| Чесапікський кратер англ. Chesapeake Bay impact crater | ||||
 | ||||
|
Чорні лінії — внутрішнє та зовнішнє кільце кратера, червоні — ізолінії солоності підземних вод | ||||
| 37°17′ пн. ш. 76°1′ зх. д. / 37.283° пн. ш. 76.017° зх. д. | ||||
| Країна |  США | |||
| Штат | Вірджинія | |||
| Тип | метеоритний | |||
| Діаметр | 90[1] км | |||
| У базах даних | ||||
 Чесапікський кратер у Вікісховищі | ||||
Чесапікський кратер (англ. The Chesapeake Bay impact crater) — 90-кілометровий метеоритний кратер, розташований на східному узбережжі США, штат Вірджинія (Чесапікська затока та мис Кейп-Чарльз[en]). Утворився в результаті падіння астероїда 35,5±0,3 млн років тому[2], наприкінці еоценової епохи палеогенового періоду[3]. Це найбільший відомий метеоритний кратер США[4]. Його поява вплинула на формування обрисів Чесапікської затоки.
У рельєфі сучасної поверхні кратер не видно, бо він заповнений товстим шаром брекчії та вкритий шарами осадів. Однак він добре зберігся — це показують дослідження відбиття сейсмічних хвиль[5]. Окрім того, кратер виявляє себе негативною гравітаційною аномалією[1]. Він був відкритий у 1990-х роках за результатами буріння. Викиди з цього кратера (тектити, шоковий кварц та ін.), розсіяні в породах Атлантичного узбережжя США, були відкриті ще 1983 року[5][6].
Формою кратер нагадує перевернуте сомбреро[5]: у центрі западини діаметром біля 90 км[1] лежить 40-кілометрова западина більшої глибини, що має центральну гірку[5].
У час появи кратера рівень моря був вищим, ніж зараз, і воно вкривало місце удару та його околиці[5][7]. Гранітний фундамент був перекритий шаром осадів товщиною 600–1000 м і шаром води товщиною 200–600 м[5]. Розмір астероїда, що створив кратер, оцінюють у 2–3 км, а його швидкість — у 20 км/с[5][7]. Удар, ймовірно, випарував воду, осади та верхній шар граніту й створив потужну ударну хвилю, цунамі та величезну хмару пари[7]. Утворився кратер 2-кілометрової глибини, який швидко заповнився брекчією і породами, що зсунулися з його країв. Згодом він, як і навколишня поверхня, поступово вкривався шарами осадів[7]. Буріння в межах внутрішньої западини кратера виявило брекчії та інші породи зі слідами впливу астероїдного удару на глибинах більше 1500 м (найглибших шарів таких порід так і не було досягнуто)[8].
Кратер впливає на розподіл солоності підземних вод: у його околицях зона поширення солоних вод заходить «клином» углиб континенту. Механізм утворення цього «клину» не до кінця зрозумілий, але, ймовірно, пов'язаний з тим, що брекчія в кратері має відносно низьку водопроникність[7].
Примітки
- ↑ а б в Poag C. W. (March 1996). Structural outer rim of Chesapeake Bay impact crater: Seismic and bore hole evidence (PDF). Meteoritics & Planetary Science. 31 (2): 218—226. Bibcode:1996M&PS...31..218P. doi:10.1111/j.1945-5100.1996.tb02015.x.
- ↑ Chesapeake Bay. Earth Impact Database. Архів оригіналу за 5 січня 2022. Процитовано 1 січня 2015.
- ↑ International Chronostratigraphic Chart (PDF). International Commission on Stratigraphy. 2021-10. Архів (PDF) оригіналу за 16 листопада 2021.
- ↑ Collins G. S., Wünnemann K. (2005). How big was the Chesapeake Bay impact? Insight from numerical modeling. Geology. 33 (12): 925—928. Bibcode:2005Geo....33..925C. doi:10.1130/G21854.1.
- ↑ а б в г д е ж Collins G. S., Wünnemann K. (March 2005). How Big Was the Chesapeake Bay Impact? Insight from Numerical Modeling (PDF). 36th Annual Lunar and Planetary Science Conference, March 14-18, 2005, in League City, Texas, abstract no.1736. Bibcode:2005LPI....36.1736C. Архів оригіналу (PDF) за 30 жовтня 2005. Процитовано 2 січня 2015.
- ↑ Poag C. W., Aubry M.-P. (February 1995). Upper Eocene Impactites of the U.S. East Coast: Depositional Origins, Biostratigraphic Framework, and Correlation. Palaios. 10 (1): 16—43. doi:10.2307/3515005. Архів оригіналу за 7 березня 2016. Процитовано 2 січня 2015.
- ↑ а б в г д Barlow P. M. (2003). Ground Water in Freshwater-Saltwater Environments of the Atlantic Coast (U.S. Geological Survey circular 1262). U.S. Department of the Interior, U.S. Geological Survey. Архів оригіналу за 30 грудня 2021. Процитовано 1 січня 2015.
- ↑ Sanford W. E., Doughten M. W., Coplen T. B., Hunt A. G., Bullen T. D. (November 2013). Evidence for high salinity of Early Cretaceous sea water from the Chesapeake Bay crater. Nature. 503 (7475): 252—256. Bibcode:2013Natur.503..252S. doi:10.1038/nature12714. PMID 24226889.
Література
- Poag C. W. Chesapeake Invader: Discovering America's Giant Meteorite Crater. — Princeton University Press, 1999. — 183 p. — ISBN 978-0-6910-0919-3.
- The ICDP-USGS Deep Drilling Project in the Chesapeake Bay Impact Structure: Results from the Eyreville Core Holes / G. S. Gohn, C. Koeberl, K. G. Miller, W. U. Reimold. — Geological Society of America, 2009. — 975 p. — (The Geological Society of America special paper 458) — ISBN 978-0-8137-2458-4.
Посилання
- Chesapeake Bay impact structure. W&M Department of Geology. Архів оригіналу за 12 березня 2012.
- Метеориты несут не только гибель и разрушение
| Астроблеми діаметром |   | ||||
|---|---|---|---|---|---|
| Загальні теми |
| ||||
| Дослідники | |||||
