Янош Сентаготаї
János Szentágothai
Ім'я при народженні	угор. Schimert János[1]
Народився	31 жовтня 1912(1912-10-31) Будапешт
Помер	8 вересня 1994(1994-09-08) (81 рік) Будапешт
Поховання	Фаркашреті
Громадянство	Угорщина
Національність	угорець
Діяльність	анатом, нейронауковець, викладач університету, політик
Галузь	анатомія
Alma mater	Будапештський університет (1936) і Базельський університет (1940)
Науковий ступінь	prof. em.d[1] (1985) і доктор медицини[1] (1936)
Знання мов	угорська[2][3], англійська[3] і німецька
Заклад	Будапештський університет[1], Medical University of Pécsd[1] і Університет Земмельвайса[1]
Учасник	Друга світова війна
Членство	Словенська академія наук та мистецтв[1], Угорська академія наук[1], Лондонське королівське товариство[1], Американська академія мистецтв і наук[1], Леопольдина[1], Національна академія наук США[1], Папська академія наук[4][1], Q1326715?, Академія наук СРСР[1], Фінська академія наук[1], Академія наук і літератури в Майнці[1], Норвезька академія наук[1], Шведська королівська академія наук[1], Сербська академія наук і мистецтв[1], Presidential Council of the Hungarian People's Republicd (1989), Бельгійська королівська академія медицини і Польська академія наук
Посада	член Національних зборів Угорщини[d], член Національних зборів Угорщини[d], president of the Hungarian Academy of Sciencesd, президент[d] і віцепрезидент
Партія	Угорський демократичний форум
Батько	Gustav Schimertd
Родичі	Géza Antald і Sándor Lumniczerd
Брати, сестри	Gustav Schimertd
Нагороди
Медіафайли у Вікісховищі

Янош Сентаготаї FRS (справжнє прізвище — Шімерт) (угор. Szentágothai János, 31 жовтня 1912 року, Будапешт — 8 вересня 1994 там само) — угорський вчений-анатом і фізіолог, нейробіолог, педагог, професор, засновник наукової школи функціональної нейрогістології.

Президент Угорської академії наук (1977—1985), іноземний член РАН (з 1976) та РАМН (з 1982). Лауреат державної премії Угорщини імені Кошута (1950).

Рішенням Генеральної асамблеї ЮНЕСКО на честь 100-річчя від дня народження вченого 2012 рік було оголошено роком Яноша Сентаготаї^{[5][6][7][8][9][10][11][12][13][14][15]}

Вивчав медицину в університетах Базеля і Будапешта. У 1940 році змінив прізвище Шімерт на Сентаготаї.

З 1936 року працював у Будапештському університеті. 1946—1963 очолював кафедру анатомії медичної школи Університету Печ. 1963-го став професором на кафедрі анатомії університету. Одночасно обіймав посаду директора Інституту анатомії Угорської АН.

Член-кореспондент Угорської академії наук з 1948 року, з 1967 року — дійсний член, з 1977 по 1985 — президент Угорської АН. Член Академії наук СРСР (1976) і Академії медичних наук СРСР (1982), іноземний член Національної академії наук США (1982), член Німецької академії натуралістів «Леопольдіна» і ін.

Депутат Національних Зборів Угорщини (1985—1994). Наприкінці 1980-х став активістом Угорського демократичного форуму.

Помер від серцевого нападу.

Проводив дослідження в області макро — і мікроструктури, морфології і фізіології нервової системи. Вивчав структуру нервових центрів і механізми нейрогуморальної регуляції головного і спинного мозку і вплив нервової системи на ендокринні функції.

За допомогою методів електронної мікроскопії вивчав синаптичні зв'язки і структуру простих рефлекторних шляхів, шляхів і механізмів лабіринтових окорухових рефлексів і сенсорних систем. У зовнішніх колінчастих тілах виявив особливі складні структури — гломерули (клубочки нирок). У 1968 році звернув увагу на невідповідність морфології аксональних контактів концепції пресинаптического гальмування. Виконав ряд робіт по структурі і зв'язків гіпоталамуса і кори головного мозку.

Творець ряду концептуальних моделей нервової системи (1976).

Автор «Атласу анатомії людини» (1946—1975). Один з редакторів журналів «Акта морфологіка» (з 1951) і «Акту біологіка» (з 1955).

• Премія імені Кошута (1950)
• Державна премія I ступеня (1970, за дослідження функціональної структури нервової системи)
• Академічна золота медаль (1985)
• Командорський хрест із зіркою ордена «За заслуги перед Республікою Угорщина» (1992).

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Янош Сентаготаї

• Réthelyi Nicholas John Szentágothai. In: Zs to Hungarian scientist from the lexicon. Spices. Ferenc Nagy. Budapest: Better, MTESZ; OMIKK. 1997th 762—764. P.. ISBN 963-85433-5-3
• Bela Flerkó John Szentágothai. Budapest: Academic Press, 1998th (The last Hungarian scientists) ISBN 963-05-7490-X
• Bela fisherman John Szentágothai (1912—1994), In: Famous Hungarian doctors. Eds. Kapronczay Charles E. Water New Year's Eve. Bp: Galen, 2000, 126—131.
• Réthelyi Nicholas John Szentágothai. In: National anniversary 2012th Editor: John Eston. Bp: Balassi Institute, 2012. 5–8. (PDF format. Anniversary National 2012)
• Hungary nagylexikon XVI. (Sel-Sat). Spices. Lamb Lászlóné. Budapest: Hungarian Grand Lexicon. 2003rd 644 of P.. ISBN 963-9257-15-X
• Choice — Parliamentary Almanac 1990, Budapest: Local Propaganda and Publishing Company, 1990, 233 old.