| Якуб Гузній | |
|---|---|
| Якуб Гузьней | |
| Народження | 1892 село Гольчиці, Слуцький повіт, Мінська губернія, Російська імперія |
| Смерть | не раніше 1925  |
| Країна |  Російська імперія.svg){kind=small} Білоруська Народна Республіка Литва |
| Рід військ | Піхота |
| Роки служби | 1914—1921 |
| Член | Центральна Білоруська Військова Рада і Білоруська військова комісія |
| Звання | Поручик |
| Командування | Командир першої роти в Першій Бригаді війська БНР |
| Війни / битви | Перша світова війна Польсько-радянська війна 1920 Слуцьке повстання |
Якуб Гузній, біл. Якуб Гузьней (* 1892, село Гольчиці, Слуцький повіт, Мінська губернія, Російська імперія — ?) — білоруський громадський, політичний та військовий діяч. Учасник Слуцького повстання, командир першої роти в Першій Бригаді війська БНР. [1]
Брав участь у Першій світовій війні,[1] під час якої в складі 5-х російської армії воював на Північному фронті.[1] Після Лютневої революції 1917 року активно працював в білоруському військовому русі. Делегат з'їзду білорусів, що воювали на Північному фронті, у Вітебську.[1] Учасник першого Всебілоруського з'їзду в Мінську. Член Центральної Білоруської Військової Ради. Під час польсько-радянської війни був офіцером-резервістом Білоруської військової комісії.
Брав участь у Слуцькому повстанні в чині поручика,[2] командира першої роти в Першій Бригаді війська БНР.[3] Після поразки Слуцького повстання жив у Західній Білорусі. Брав участь в партизанській війні проти Польщі, та співпрацював з радянським урядом. У червні 1924 нелегально потрапив у Мінськ для участі в ліквідаційному з'їзді Білоруської партії соціал-революціонерів.
Після повернення в Західну Білорусь нелегально перебирається в Литву, де 23 серпня 1924 просить політичного притулку.[1] Працював у представництві БНР у Каунасі, у групі Цвікевича.[1]
Його доля після 1925 невідома.
Примітки
- ↑ а б в г д е Вашкевіч Андрэй, Пашкевіч Алесь, Чарнякевіч Андрэй. Кароткі нарыс беларускага пытаньня. — 1-е вид. — Мінськ : І. П. Логвінаў, 2008. — 396 с. — ISBN 978-985-6901-22-8.
- ↑ Ніна Стужынская. Беларусь мяцежная. З гісторыі ўзброенага антысавецкага супраціву ў 1920-я гг. — 2-е вид. — Вільнюс : Наша будучыня, 2011. — С. 334.
- ↑ Ніна Стужынская. Беларусь мяцежная. З гісторыі ўзброенага антысавецкага супраціву ў 1920-я гг. — 2-е вид. — Вільнюс : Наша будучыня, 2011. — С. 85.
Література
- Слуцьке збройне повстання 1920 в документах та спогадах., Мінськ, Медисонт, 2006.
 | На цю статтю не посилаються інші статті Вікіпедії. Будь ласка розставте посилання відповідно до прийнятих рекомендацій. |