Шиншила короткохвоста | ||||||||||
---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
Біологічна класифікація | ||||||||||
| ||||||||||
Посилання
| ||||||||||
|
Короткохвоста шиншила (лат. Chinchilla chinchilla[1], раніше відома як лат. Chinchilla brevicaudata), також звана болівійською, перуанською або королівською шиншилою — вид гризунів родини шиншилових, що перебуває під загрозою зникнення. Природний ареал — Чилійсько-Аргентинські Анди, Перу і Болівія. Цінне хутро гризунів стало причиною сильного зменшення їх чисельності.
Опис
Довжина тіла шиншили становить 30—38 см, вага близько 500—800 г. Сильні задні лапи довші від передніх, завдяки їм шиншили можуть лазити і стрибати. Порівняно з довгохвостими шиншилами, у короткохвостого шия і плечі товстіші, а хвіст коротший[2].
Розповсюдження
У дикій природі шиншили ховаються під каменями або викопують нори у землі. Більшість шиншил живе в холодному кліматі, до якого вони добре пристосовані завдяки щільному хутру. В основному живляться рослинністю. Шиншили відносяться до соціальних тварин, вони живуть колоніями або стадами. Як правило, народжують 1—2 дитинчати.
Розведення
Шиншил часто розводять у неволі через їхнє хутро, яке має великий попит у хутряній промисловості. Комерційне полювання на шиншил почалася в 1829 році і збільшувалася з кожним роком, досягаючи збуту близько півмільйона шкурок на рік, у зв'язку зі зростаючим у Сполучених Штатах і Європі попитом на хутра і шкіру. Безперервне масштабне полювання припинилося лише до 1917 року, коли шиншили опинилися на межі зникнення[3]. Закон про заборону полювання на шиншил набрав чинності в 1929 році, але фактично не виконувався до 1983 року. Востаннє куцохвоста шиншила помічена в дикій природі в 1953 році[3].
Збереження виду
Через загрозу зникнення короткохвостих шиншил у 1890-х рр. у Чилі вживали заходів для збереження виду. Однак ці заходи мали нерегулярний характер. Договір, підписаний у 1910 році між Чилі, Болівією, Аргентиною і Перу, став першим міжнародним кроком у забороні на полювання і продаж шиншил. На жаль, це призвело до значного зростання цін на шиншил, наслідком чого стало ще більше їх винищення. Ситуація залишалася незмінною до появи першого закону про захист шиншил у Чилі в 1929 році. Нині куцохвості й довгохвості шиншили занесені в список зникаючих тварин у Чилі, а також зараховані до категорії видів на межі вицвітання Міжнародним союзом охорони природи[4]. Полювання на шиншил у дикій природі скоротилося завдяки успішному розведенню їх у неволі.
Примітки
- ↑ Woods, C. A. and Kilpatrick, C. W. (2005). Infraorder Hystricognathi. In: D. E. Wilson and D. M. Reeder (eds), Mammal Species of the World, pp. 1538—1599. The Johns Hopkins University Press, Baltimore, MD, USA.
- ↑ Animal-World. (2007) http://animal-world.com/encyclo/critters/chinchilla/chinchilla.php [Архівовано 27 вересня 2011 у Wayback Machine.]. accessed on April 24, 2007.
- ↑ а б Jiménez, Jamie E. (1995) The Extirpation and Current Status of the Wild Chinchillas Chinchilla langigera and C. brevicaudata. Gainesville, FL. PDF [Архівовано 10 липня 2019 у Wayback Machine.]
- ↑ Jiménez, J. E. 1995. Conservation of the last wild chinchilla (Chinchilla lanigera) archipelago: a metapopulation approach. Vida Silvestre Neotropical 4:89-97.
На цю статтю не посилаються інші статті Вікіпедії. Будь ласка розставте посилання відповідно до прийнятих рекомендацій. |