Швейцарські федеральні залізниці
Галузь промисловості	залізничний транспорт
Дата створення / заснування	1 січня 1902
Коротка назва	SBB[1][2], CFF[1][2], FFS[1][2], VFS[3], SFR[4], SBB CFF FFS, ШФЖД, VFF[5][6][…] і SBB[7][1][2]
Президент	Monika Ribard[8]
Менеджер/директор	Vincent Ducrotd[9], Andreas Meyerd і Benedikt Weibeld
Країна	Швейцарія[10]
Член у	Railteamd[11], Association of German Transport Companiesd[12], Public Transport Uniond[13], Міжнародний союз залізниць[14], Співтовариство європейських залізниць та інфраструктурних компаній[15], RailNetEuroped[16], Allianz Fahrwegd[17] і International Rail Transport Committeed[18]
Організаційно-правова форма	товариство з обмеженою відповідальністю[d]
Загальна виручка	9 650 000 000 Fr (2018)
Місце заснування	Берн
Дочірня організація	SBB Cargod, SBB GmbHd, THURBOd, RegionAlpsd, SSGd і SBB-Fachstelle Baukultur & Denkmalpfleged
Є власником	Rail Europed, Buix railway stationd, Dietlikon railway stationd, Pfäffikon SZ railway stationd і St-Gingolph railway stationd
Розташування штаб-квартири	Берн
Кількість працівників	▲32 309 осіб (2018)[19]
На заміну	Schweizerische Centralbahnd, Schweizerische Nordostbahnd, Vereinigte Schweizerbahnend, Jura–Simplon Railwayd, Gotthardbahnd, Bötzberg Railwayd, Wald-Rüti-Bahnd, Aargauische Südbahnd і Chemin de fer Vevey–Chexbresd
Шістнадцятковий триплет кольору	EC1B24
Префікс маршрутизації IPv6	2001:918:ff85::/48[20]
Дата офіційного відкриття	1 січня 1902
Портал відкритих даних	SBB open data platformd
Кількість підписників у соціальних мережах	78 191
Категорія працівників	Q17273079?
Офіційний сайт​(нім.)​(італ.)​(англ.)​(фр.) Офіційний сайт​(фр.) Офіційний сайт​(італ.) Офіційний сайт​(англ.)
Швейцарські федеральні залізниці у Вікісховищі

Швейца́рські федера́льні залізни́ці, SBB CFF FFS (нім. Schweizerische Bundesbahnen SBB, фр. Chemins de fer fédéraux suisses CFF, італ. Ferrovie federali svizzere FFS, романш. Viafiers federalas svizras VFS) — державна залізнична компанія (акціонерне товариство) Швейцарської конфедерації з правлінням в її столиці Берні.

З 1 січня 1999 року Швейцарські федеральні залізниці були виведені з-під керування швейцарського уряду та перетворені в особливе акціонерне товариство відкритого типу, акції якого знаходяться у володінні швейцарської держави. Керування та розвиток цього акціонерного товариства проводиться за законами ринкової економіки, проте також кожні 4 роки коригується Федеральними зборами Швейцарії, що стверджують план пріоритетів для SBB CFF FFS. Держава також надає допомогу при розвитку залізничної інфраструктури, а також стежить за тим, щоб доходи від пасажирських та вантажних перевезення перекривали витрати на їх підтримку.

З 1 січня 2009 року SBB CFF FFS підрозділяється на 4 служби:

• пасажирські перевезення;
• вантажні перевезення;
• керування та ремонт залізничних ліній;
• керування нерухомим майном, яке належить товариству.

Центральне правління товариства відповідає за фінансову політику та контроль, інформатику та логістику, питання координації та економічне планування, персонал та службу безпеки. Окремо в цій системі стоїть ревізійна комісія концерну, безпосередньо підлегла президії Ради правління. З кінця 2006 року SBB CFF FFS керує голова Ради директорів Андреас Маєр. Поряд з А.Мейером, в нього входять Жаннин Пілл (пасажирські перевезення), Юрг Штеклі (нерухомість), Нікола Перрен (вантажні перевезення), Георг Радон (фінанси) та Маркус Йорді (персонал).

Уздовж кордону Швейцарії з Німеччиною, на німецькій території в південному Бадені, на лініях Вейль-на Рейні — Леррах і за маршрутом лінії Seehas рух і перевезення пасажирів забезпечуються німецькою дочірньою фірмою SBB CFF FFS, SBB GmbH. Крім цього, суспільство контролює цілий ряд дочірніх фірм у Швейцарії: SBB Cargo AG (100 %), Thurbo (90 %), RegionAlps (100 %), AlpTransit Gotthard AG (100 %), а також компанії Zentralbahn (на 66 %), TILO (50 %), Lyria (26 % акцій).

