владою Голодомору 1932—1933 років помер щонайменше 41 житель селища^[6].

Статус селища міського типу в Ярмолинців — починаючи від 1958 року.

Ярмолинецький район у зв'язку із територіально–адміністративними змінами в УРСР остаточно утворився у 1965 році при об'єднанні Солобковецького, Михайлівського та Ярмолинецького районів.

У радянський період у Ярмолинцях функціонували відразу ряд потужних виробництв — верстатобудівний завод і 2 цегельних заводи, струнка соціальна інфраструктура.

З 24 серпня 1991 року Ярмолинці входять до складу незалежної України. Із економічною кризою 1990-х років у селищі припинили існування декілька підприємств. У Ярмолинцях у 1990—2000-ні рр. закрилася низка закладів культури та освіти, натомість відновлено ряд культових споруд.

12 червня 2020 року, відповідно з розпорядження Кабінету Міністрів України № 727-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Хмельницької області», Ярмолинці стають адміністративним центром Ярмолинецької селищної громади.

17 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Ярмолинецького району, селище увійшло до складу новоутвореного Хмельницького району^[7].

Населення селища — 8914 мешканців (перепис 2001); 7954 мешканці (дані за 2011)^[8]; 7263 особи (дані за 2021)^[9].

У національному складі населення теперішніх Ярмолинців (як і району) переважну більшість складають українці. До інших національних груп, що представлені в населенні, належать росіяни та поляки^[10].

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року^[11]:

• Ярмолинці — залізничний вузол на ліній Гречани — Ларга.
• Через Ярмолинці проходить автомобільний шлях Н03 національного значення Житомир — Чернівці, регіональна Р50 Ярмолинці — Сатанів, майже повністю зруйнована дорога після зими 2012—2013 рр.^[12]
• У селищі — незначні підприємства харчової промисловості, цегельний завод, Ярмолинецьке ЗАТ «Агробуд», АТП, ринок.
• «Ярмолинці» — відроджений Ярмолинецький консервний завод.^{[13] [14]}

Головний медичний заклад Ярмолинців (і району) — Ярмолинецька центральна районна медична лікарня.

У Ярмолинцях загалом є діючою створена ще за СРСР система закладів дошкільної та середньої шкільної освіти, однак у галузі освіти наявні й новації на потребу дня^[15].

Дошкільні навчальні заклади Ярмолинців:

• Ярмолинецький дитсадок № 1;
• Ярмолинецький Центр розвитку дитини;
• Ярмолинецький дитсадок № 3.

Ще у 1980-х роках у Ярмолинцях діяло 4 загальноосвітні школи, нині ж у селищі загальноосвітніми школами є 2 заклади середньої освіти нового типу і одна ЗОШ:

• Ярмолинецький професійний ліцей^[16];
• Ярмолинецький технологічний ліцей;
• Ярмолинецький НВК «ЗОШ І-ІІІ ступенів № 1 і гімназія»;
• Ярмолинецька загальноосвітня школа І—ІІІ ступенів № 2.

Закладами позашкільної освіти в Ярмолинцях є:

• Ярмолинецька дитячо-юнацька спортивна школа (ДЮСШ);
• Будинок дитячої та юнацької творчості.

У селищі діє професійний заклад обласного підпорядкування нового типу — Ярмолинецький професійний ліцей, що пропонує навчання з 11 професій, серед яких найбільш затребувані на ринку праці: муляр-штукатур та лицювальник-плиточник, електрогазозварник, а також єдине в області поєднання фахівців рідкісних професій: слюсар з ремонту авто і лісоруб^[17].

Нині (кінець 2000-х років) спостерігається деякий занепад культурної галузі Ярмолинців — понад 10 років не працює єдиний у селищі, ще радянський кінотеатр, до 2007 року припинив своє існування Ярмолинецький краєзнавчий музей.

Зараз культуру в Ярмолинцях уособлюють навчальні заклади селища, зокрема позашкільні, й Ярмолинецька районна централізована бібліотечна система, яка включає низку селищник і сільських бібліотечних закладів.

У Ярмолинцях функціонує недільна школа польської мови і культури імені Мавриція Гославського, де працюють вчителі, запрошені із Польщі за угодою, укладеною Міністерством освіти і науки України^[18].

