Лесь (Олексій) Филимонович Швачко
Дата народження	18 січня 1901(1901-01-18)
Місце народження	Чопилки, Переяславський район
Дата смерті	28 березня 1988(1988-03-28) (87 років)
Місце смерті	Київ, Українська РСР, СРСР
Поховання	Байкове кладовище
Громадянство	Російська імперія  СРСР
Alma mater	КНУ імені Тараса Шевченка
Професія	кінорежисер
Нагороди
IMDb	ID 0796057

Лесь (Олексі́й) Филимо́нович Швачко́ (18 січня 1901(19010118), Чопилки — 28 березня 1988, Київ) — український кінорежисер школи Олександра Довженка. Найбільш відомий, як режисер культової кінострічки «Мартин Боруля», в якій знялися Гнат Юра, Сергій Алексієнко, Варвара Чайка, Ольга Кусенко, Мар'ян Крушельницький, Григорій Тесля, Василь Дашенко та інші.

Народився 18 січня 1901 року в селі Чопилики (зараз Бориспільський району, Київська область). Працювати почав з 1919 року, влаштувався на роботу до українських драматичних театрів: Молодий український, Український драматичний ім. Т. Г. Шевченка, мистецьке об'єднання «Березіль» та мандрівний театр «Каменяр». Одночасно в 1920–1922 роках навчався у Київському музично-драматичному інституті імені Лисенка, у 1925 році закінчив Київський інститут народної освіти.

У кіно почав працювати з 1925 року на Одеській кінофабриці ВУФКУ, з 1928 на Київській кіностудії працює асистентом Олександра Довженка, допомагає йому як другий режисер створювати фільми: «Арсенал», «Щорс», «Ягідка кохання», пізніше став режисером науково-популярних і документальних фільмів. З Георгієм Стабовим створив фільми: «Свіжий вітер» «Два дні» «Людина з лісу». У 1939 році спільно з Миколою Екком було зроблено перший кольоровий український фільм — «Сорочинський ярмарок».

У роки німецько-радянської війни разом з Довженком працював над фільмом «Битва за нашу радянську Україну», та «Перемога на Правобережній Україні». У 1943 році Довженко намагався залучити Швачка до створення фільму «Україна в огні», зберігся його лист до комітету в справах кінематографії з проханням продовжити Олексію Швачку термін відрядження у Москві. Самостійно, як режисер-постановник Швачко зняв 42 повнометражних, короткометражних та, так званих, «культурфільмів». Створив 20 дубляжів (відновив фільм «Богдан Хмельницький»). Знімав також так звані культурфільми у 1920-х 30-х: «Бурякові шкідники», «У наступ на землю», «Через бурякосіяння до колективу», Зняв декілька фільмів на допомогу індустріалізації промисловості: «Доменне виробництво», «Компресор», «Плюс електрифікація». Знімав дитячі фільми: «Четверта зміна», «Перші кроки». У його фільмах знялися такі актори та акторки як: Іван Миколайчук, Леонід Биков, Вія Артмане і багато інших відомих зірок свого часу.

З 1950-го член КПРС^[1]. 24 листопада 1960 нагороджений медалью «За трудову доблесть», у 1967 отримав звання «Заслужений діяч мистецтв УРСР».

У 1984 вийшла книга спогадів «Розповіді про сучасників» (рос. «Рассказы о современниках»).

Помер 28 березня 1988 року. Похований в Києві на Байковому кладовищі.^[2]

• 1945 — Зигмунд Колосовський (2-й режисер)
• 1953 — Мартин Боруля (спільно з Юрієм Гнатом, екранізація трагікомедії Івана Карпенка-Карого)
• 1954 — Земля (спільно з Амвросієм Бучмою)
• 1956 — Діти сонця (спільно з Володимиром Неллі)
• 1956 — Кривавий світанок (за повістю М.Коцюбинського «Fata Morgana»)
• 1957 — Кохання на світанку (спільно з Бенедиктом Норд)
• 1957 — Мораль пані Дульської (спільно з Леонідом Варпаховським)
• 1960 — Далеко від Батьківщини
• 1964 — Ракети не повинні злетіти (спільно з Антоном Тимонішиним)
• 1967 — У пастці
• 1968 — Розвідники (спільно з Ігорем Самборським)
• 1971 — Ніна (спільно з Віталієм Кондратовим)

• 1954 — Земля
• 1957 — Мораль пані Дульської (спільно з Леонідом Варпаховським, та Габріелею Запольською)
• 1967 — У пастці

• 1980 — Платон мені друг — старожил

• Дружина — Склярова Марія Андріївна, українська актриса, режисер, педагог; учениця Леся Курбаса.
• Донька — музикознавець Швачко Тетяна Олексіївна, заслужений діяч мистецтв України (2001).^[3]

• Під час знімання фільму «Синій пакет» Олексій Швачко працював помічником режисера. На фільмуванні погоні Зіна Пігулович упала з коня і травмувалася. Олексій погодився її замінити, оскільки змалечку їздив верхи. Він переодягнувся дівчиною, причепив перуку з косою й сміливо скакав полями і яругами до самого вечора. А коли підійшов до гурту хлопців, не розгримувавшись, його ніхто не признав. І він довго потішався, граючи роль дівчини.^[4]

• У 2004 році донька режисера передала до державного архіву документи свого батька: це початкові сценарії до фільмів, листування з друзями, фото, біографічні матеріали тощо.^[5]

• 
  Могила Олексія Швачка
• 

• Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3.
• Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.