Мико́ла Чуба́тий
Псевдо	Nicholas (Mykola) Chubaty
Народився	11 грудня 1889(1889-12-11) Тернопіль, Королівство Галичини та Володимирії, Долитавщина, Австро-Угорщина
Помер	10 липня 1975(1975-07-10) (85 років) Патерсон, Нью-Джерсі, США
Громадянство	Австро-Угорщина →  ЗУНР →  США
Діяльність	історик української церкви і права, педагог, публіцист
Галузь	історія християнства[1], історія держави права[1], публіцистика[1] і богослів'я[1]
Alma mater	ЛНУ ім. І. Франка
Знання мов	українська[1], німецька[1], англійська[1] і польська
Заклад	Український вільний університет
Членство	Наукове товариство імені Шевченка у США
Конфесія	греко-католик

д-р^[2] Мико́ла Дмитрович Чуба́тий (11 грудня 1889, Тернопіль — 10 липня 1975, Петерсон, США) — український вчений, історик української церкви і права, педагог і публіцист, дійсний член НТШ (з 1928; засновник і перший голова Американського відділу НТШ); український суспільний і католицький діяч.

Народився 11 грудня 1889 року в місті Тернополі (Королівство Галичини та Володимирії, Австро-Угорщина, нині Україна).

У 1909 році закінчив Тернопільську українську гімназію (VIII клас^[3]), потім Львівську духовну семінарію (1913).^[2] Студіював (1909–1918) теологію, історію і право у Львівському (1913–1914, закінчив у 1917^[2]) та Віденському (1914–1916^[2]) університетах, учень Михайла Грушевського та Освальда Бальцера. У 1917 році отримав ступінь доктора філософії.^[2]

Брав активну участь у відновленні державності в Західній Україні як розвідник і кур'єр Центрального Військового Комітету, що готував Листопадовий чин. Був активним учасником зайняття українськими силами Львова вночі 1 листопада 1918 року та роззброєння відділку жандармерії в Миклашові під Львовом. Став першим асистентом державного секретаря освіти Агенора Артимовича в уряді ЗУНР. У січні 1919 року прем'єр Сидір Голубович включив його, як знавця історії українського права, до складу делегації до Києва для проведення Злуки ЗУНР і УНР.

Перебував на посаді доцента Державного українського університету (нині — Кам'янець-Подільський національний університет імені Івана Огієнка) у 1919 році. Після повернення до Львова — помічник головного редактора журналу «Нова Рада», засновник і редактор тижневика «Правда».^[2] Професор Львівського (таємного) українського університету (1920–1923), Греко-католицької богословської семінарії, згодом академії (1927–1938), УВУ та УКУ (з 1963). З 1926 року — член Українського богословського товариства.^[2]

У 1939 році емігрував до США. Засновник і перший голова американського відділу Наукового Товариства імені Шевченка. Співзасновник Українського конгресового комітету Америки і довголітній редактор його друкованого органу «The Ukrainan Charterly» (1944–1957).

• Митрополит Іпатій Потій, апостол церк. єдности (1914).
• Західна Україна і Рим у 13 ст. у своїх змаганнях до церковної унії (ЗНТШ, 123 — 24 тт., 1917).
• Про правне становище церкви в козацькій державі [Архівовано 28 січня 2017 у Wayback Machine.] (ж. «Богословія», т. III. — Л., 1925).
• Історія унійних змагань в Українській церкві (1-3. — Л., 1937).
• Історія християнства на Руси-Україні (т. І [Архівовано 8 грудня 2015 у Wayback Machine.] до 1353, та т. II [Архівовано 22 грудня 2014 у Wayback Machine.] 1353–1458. — Рим 1965 і 1976).

У працях з церковної історії М. Чубатий підкреслював значення християнства на українських землях перед Володимиром Великим, підтримував тмутороканську теорію походження ієрархії в Києві та доводив автономію і помісність Київської митрополії.

• Огляд історії українського права: державне право. Випуск 1 [Архівовано 2 лютого 2017 у Wayback Machine.] і 2 [Архівовано 2 лютого 2017 у Wayback Machine.]. — Львів, 1921—1922.
• Державно-правне становище українських земель Литовської держави від кінця 14 ст. (Записки НТШ, тт. 134—135 (1924) і 144—145^[4] 1926)
• Literatur der ukrainischen Rechtsgeschichte in Jahren. (1919–1929).
• Przewodnik historyczno-prawny, II — IV. (1930).

• Княжа Русь-Україна та виникнення трьох східнослов'янських націй^[5]. (Записки НТШ, т. 178 (1964).

Публікував статті в галицьких газетах («Нова Рада», «Правда», «Діло», «Дзвони», «Мета») і американських («Свобода» — постійний співробітник у 1942–1954, «Америка» й ін.). М. Чубатий був співзасновником Українського конгресового комітету Америки і довголітнім редактором його органу «The Ukrainian Quarterly» (1944–1957). Як католицький діяч Чубатий був головою секції «Pro Oriente», брав участь у конгресах «Pax Romana»; був співзасновником товариства «Обнова». У 1960–1970-их був діячем руху за патріархат Української католицької церкви.

Своїми публікаціями Чубатий спричинився до поширення знання про Україну в англосаксонському світі.

Лицарі ОУН та УПА

• Вибрана бібліографія праць М. Чубатого [Архівовано 17 березня 2013 у Wayback Machine.] // Український історик. — 1969. — № 04 (24).
• Герасименко Н. О. Чубатий Микола Дмитрович [Архівовано 13 березня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2013. — Т. 10 : Т — Я. — С. 577. — ISBN 978-966-00-1359-9.
• Григорчук Н. Микола Чубатий.
• Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3.
• Ждан М. М. Микола Чубатий [Архівовано 17 березня 2013 у Wayback Machine.] // Український історик. — 1969. — № 04 (24).
• Ждан М. М. Чубатий [Архівовано 2 лютого 2017 у Wayback Machine.]. — Нью-Йорк, 1970.
• Ленцик В. Prof. Nicolas Chubaty // Ukrainian Quarterly, XXXI, 3, 1975.
• Мельничук Б., Щербак Л. Чубатий Микола Дмитрович // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2008. — Т. 3 : П — Я. — С. 615–616. — ISBN 978-966-528-279-2.
• Падох Я. М. Чубатий, 1889–1975. — Нью-Йорк; Торонто; Мюнхен, 1976. (link 1, link 2 )

• Чубатий Микола Дмитрович [Архівовано 20 квітня 2021 у Wayback Machine.] // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2004. — Т. 6 : Т — Я. — 768 с. — ISBN 966-7492-06-0.

Це незавершена стаття про діяча української діаспори. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.

Це незавершена стаття про українського історика. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.