Клуб якобінців
Дата створення / заснування	червень 1789
Названо на честь	Couvent des Jacobins de la rue Saint-Honoréd[1]
Засновник	Антуан Барнав[1]
Країна	Франція[1]
Розташування штаб-квартири	Couvent des Jacobins de la rue Saint-Honoréd
На заміну	Club Bretond
Історичний період	Французька революція[1]
Час/дата припинення існування	12 листопада 1794
URL	data.bnf.fr/13324598/societe_des_amis_de_la_constitution/
Клуб якобінців у Вікісховищі

Клуб якобінців (фр. Club des Jacobins) або Товариство друзів Конституції — дискусійний клуб часів Великої французької революції, який одержав назву від монастиря Святого Якова, в якому збирався. Членів клубу називали якобінцями.

Клуб був заснований у Версалі під назвою бретонського клубу, оскільки більшість його членів були вихідцями з Бретані, які об'єдналися навколо адвоката Ле Шапельє. Згуртувавши довкола себе представників інших регіонів Франції, бретонський клуб перейменував себе у Товариство друзів Конституції. У жовтні 1789 року депутати перебралися до Парижа, де збиралися в монастирі святого Якова.

Члени клубу відіграли значну роль у розвитку подій Французької революції. Зокрема, вони очолювали Комітет громадського порятунку, який проводив політику революційного терору, який іноді називають якобінським, а відповідний період — якобінською диктатурою.

Клуб припинив існування 12 листопада 1794 року, хоча його значення зменшилося від часу страти М. Робесп'єра під час Термідоріанського перевороту.

• Жорж Жак Дантон
• Максиміліан Робесп'єр
• Сен-Жюст
• Жозеф Фуше
• Антуан Франсуа де Фуркруа

• В'язальниці

• Яков Захер. Сен-Жюст. Жизнь, идеология, деятельность. — Петроград: Государственное издание, 1922. — 78 с.(рос.)
• Анатолий Левандовский. Дантон. — Москва: «Молодая гвардия», 1964. — 384 с. (ЖЗЛ)(рос.)
• Анатолий Левандовский. Робеспьер. — Москва: «Молодая гвардия», 1959. — 490 с. (ЖЗЛ)(рос.)
• Альберт Манфред. Три портрета эпохи Великой Французской революции: Руссо, Мирабо, Робеспьер. — Москва: «Мысль», 1989. — 432 с.(рос.)
• О. Мироненко. Якобінство // Політична енциклопедія. Редкол.: Ю. Левенець (голова), Ю. Шаповал (заст. голови) та ін. — К.: Парламентське видавництво, 2011. — С. 795. ISBN 978-966-611-818-2
• Григорий Фридлянд. Дантон. — Москва—Ленинград: Жургаз, 1934. (ЖЗЛ)(рос.)

• Жорж-Жак Дантон. Избранные речи. — Харьков: Государственное издательство Украины. 1924.(рос.)
• Максимилиан Робеспьер. Избранные произведения: В 3-х тт. — Москва: «Наука», 1965.
  • Т. 1: От начала революции до свержения монархии. — 379 с.(рос.)
  • Т. 2: От свержения монархии до падения Жиронды. — 400 с.(рос.)
  • Т. 3: Якобинская литература. — 319 с.(рос.)
• Максиміліян Робесп'єр. Про представницьке урядування // «Всесвіт» (Київ). — 1989. — № 7. — Стор. 156—161.
• Луи Антуан Сен-Жюст. Речи. Трактаты. — Санкт-Петербург: «Наука», 1995. — 472 с.(рос.)

• Якобінці [Архівовано 22 листопада 2016 у Wayback Machine.] // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2004. — Т. 6 : Т — Я. — 768 с. — ISBN 966-7492-06-0.
• Максиміліан Робесп'єр. Про представницьке урядування [Архівовано 8 липня 2019 у Wayback Machine.] // «Всесвіт» (Київ). — 1989. — № 7. — Стор. 156-161.
• Ігор Сюндюков. До свободи через гільйотину [Архівовано 9 липня 2019 у Wayback Machine.] // «День» (Київ). — 2013. — №164 (15 вересня).
• Александр Тарасов. Необходимость Робеспьера (2005) [Архівовано 8 липня 2019 у Wayback Machine.] (рос.)

1. ↑ ^{а б в г} Якобинцы // Малая советская энциклопедия / под ред. Н. Л. Мещеряков — 2 — Советская энциклопедия, 1936.
   d:Track:Q1228391d:Track:Q66386517d:Track:Q87326100