Юзеф Ліпський
пол. Józef Lipski
Народився	5 червня 1894(1894-06-05)[1][2][…] Бреслау, Сілезія, Королівство Пруссія, Німецький Райх[1]
Помер	1 листопада 1958(1958-11-01)[1][2][…] (64 роки) Вашингтон, США[1]
Країна	Республіка Польща
Діяльність	політик, дипломат, офіцер
Галузь	дипломатія[4], політика[4] і військова служба[4]
Alma mater	Лозанський університет
Знання мов	польська[5][4]
Посада	посол
Військове звання	Майор
Рід	Ліпські
Батько	Antoni Jan Nepomucen Wojciech Lipskid
Нагороди
Медіафайли у Вікісховищі

Юзеф Ліпський (пол. Józef Lipski; 5 червня 1894, Бреслау — 1 листопада 1958, Вашингтон) — польський політик, дипломат та офіцер, майор.

Син Войцеха Антонія Ліпського (1860–1930) та його дружини Софії, уродженої Ліппе. Навчався у Королівській чоловічій гімназії в Оструві. На той час він був членом підпільної та незалежної патріотичної організації «Товариство Томаша Зана». Диплом середньої школи він здав у 1915 році. Під час Першої світової війни працював у юридичній секції Польського національного комітету в Парижі. У 1919 році закінчив вивчати право в Лозаннському університеті. Прийнятий на дипломатичну службу Республіки Польща в червні 1919 році. З червня 1919 по 1 січня 1922 року — юридичний секретар польської делегації в Лондоні, потім займав ту ж посаду в Парижі та Берліні. З 1925 року — заступник начальника західного відділу політичного департаменту МЗС, з 1928 року — керівник цього управління. З 3 липня 1933 року — депутат, а з 29 жовтня 1934 року, після підвищення рівня дипломатичних представництв — посол Польщі в Берліні. Разом з Константіном фон Нойратом він підписав польсько-німецьку декларацію про ненапад 26 січня 1934 року. На думку уповноваженого Ліги Націй у Вільному місті Данциг Карла Якоба Буркгардта, він був «людиною польсько-німецької релаксації, одним із найбільш обізнаних послів у Берліні на той час».

Після початку Другої світової війни Ліпський записався добровольцем до польської армії у Франції. Закінчив кадетську школу в Камп де Коетквідан. Під час Французької кампанії воював у лавах 1-ї гренадерської дивізії, другий лейтенант запасу. 21 листопада 1940 року переведений, а 26 червня 1941 року затверджений політичним писарем у кабінеті Верховного головнокомандувача та міністра оборони. Він служив поряд із Владиславом Сікорським, Казімежем Соснковським та Владиславом Андерсом, з якими дружив. Під час Італійської кампанії Ліпський часто «втікав» на лінію фронту і одним з перших увійшов до Анкони. 19 березня 1945 року переведений з корпусу піхотних офіцерів у корпус кавалерійських офіцерів.

Після закінчення військової служби був президентом клубу польських Західних територій в еміграції. У 1947 році емігрував в США. Звіти про його місію в Берліні видав Вацлав Єнджеєвич.

• Орден Відродження Польщі
  • лицарський хрест (2 травня 1923)^[6]
  • командорський хрест (8 листопада 1930)
  • командорський хрест з мечами (11 листопада 1937)
• Медаль «Десятиліття здобутої незалежності»
• Хрест Хоробрих

• Орден Корони (Бельгія), командорський і великий офіцерський хрест^[7]
• Орден Почесного легіону, командорський хрест (Франція)^[7]
• Орден Святого Олафа, командорський хрест (Норвегія)^[7]
• Орден Данеброг, командорський хрест 1-го класу (Данія; 1933)
• Німецький Олімпійський знак 1-го класу (Третій Рейх)^[8]

• Organizacja i obsada Gabinetu NW 1939–1944, sygn. A.XII.1/47. Instytut Polski i Muzeum im. gen. Sikorskiego w Londynie.
• Józef Lipski, Wacław Jędrzejewicz, Diplomat in Berlin, 1933–1939; papers and memoirs of Józef Lipski, Ambassador of Poland, New York 1968.
• Józef Lipski, Wrześniowy kryzys czechosłowacki 1938 r. w raportach ambasadora Lipskiego, Warszawa, 1958.

• Stanisław Łoza (red.): Czy wiesz kto to jest?. Wyd. II popr. Warszawa: Główna Księgarnia Wojskowa, 1938, s. 428.

• Archiwum Ambasadora Józefa Lipskiego w zbiorach Instytutu Piłsudskiego

1. ↑ ^{а б в г д} Deutsche Nationalbibliothek Record #124790534 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
   d:Track:Q27302d:Track:Q36578
2. ↑ ^{а б в} Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
   d:Track:Q19938912d:Track:Q54837d:Track:Q193563
3. ↑ ^{а б в} SNAC — 2010.
   d:Track:Q29861311
4. ↑ ^{а б в г} Чеська національна авторитетна база даних
   d:Track:Q13550863
5. ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
   d:Track:Q19938912d:Track:Q54837d:Track:Q193563
6. ↑ Order Odrodzenia Polski : trzechlecie pierwszej kapituły : 1921-1924 - Kujawsko-Pomorska Biblioteka Cyfrowa. kpbc.ukw.edu.pl (пол.). Архів оригіналу за 22 квітня 2021. Процитовано 12 лютого 2021.
7. ↑ ^{а б в} Dziennik Urzędowy Ministerstwa Spraw Zagranicznych Rzeczypospolitej Polskiej (англ.). 1952. Архів оригіналу за 22 липня 2021. Процитовано 12 лютого 2021.
8. ↑ Dziennik Urzędowy Ministerstwa Spraw Zagranicznych Rzeczypospolitej Polskiej (англ.). 1952. Архів оригіналу за 22 липня 2021. Процитовано 12 лютого 2021.