Шарль-Анрі Плантад
фр. Charles-Henri Plantade
Основна інформація
Дата народження	19 жовтня 1764(1764-10-19)[1][2]
Місце народження	Понтуаз
Дата смерті	18 грудня 1839(1839-12-18)[3][4][2] (75 років)
Місце смерті	Париж
Поховання	Пер-Лашез
Громадянство	Франція
Професії	композитор, клавесиніст, віолончеліст
Інструменти	клавесин
Членство	Нідерландська королівська академія наук
Заклад	Паризька вища національна консерваторія музики й танцю
Нагороди
Діти	Charles-François Plantaded[5]
Файли у Вікісховищі

Шарль-Анрі Плантад (фр. Charles-Henri Plantade; 19 жовтня 1764, Понтуаз — 18 січня 1839, Париж) — був французьким класичним композитором і професором співу. Його композиції включали кілька опер, численні романси, сакральну музику та сонату для арфи. Він викладав співи в Паризькій консерваторії і був капельмейстером у дворах Людовика I Бонапарта та Людовика XVIII. З 1812 по 1815 рік він також був майстром співу та режисером Паризької опери. Його старший син Шарль-Франсуа Плантад також був композитором.

Завдяки музичним здібностям у семирічному віці вступив в королівську школу при Версалі. Вивчав композицію в Оноре Лангле, також навчався гри на віолончелі, клавесині й арфі. Згодом спеціалізувався на клавесині і став дуже відомим у вищому світі музикантом, часто грав на всіляких балах, прийомах, аристократичних салонах.

В останні роки монархічного режиму почав писати романси, які відразу ж отримували популярність. У першій половині 1790-х років вступив в Опера-Комік, отримавши звання професора співу, проте жив при цьому відносно бідно.

У 1799 році був призначений учителем співу в консерваторії; однією з його учениць була Гортензія Богарне, яка стала потім його покровителькою. У 1806 році виїхав до Нідерландів, очоливши придворний оркестр. Після приєднання країни до Французької імперії повернувся в Париж, був призначений керівником хору Паризької опери і отримав орден Почесного легіону. З 1816 року очолював королівську капелу. Покинув роботу в Консерваторії в 1828 році. Після революції 1830 року, розчарувавшись у житті, поїхав в Батіньоль, але перед смертю повернувся в Париж.

Його перу належать соната для арфи, романси, меса та кілька комічних опер, з яких найбільшим успіхом користувалися «Palma» (1797) і «Zoé» (1800).

Його син, Шарль Франсуа Плантад (1787—1870), також став композитором.^[6]

• Плантад, Чарльз-Генри // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп.). — СПб., 1890—1907.

• Стаття [Архівовано 9 березня 2016 у Wayback Machine.] в Grand dictionnaire universel du XIXe siècle(фр.)