Істориком і краєзнавцем Ярмолинців є колишній журналіст місцевої районної газети «Вперед» Олександр Семенович Снігур.

Ярмолинецькі засоби масової інформації:

• газета «Вперед» (тираж 2747 примірників) — періодичне видання Ярмолинецької районної державної адміністрації та районної ради;
• газета «Шкільний світ» (тираж 890 примірників) — періодичне видання Відділу освіти Ярмолинецької районної ради).

У Ярмолинцях створено умови для занять спортом — є стадіон і декілька спортивних і тренажерних залів, функціонує Ярмолинецька ДЮСШ.

У Ярмолинцях відбуваються культурні заходи, такі як День Міста, День Перемоги, День Молоді, День Незалежності, які святкуються на центральні площі селища. 30 квітня 2011 року у Районному Будинку Культури вперше пройшов конкурс краси «Міс Ярмолинці 2011».

У Ярмолинцях є декілька храмів, що історично представляють православ'я та католицтво:

• Церква Пресвятої Трійці (2011, УГКЦ)
• Свято-Троїцька церква (УПЦ МП) — історико-архітектурна пам'ятка місцевого значення; власне збудована як костел кляштору бернардинів 1761 року, але в 1832 році обернений на православну церкву;
• парафія Преображення Господнього (УПЦ КП)^[19] — вул. Мічуріна 4;
• костел св. Петра і Павла — також історико-архітектурна пам'ятка місцевого значення (вул. Чапаєва, 63); збудований у 1793—1862 роки.

Окрім двох вказаних культових споруд, пам'яткою місцевого значення є мурований особняк графів Орловських (XIX століття)^[20].

У Ярмолинцях встановлено низку пам'ятників і пам'ятних знаків, як за доби СРСР — меморіал полеглих у Другій світовій війні, так і за незалежності — погруддя Шевченка, пам'ятні знаки на честь 600-ліття Ярмолинців на центральному майдані та на вшанування Жертв Голодомору (пам'ятний хрест відкрито 21 листопада 2008 року в День пам'яті жертв голодоморів^[21]).

При північній околиці селища розташований лісовий заказник місцевого значення «Чорний Ліс», а при східній околиці — заповідне урочище «Березина».

• Адріан Баранецький (1828—1891) — лікар
• Войт Володимир Ілліч (нар. 7 листопада 1942) — Заслужений артист України, бандурист, соліст Національної заслуженої капели бандуристів України ім. Г. Майбороди, майстер музичних інструментів.
• Гуцал Віктор Олександрович (29 грудня 1953 — 13 березня 2004) — український економіко-географ, краєзнавець, кандидат географічних наук, доцент Київського національного університету імені Тараса Шевченка.
• Лис Валерій Валерійович (* 1990) — капітан Збройних Сил України, лицар ордена Богдана Хмельницького.
• Лис Микола Миколайович (1967—2022) — старший сержант Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
• Лис Петро Васильович (1930—1982) — доктор медичних наук, професор.
• Француз (Сидак) Олена Йосипівна (06.11.1925) — українська художниця тканин і килимів, Заслужений майстер народної творчості.
• Швець Володимир Сергійович (1993—2017) — солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни^[22].

• Венгер Костянтин Степанович (1921—1988) — старшина РА, учасник нацистсько-радянської війни, повний кавалер ордена Слави.

У Вікісловнику є сторінка Ярмолинці.

• С. М. Єсюнін. Ярмолинці [Архівовано 13 березня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2013. — Т. 10 : Т — Я. — С. 756. — ISBN 978-966-00-1359-9.
• Ярмолинці // Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1985. — Т. 12 : Фітогормони — Ь. — 568, [4] с., [26] арк. іл. : іл., портр., карти + 1 арк с.— C. 522
• Верига Василь. Листопадовий рейд 1921 року.— Київ: Видавництво «Стікс», 2011.
• Офіційний сайт Ярмолинецької районної державної адміністрації
• Смт Ярмолинці // Облікова картка на офіційному вебсайті Верховної Ради України.
• Ярмолинецький район на Офіційний сайт Хмельницької обласної ради
• Jarmolińce (Ярмолинці) // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1882. — Т. III. — S. 450. (пол.).— S. 450—451. (пол.)
• Стратегія розвитку Ярмолинецької селищної територіальної громади на період до 2027 року (PDF). 2024.