Якоб II Бернуллі
Народився	28 жовтня 1759(1759-10-28)[1][2] Базель, Швейцарія[3][4]
Помер	14 липня 1789(1789-07-14)[1][2] (29 років) Санкт-Петербург, Російська імперія[3][4] ·утоплення
Країна	Швейцарія
Діяльність	математик, фізик, викладач університету
Знання мов	латина
Заклад	Санкт-Петербурзький державний університет
Членство	Петербурзька академія наук, Російська академія наук і Туринська академія наук[4]
Рід	Сім'я Бернуллі
Батько	Йоган II Бернулліd
Мати	Susanna Koenigd
Родичі	Даніель Бернуллі і Микола Бернуллі
Брати, сестри	Йоган III Бернулліd, Niklas de Johannes Bernoullid і Daniel II Bernoullid
У шлюбі з	Charlotte Eulerd
Медіафайли у Вікісховищі

Якоб II Бернуллі (27 жовтня 1759, Базель — 26 липня 1789, Санкт-Петербург^[5]) — швейцарський вчений, механік, ординарний академік Санкт-Петербурзької академії наук (з 27 вересня 1787 року). Онук Йогана Бернуллі^[en].

Якоб отримав юридичну освіту, але потім перейшов до фізики та математики. Після невдалої спроби зайняти кафедру фізики в Базелі, що звільнилася після смерті Даніеля Бернуллі у 1782 році, Якоб поїхав до Італії та вступив на дипломатичну службу. Одночасно займався дослідженнями в області математики та механіки й отримав деяку популярність в науковому середовищі Європи, був обраний членом Туринської академії наук.

У 1786 році за запрошенням М. І. Фусса^[en] Якоб переїхав до Росії. Одружився з онучкою Ейлера (молодшою донькою його сина Йоганна Альбрехта^[ru]). Служив в Академії наук (ординарний академік з 1787 року) та у Кадетському корпусі. Загинув у віці 29 років в результаті нещасного випадку при купанні в Неві.

Якоб Бернуллі встиг опублікувати неабиякі роботи з різних питань механіки, теорії пружності, гідростатики балістики: обертальному руху тіла, закріпленого на розтяжній нитці, течії води в трубах, гідравлічним машинам. Вивів диференціальне рівняння коливання пластин.

• Родинне дерево Бернуллі
• Бернуллі, Якоб I

• Бернуллі: Енциклопедичний словник Брокгауза і Ефрона. — в 86 т. (82 т. и 4 доп.). — СПб., 1890—1907.
• Бернуллі, Яков: Російський біографічний словник. — в 25 томах. — СПб., 1900. — Т. 2: Алексінский — Бестужев-Рюмин. — С. 752-753.
• Белл Е. Т. Творці математики. — М. : Просвіта, 1979. — 256 с.
• Боголюбов А. Н. Математики. Механіки. Біографічний довідник. Київ, Наукова думка, 1983.
• Нікіфоровський В. А. Великі математики Бернуллі. — М. : Наука, 1984. — 177 с. — (Історія науки та техніки)

• Храмов Ю. А. Бернулли Якоб II // Физики: Биографический справочник / Под ред. А. И. Ахиезера. — Изд. 2-е, испр. и дополн. — М.: Наука, 1983. — 400 с. — 200 000 экз. (в пер.).
• Персональна сторінка Якоб II Бернуллі на офіційному сайті РАН (рос.)
• Джон Дж. О'Коннор та Едмунд Ф. Робертсон. Якоб II Бернуллі в архіві MacTutor (англ.)