| село Чумаки | |
|---|---|
 | |
| Країна |  Україна
|
| Область | Дніпропетровська область |
| Район | Нікопольський |
| Тер. громада | Томаківська селищна громада |
| Код КАТОТТГ | UA12080130350083654 |
| Облікова картка | Чумаки |
| Основні дані | |
| Засноване | 1741 |
| Населення | 1203 |
| Поштовий індекс | 53510 |
| Телефонний код | +380 5668 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 47°57′15″ пн. ш. 34°37′6″ сх. д. / 47.95417° пн. ш. 34.61833° сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря |
120 м |
| Відстань до районного центру |
20 км |
| Найближча залізнична станція | Мирова |
| Відстань до залізничної станції |
25 км |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 53500, Дніпропетровська обл., Томаківський р-н, смт Томаківка, вул. Лесі Українки, 17 |
| Карта | |
  Чумаки | |
 Чумаки | |
| Мапа | |
| |
|
| |
Чумаки́ — село в Україні, в Томаківській селищній громаді Нікопольського району Дніпропетровської області. Населення становить 1203 особи.
Колишній центр ліквідованої Чумаківської сільської ради. Сільраді також були підпорядковані села Крутеньке й Червоний Яр.
Географія
Село Чумаки знаходиться біля витоків річки Комишувата Сура, нижче за течією на відстані 1 км розташоване село Новоандріївка (Солонянський район). Річка в цьому місці пересихає, на ній зроблено кілька загат. Через село проходить автомобільна дорога Т 0420.
Розташоване за 20 км на північний захід від районного центру та за 25 км від залізничної станції Мирова на лінії Апостолове — Запоріжжя Придніпровської залізниці.
Населення
Мова
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[1]:
| Мова | Кількість | Відсоток |
|---|---|---|
| українська | 1152 | 95.76% |
| російська | 47 | 3.91% |
| білоруська | 2 | 0.17% |
| румунська | 1 | 0.08% |
| інші/не вказали | 1 | 0.08% |
| Усього | 1203 | 100% |
Історія
Село Чумаки виникло у складі Кодацької паланки у першій половині XVIII століття на місці запорізького зимівника.
За даними на 1859 рік в казенному селі мешкало 1210 осіб (604 чоловіки та 606 — жінок), налічувалось 195 дворових господарств, існувала православна церква[2].
Станом на 1886 рік в селі мешкало 1699 осіб, налічувалось 303 двори, православна церква, школа, 2 лавки, проходило 2 ярмарки на рік[3].
За переписом 1897 року кількість мешканців зросла до 3022 осіб (1494 чоловічої статі та 1528 — жіночої), з яких 3004 — православної віри[4].
На території Чумаків за УРСР була розміщена центральна садиба колгоспу «Іскра», за яким закріплено 5652 га сільськогосподарських угідь, у тому числі 4840 га орних земель. Вирощувалися в основному зернові культури, розвинуте також тваринництво м'ясо-молочного напрямку.
У серпні 1905 року тут відбувся значний виступ селян, під час сутички з поліцією тоді загинуло 8 осіб. Жандарми заарештували 30 учасників «Маковійського заколоту» (повстання почалося в день релігійного свята Маковія). Селянами керував В. Коляда, йому допомагали Д. Колісник, Г. Ганжа, а також Я. Кандибей, який убив жандармського урядника, за що його засудили на 18 років каторжних робіт.
Селяни Чумаків брали участь у боротьбі проти німецьких окупантів у 1918 році в складі партизанського загону, який очолював А. С. Опалатенко з с. Китайгородки. У 1920 році в Чумаках організований Комітет незаможних селян, який очолив П. Н. Чорнокнижний. Наступного року створено партійний осередок, який очолював у той час П. П. Колісник.
Сучасний стан
У селі — середня школа, в якій 20 вчителів навчають 380 учнів, будинок культури із залом на 400 місць, бібліотека з фондом 9939 книг, дільнична амбулаторія та стаціонарне відділення Томаківської районної лікарні, дитячі ясла-садок на 50 місць. Є відділення зв'язку, АТС, ощадна каса, 10 магазинів, їдальня.
Економіка
- ТОВ «Гарант».
Пам'ятки
- Поблизу села Чумаки розташовані кургани скіфського часу.
- Будинок Волоської управи (нині музей історії села Чумаки).
- Карьєргардія (нині пошта).
