Ян Янів
пол. Jan Janów
Народився	22 листопада 1888(1888-11-22) Мошківці, Калуський повіт[d], Королівство Галичини та Володимирії, Долитавщина, Австро-Угорщина
Помер	17 грудня 1952(1952-12-17) (64 роки) Краків, Краківське воєводство[d], Польська Народна Республіка
Поховання	Раковицький цвинтар
Країна	Республіка Польща
Діяльність	мовознавець
Alma mater	філологічний факультет Львівського національного університету імені Івана Франка
Заклад	ЛДУ імені Івана Франка Національний університет Узбекистану ЛДУ імені Івана Франка Ягеллонський університет
Науковий ступінь	доктор філологічних наук[d]
Членство	Польське наукове товариство у Львові Польська академія наук

Ян Янів, також Ян Янув (пол. Jan Janów; 22 листопада 1888, с. Мошківці, тепер Калуського району Івано-Франківської області — 17 грудня 1952, Краків) — польський філолог, доктор філологічних наук з 1925, член Польської академії наук з 1945. Наукові зацікавлення полягали здебільшого в дослідженні українських текстів XVI—XVII століть та порівнянні їх з польськими, і в українській діалектології Галичини.

Закінчив 1913 Львівський університет, навчався 1913-1914 у Німеччині й Швейцарії.

Під час Першої світової війни потрапив у російський полон: у 1918—1921 був професором Ташкентського університету (тепер Узбекистан).

У 1923—1941 та 1944—1945 працював у Львівському університеті (з 1925 — доцент, а з 1927 — професор), викладав там східнослов'янську філологію. Від 1945 — професор Ягеллонського університету (Краків).

Праці з польського, чеського та українського мовознавства.

Опублікував і досліджував багато текстів, як от апокриф «Мука Христова» (кінець XVI століття), «Учительна євангелія» попа Андрія з Ярослава (1585), «Слово о лютой смерти» (XVII століття), «О вічності пекельной» (кінець XVII століття) тощо.

Досліджував фонетику, морфологію і лексику українських діалектів. У діалектології опублікував монографію про наддністрянську говірку свого рідного с. Сівки Мошковицької («Малоруська говірка Мошківців і Сивки Наддністрянської на тлі навколишніх сіл», 1926), про форми множини іменників у гуцульських, бойківських, наддністрянських і лемківських говірках (зокрема, «З фонетики русинських говірок», 1928), але найбільше уваги присвятив гуцульським говіркам, де зібрав величезний матеріал.

Досліджував міжмовні контакти (українсько-польські, українсько-румунські), проблеми діалектогенезу, зокрема походження гуцульського діалекту. Теорія походження гуцульських говірок і самих гуцулів з польсько-румунських контактів, до яких пізніше вклинилися українські елементи («З українсько-румунських мовних відносин», 1928), не витримала критичного аналізу, але зібрані Я. Яновим матеріали про різні аспекти гуцульських говірок мають велику цінність.

Поза тим цінними є статті про словник XVII століття «Синоніма славеноросская», про Інокентія Ґізеля, про етимологію слова синґич-агач в Шевченка і праці з історії польської мови й літератури XVI—XVII століть.

Зібрав великий діалектичний лексичний матеріал, зокрема, великий гуцульський словник, який був опублікований лише після його смерті («Słownik huculski», Краків, 2001; опрацював і підготував до друку Януш Рігер). Частину лексики, зібрану Я. Яновим, Я. Рігер опрацював картографічно («A Lexical Atlas of the Hut-sul Dialects of the Ukrainian Language», Варшава, 1996).

• Gwara małoruska Moszkowiec i Siwki Naddniestrzańskiej z uwzględnieniem wsi okolicznych (1926)
• Z fonetyki gwar huculskich (1927)
• Z dziejów polskiej pieśni historycznej (1929)
• Język ruski w ewangeliarzu kaznodziejskim z Trościańca (1930)
• Przyczynki do lafiryndy (1932)
• Do dziejów «Historii Barlaama» w przekładzie rumuńskim (1933)
• Apokryf o dwunastu piątkach (1934)
• Wpływ słownictwa rumuńskiego na Podkarpaciu (1938)
• Problem klasyfikacji ewangeliarzy «uczytelnych» (1947)
• Leksykografia wschodnio-słowiańska do końca XVII wieku (1951, 2 част.)

• Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3.
• Г. В. Воронин, П. Ю. Гриценко. Янів Ян // Українська мова : енциклопедія / НАН України, Інститут мовознавства ім. О. О. Потебні, Інститут української мови ; ред. В. М. Русанівський [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія, 2000. — ISBN 966-7492-07-9.
• Witkowski W. Jan Janow (w dwudziestą rocznice smierci). Slavia Orientalis, 1973, № 12(1);
• Rieger J. Jan Janow and his Work on Hutsul Dialektology. The History of the Atlas. // A Lexical Atlas of the Hutsul Dialects of the Ukrainian Language. Warszawa, 1996;
• Рігер Я. Ян Янів як дослідник гуцульських говірок. // Гуцульські говірки. Лінгвістичні та етнолінгвістичні дослідження. Л., 2000;
• Rieger J. Jan Janów і jego praca nad stownictwem i slownikem huculskim. // Janow J. Stownik huculski. Krakow, 2001;
• Rieger J. Z historii polskich badań nad slownictwem ukraińskim: Jana Janowa kwestionariusz do badania slownictwa huculskiego. // Stadia nad slownictwem gwar ukrainskich w Polsce. Lemkowszczyzna i gwary nadsańskie. Warszawa 2002.

• Янів Ян // Шевченківська енциклопедія : у 6 т. / Гол. ред. М. Г. Жулинський. — Київ : Ін-т літератури ім. Т. Г. Шевченка, 2015. — Т. 6: Т—Я. — С. 1098.