Клуб якобінців | |
Дата створення / заснування | червень 1789 |
---|---|
Названо на честь | Couvent des Jacobins de la rue Saint-Honoréd[1] |
Засновник | Антуан Барнав[1] |
Країна | Франція[1] |
Розташування штаб-квартири | Couvent des Jacobins de la rue Saint-Honoréd |
На заміну | Club Bretond |
Історичний період | Французька революція[1] |
Час/дата припинення існування | 12 листопада 1794 |
URL | data.bnf.fr/13324598/societe_des_amis_de_la_constitution/ |
Клуб якобінців у Вікісховищі |
Клуб якобінців (фр. Club des Jacobins) або Товариство друзів Конституції — дискусійний клуб часів Великої французької революції, який одержав назву від монастиря Святого Якова, в якому збирався. Членів клубу називали якобінцями.
Історія
Клуб був заснований у Версалі під назвою бретонського клубу, оскільки більшість його членів були вихідцями з Бретані, які об'єдналися навколо адвоката Ле Шапельє. Згуртувавши довкола себе представників інших регіонів Франції, бретонський клуб перейменував себе у Товариство друзів Конституції. У жовтні 1789 року депутати перебралися до Парижа, де збиралися в монастирі святого Якова.
Члени клубу відіграли значну роль у розвитку подій Французької революції. Зокрема, вони очолювали Комітет громадського порятунку, який проводив політику революційного терору, який іноді називають якобінським, а відповідний період — якобінською диктатурою.
Клуб припинив існування 12 листопада 1794 року, хоча його значення зменшилося від часу страти М. Робесп'єра під час Термідоріанського перевороту.
Видатні члени
Див. також
Література
Про клуб та його членів
- Яков Захер. Сен-Жюст. Жизнь, идеология, деятельность. — Петроград: Государственное издание, 1922. — 78 с.(рос.)
- Анатолий Левандовский. Дантон. — Москва: «Молодая гвардия», 1964. — 384 с. (ЖЗЛ)(рос.)
- Анатолий Левандовский. Робеспьер. — Москва: «Молодая гвардия», 1959. — 490 с. (ЖЗЛ)(рос.)
- Альберт Манфред. Три портрета эпохи Великой Французской революции: Руссо, Мирабо, Робеспьер. — Москва: «Мысль», 1989. — 432 с.(рос.)
- О. Мироненко. Якобінство // Політична енциклопедія. Редкол.: Ю. Левенець (голова), Ю. Шаповал (заст. голови) та ін. — К.: Парламентське видавництво, 2011. — С. 795. ISBN 978-966-611-818-2
- Григорий Фридлянд. Дантон. — Москва—Ленинград: Жургаз, 1934. (ЖЗЛ)(рос.)
Твори членів клубу
- Жорж-Жак Дантон. Избранные речи. — Харьков: Государственное издательство Украины. 1924.(рос.)
- Максимилиан Робеспьер. Избранные произведения: В 3-х тт. — Москва: «Наука», 1965.
- Т. 1: От начала революции до свержения монархии. — 379 с.(рос.)
- Т. 2: От свержения монархии до падения Жиронды. — 400 с.(рос.)
- Т. 3: Якобинская литература. — 319 с.(рос.)
- Максиміліян Робесп'єр. Про представницьке урядування // «Всесвіт» (Київ). — 1989. — № 7. — Стор. 156—161.
- Луи Антуан Сен-Жюст. Речи. Трактаты. — Санкт-Петербург: «Наука», 1995. — 472 с.(рос.)
Посилання
- Якобінці [Архівовано 22 листопада 2016 у Wayback Machine.] // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2004. — Т. 6 : Т — Я. — 768 с. — ISBN 966-7492-06-0.
- Максиміліан Робесп'єр. Про представницьке урядування [Архівовано 8 липня 2019 у Wayback Machine.] // «Всесвіт» (Київ). — 1989. — № 7. — Стор. 156-161.
- Ігор Сюндюков. До свободи через гільйотину [Архівовано 9 липня 2019 у Wayback Machine.] // «День» (Київ). — 2013. — №164 (15 вересня).
- Александр Тарасов. Необходимость Робеспьера (2005) [Архівовано 8 липня 2019 у Wayback Machine.] (рос.)
- ↑ а б в г Якобинцы // Малая советская энциклопедия / под ред. Н. Л. Мещеряков — 2 — Советская энциклопедия, 1936.