Видатні персони
- Капустянський Микола Олександрович — генерал-хорунжий Армії УНР, один з керівників Організації українських націоналістів.
- Колісник Андрій Володимирович (1965—2015) — український військовик, старший лейтенант 20-го батальйону територіальної оборони, героїчно загинув під час російсько-української війни, коли відмовився здаватися у нерівному бою.[5]
Див. також
Примітки
- ↑ Екатеринославская губернія съ Таганрогскимъ градоначальствомъ. Списокъ населенныхъ местъ по сведениям 1859 года. Изданъ Центральнымъ Статистическимъ Комитетомъ Министерства Внутреннихъ Делъ. Обработанъ редакторомъ И Вильсономъ. 1859. — IV + 452 с. (рос. дореф.)
- ↑ Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По данным обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутренних Дѣл, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпуск VIII. Губерніи Новороссійской группы. СанктПетербургъ. 1886. — VI + 157 с. (рос. дореф.)
- ↑ Населенные места Российской империи в 500 и более жителей с указанием всего наличного в них населения и числа жителей преобладающих вероисповеданий : по данным первой всеобщей переписи населения 1897 г. / Под ред. Н. А. Тройницкого — С.-Пб. : Типография «Общественная польза»: [паровая типолитография Н. Л. Ныркина], 1905. — С. 1-64. — X, 270, 120 с.(рос. дореф.)
- ↑ Родное село попрощалось с отказавшимся сдаваться и расстрелянным боевиками командиром взвода, старшим лейтенантом 20-го батальона Андреем Колисныком. ВИДЕО. censor.net. UA. 28 січня 2015. Процитовано 28 січня 2015. (рос.)
Джерела
- Сайт Томаківського району [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.]
- Погода в селі Чумаки [Архівовано 7 червня 2016 у Wayback Machine.]
Література
- Чумаки́ // Історія міст і сіл Української РСР: В 26 т. Дніпропетровська область / Гол. ред. кол.: Тронько П. Т. (гол. Гол. редкол.), Бажан М. П., Білогуров М. К., Білодід I. K., Гудзенко П. П., Дерев′янкін Т. І., Касименко О. К. (заст. гол. Гол. редкол.), Кондуфор Ю. Ю., Королівський С. М., Кошик О. К., Мітюков О. Г., Назаренко І. Д., Овчаренко П. М., Пількевич С. Д., Ремезовський Й. Д. (заст. гол. Гол. редкол.), Слабєєв І. С. (відп. секр. Гол. редкол.), Цілуйко К. К.; Ред. кол. тому: Пащенко А. Я. (гол. редкол.), Варгатюк П. Л., Васильєв І. В., Ватченко Г. Ф., Воробйов В. Я., Гаєвська Н. Я., Кардашов Г. А., Ковальов М. І., Козуліна К. О., Мороз І. А., Олексієнко Г. Г., Олійник Л. В., Орлик П. Є., Павлов Ф. С., Подворчанський В. С., Позняков К. І., Пойда Д. П., Поставной В. Г., Рашев П. М., Ушаткін Л. П. (відп. секр. редкол.), Хвостенко С. П., Яременко О. Г. АН УРСР. Інститут історії. — К.: Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1969. — С. 849. — 958 с.
| Повітове місто |  | |
|---|---|---|
| Міста та містечка | ||
| Волості | Анастасівська • Борисівська • Біленська • Волоська • Вишетарасівська • Діївська • Киньгрустська • Красногригорівська • Криничеватівська • Лошкарівська • Микільська • Миколайтальська • Миколайфельдська • Михайлівська • Нікопольська • Новопавлівська • Ново-Покровська • Петрівська • Покровська • Романківська • Солонянська • Сурська (Сурсько-Литовська) • Сурсько-Михайлівська • Томаківська • Федорівська • Хортицька • Чортомлицька • Шолохівська • Ямбурзька • Лоцманська контора Дніпровських порогів | |
| Основні поселення (від 900 мешканців на 1859 рік) | Біленьке • Борисівка • Волоське • Вищетарасівка • Діївка • Кам'янське • Карнаухівка • Краснопіль • Криничевате • Красногригорівка • Лоцманська Кам'янка • Михайлівка • Нейдорф • Нові Кодаки • Новопавлівка • Новопокровське • Олександропіль • Покровське • Романкове • Сурське • Сухачівка • Таромське • Томаківка • Тритузне • Чумаки • Хортиця • Шолохове • Ямбург | |
|
Це незавершена стаття з географії Дніпропетровської області. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