2002 року, з метою збереження історичної спадщини, SBB CFF FFS створює «Фонд історичної спадщини Швейцарських федеральних залізниць» (SBB Historic). Цей фонд оберігає рухомий склад минулих років, який має історичну цінність, містить у Берні Інфотек — велику бібліотеку з історії розвитку транспорту в Швейцарії, з архівом, фотоархівом та зборами плакатів.

Всі лінії SBB CFF FFS повністю електрифіковані.

• Кількість пасажирів (на 2010 рік, в млн осіб) : 347
• Кількість пасажиро-кілометрів (на 2010 рік, в млн) : 17.513
• Кількість тонно-кілометрів вантажних перевезень (на 2010 рік, в млн) : 13.111
• Кількість працівників (на 2010 рік, осіб) : 28.143
• Загальна протяжність залізничної мережі (на 2010 рік, км) : 3.212
• Кількість вокзалів та залізничних станцій: 804
• Кількість вокзалів, пристосованих для пасажирського сполучення (на 2010 рік) : 763
• Кількість вокзалів, пристосованих для прийому вантажних перевезень (на 2010 рік) : 247
• Вокзал, приймає найбільшу кількість пасажирів: Цюрихський (більш 350 тисяч пасажирів щодня)
• Кількість паркувальних місць для автомобілів при вокзалах: 25.630
• Пунктуальність при перевезеннях: 87 %
• Сумарні вкладення в SBB CFF FFS в 2007–2010 роках (в млрд швейц. фр.) : 5,88
• Отриманий прибуток (2008 року, в млрд швейц. фр.) : 8

З 2001 року SBB CFF FFS займається також автобусними перевезеннями. Оскільки всі залізничні лінії Швейцарії електифіковані, компанія займається також виробництвом електроенергії. Їй належить 6 електростанцій:

• Амштег (кантон Урі)
• Шателар-Барберіні (кантон Во)
• Етцельверк (кантон Швіц)
• Массабоден (кантон Валліс)
• Рітом (кантон Тічино)
• Верная (кантон Валліс).

У розпорядженні компанії знаходиться 17.703 транспортних засоби, у тому числі (на 2003 рік) :

• 1 141 лінійний локомотив;
• 507 маршових локомотивів;
• 3 883 пасажирські вагони;
• 12 171 вантажний вагон.

В XIX сторіччі всі залізниці Швейцарії перебували у володінні приватних товариств. Конкуренція та регіональні протиріччя часто приводили до будівництва паралельних ліній. Регіональна монополія на перевезення окремих великими компаніями гарантувала їм великий прибуток, проте зустрічала серйозну критику з боку громадськості. В результаті проведеного 20 лютого 1898 року референдуму в Швейцарії було націоналізовано 5 найбільших приватних залізничних товариств. Перша Управлінська рада нової державної компанії складалася з 54 членів, 24 жовтня 1900 пройшло перше засідання, яке прийняло статут товариства. З 1 січня 1902 року SBB CFF FFS існує як самостійна організація. У цей день також в путь вирушили перші поїзди, керовані дирекцією SBB CFF FFS. Тому 1 січня 1902 року є офіційною датою «народження» Швейцарських федеральних залізниць. У період з 1901 по 1909 рік були націоналізовані ще 5 великих залізничних компаній Швейцарії та приєднані до SBB CFF FFS.

Перші спроби електрифікувати залізничні лінії SBB CFF FFS робилися ще 1903 року (у співпраці з цюрихською машинобудівною фірмою Oerlikon), однак рішуче ці технології починають впроваджуватися лише з 1919 року, внаслідок різкого подорожчання вугілля.

З 3 червня 1956 року Швейцарські залізниці, як це прийнято і в інших європейських державах, переходять на категорії пасажирських перевезень 1-го і 2-го класу, відмовившись від колишньої системи 1-го, 2-го і 3-го класу вагонів.

Велика реформа на лініях SBB CFF FFS була проведена в рамках програми «Bahn 2000» 12 грудня 2004 року, коли були змінені маршрути 90 % поїздів. Одночасно на 12 % була збільшена кількість задіяних поїздів. Крім цього, час пересування поїздів у найбільш завантаженому транспортному трикутнику Берн-Цюрих-Базель було скорочено на 1 годину.

• Федеральний департамент довкілля, транспорту, енергетики та комунікацій Швейцарії

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Швейцарські залізниці

• Офіційний сайт Швейцарських залізниць [Архівовано 8 вересня 2017 у Wayback Machine.]