| Костянтин Анатолійович Чуйченко | |
|---|---|
 | |
 Міністр юстиції Російської Федерації | |
Нині на посаді | |
| На посаді з | 21 січня 2020 |
| Президент | Володимир Путін |
| Прем'єр-міністр | Михайло Мішустін |
| Попередник | Олександр Коновалов |
| Народився | 12 липня 1965 (59 років) Липецьк, Липецька область, РРФСР, СРСР |
| Відомий як | адвокат, політик, підприємець |
| Громадянство |  СРСР→ Росія |
| Національність | росіянин |
| Освіта | Санкт-Петербурзький державний університет |
| Alma mater | юридичний факультет Санкт-Петербурзького університету (1987) |
| Політична партія | безпартійний |
| Професія | юрист |
| Нагороди |     |
 Медіафайли у Вікісховищі | |
Костянтин Анатолійович Чуйченко (рос. Константин Анатольевич Чуйченко; нар. 12 липня 1965, Липецьк, РРФСР, СРСР) — російський державний діяч. Міністр юстиції Російської Федерації з 21 січня 2020 року. Член Ради Безпеки Російської Федерації з 3 лютого 2020 року[1]. Дійсний державний радник Російської Федерації 1-го класу (2008).
Помічник Президента Російської Федерації — начальник Контрольного управління Президента Російської Федерації (2008—2018). Заступник голови уряду Російської Федерації — керівник Апарату уряду Російської Федерації (2018—2020)[2].
Біографія
У 1987 році закінчив юридичний факультет Ленінградського державного університету.
1987—1989 — стажист, слідчий прокуратури Калінінського району міста Ленінграда.
1989—1992 — служив в органах державної безпеки на офіцерських посадах.
1992—1994 — виконавчий директор акціонерного товариства «Інтерюраудит де Фаріа і Т».
1994—2001 — член Міжнародної колегії адвокатів «Санкт-Петербург».
2001—2002 — начальник юридичного департаменту ВАТ «Газпром».
2002—2008 — начальник юридичного департаменту, член правління ВАТ «Газпром».
2004—2008 — виконавчий директор RosUkrEnergo AG.
Член ради директорів ВАТ «Газпром-Медіа».
2008—2018 — помічник Президента Російської Федерації — начальник Контрольного управління Президента Російської Федерації.
2018—2020 — заступник голови уряду Російської Федерації—керівник Апарату уряду Російської Федерації.
З 21 січня 2020 року — міністр юстиції Російської Федерації.
Санкції
16 грудня 2022 року, внесений до списку санкцій Євросоюзу за підтримку та реалізацію політики, що підриває територіальну цілісність, суверенітет і незалежність України.[3] За даними Євросоюзу, очолюване Чуйченком міністерство несе відповідальність за реалізацію закону про цензуру інформаційного простору про агресивну війну Росії проти України, тим самим це безпосередньо підтримує військові дії.[4]
З 26 липня 2022 року перебуває під санкціями Великої Британії.[5]
З 28 лютого 2022 року перебуває під санкціями Канади[5].
З 21 грудня 2022 року перебуває під санкціями Швейцарії.[6]
З 30 вересня 2022 року перебуває під санкціями Австралії.
Указом Президента України Володимира Зеленського від 7 вересня 2022 року перебуває під санкціями України.[7]
З 28 вересня 2022 року перебуває під санкціями Нової Зеландії.[8]
З 27 січня 2023 року під санкціями Японії.
Особисте життя
Одружений з Тихоновою Яною Робертівною.[9][10] Член ради ПАТ НК «Русснефть» / глава представництва фірми «Гленкор Інтернешнл АГ» (Швейцарія) м. Москва.
Виховує трьох доньок.
Примітки
- ↑ Екс-виконавчий директор RosUkrEnergo Чуйченко став новим міністром юстиції РФ. Главком. 21 січня 2020. Архів оригіналу за 15 лютого 2022. Процитовано 7 травня 2020.
- ↑ Колишній директор РосУкрЕнерго може стати віце-прем'єром РФ. Економічна правда. 8 травня 2018. Архів оригіналу за 22 грудня 2021. Процитовано 7 травня 2020.
- ↑ Council Decision (CFSP) 2022/2477 of 16 December 2022 amending Decision 2014/145/CFSP concerning restrictive measures in respect of actions undermining or threatening the territorial integrity, sovereignty and independence of Ukraine (англ.), № 32022D2477, 16 грудня 2022, процитовано 9 березня 2023
- ↑ Official Journal L 322 I (англійською) . Процитовано 09.03.2023.
- ↑ а б ЧУЙЧЕНКО Костянтин Анатолійович - біографія, досьє, активи | Війна і санкції. sanctions.nazk.gov.ua (укр.). Процитовано 9 березня 2023. [Архівовано 2023-03-09 у Wayback Machine.]
- ↑ SECO, Staatssekretariat für Wirtschaft. Massnahmen im Zusammenhang mit der Situation in der Ukraine. www.seco.admin.ch (нім.). Процитовано 9 березня 2023.
- ↑ УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ №400/2022 Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 9 червня 2022 року «Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)».
- ↑ Trade, New Zealand Ministry of Foreign Affairs and. Russia Sanctions. New Zealand Ministry of Foreign Affairs and Trade (новозел. англ.). Процитовано 9 березня 2023.
- ↑ Биография нового министра юстиции Константина Чуйченко - ТАСС. TACC. Процитовано 9 березня 2023.
- ↑ ТИХОНОВА Яна Робертівна - біографія, досьє, активи | Війна і санкції. sanctions.nazk.gov.ua (укр.). Процитовано 9 березня 2023. [Архівовано 2023-03-09 у Wayback Machine.]
Посилання
- Кто такой Константин Чуйченко. lenpravda.ru (рос.). Архів оригіналу за 14 серпня 2021. Процитовано 7 травня 2020.
 | |
|---|---|
| Тематичні сайти | |
| Словники та енциклопедії | |
| Довідкові видання | |
| Нормативний контроль |
- Народились 12 липня
- Народились 1965
- Випускники юридичного факультету Санкт-Петербурзького державного університету
- Кавалери ордена «За заслуги перед Вітчизною» 4 ступеня
- Кавалери ордена Олександра Невського (Російська Федерація)
- Кавалери ордена Пошани (Російська Федерація)
- Уродженці Липецька
- Правники XX століття
- Правники XXI століття
- Російські правники
- Працівники КДБ
- Заступники Голови Уряду Російської Федерації
- Керівники Апарату Уряду Російської Федерації
- Члени Ради Безпеки Російської Федерації
- Міністри юстиції Росії
- Політики XXI століття
- Особи, до яких застосовано санкції через російсько-українську війну
- Фігуранти бази «Миротворець»