| Чагарниця білогорла | ||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | ||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
| Pterorhinus albogularis R. Swinhoe, 1868[2] | ||||||||||||||||
Підвиди
| ||||||||||||||||
|
(Див. текст) | ||||||||||||||||
| Синоніми | ||||||||||||||||
| Ianthocincla albogularis Garrulax albogularis | ||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||
|
Чагарни́ця білогорла[3] (Pterorhinus albogularis) — вид горобцеподібних птахів родини Leiothrichidae. Мешкає в Гімалаях, Китаї і північному В'єтнамі.
Опис
Довжина птаха становить 28-30,5 см. Верхня частина тіла коричнево-бура. нижня частина тіла рудувата. На горлі і на верхній частині грудей велика біла пляма. Хвіст довгий, кінчик хвоста білий.
Підвиди
Виділяють три підвиди:[4]
- P. a. whistleri (Baker, ECS, 1921) — західні Гімалаї (від північного Пакистану і Кашміру до індійського штату Уттар-Прадеш);
- P. a. albogularis (Gould, 1836) — центральні і східні Гімалаї (від західного Непалу до східного Бутану);
- P. a. eous (Riley, 1930) — від південно-західного Китаю (Цинхай, південь Шеньсі, південь Сичуаню, північ Юньнаню) до північно-західного В'єтнаму.
Поширення і екологія
Білогорлі чагарниці живуть в тропічних і субтропічних гірських і рівнинних вологих лісах, в широколостяних і мішаних лісах, у високогірних чагарникових заростях, на гірських луках. Зустрічаються на висоті від 1200 до 3800 м над рівнем моря.
Поведінка
Білогорлі чагарниці зустрічаються у зграях від 6 до 15 птахів, навіть під час гніздування. Живляться переважно комахами, взимку також доповнюють раціон ягодами і насінням. Сезон розмноження триває з березня по липень.
Примітки
- ↑ BirdLife International (2016). Pterorhinus albogularis. Архів оригіналу за 3 грудня 2021. Процитовано 3 грудня 2021.
- ↑ Swinhoe, Robert (1868). Ornithological notes from Amoy. Ibis. 2nd Series. 4: 52–65 [60–62]. doi:10.1111/j.1474-919X.1868.tb06100.x. Архів оригіналу за 1 грудня 2021. Процитовано 3 грудня 2021.
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David; Rasmussen, Pamela, ред. (October 2021). Laughingthrushes and allies. IOC World Bird List Version 11.2. International Ornithologists' Union. Архів оригіналу за 30 листопада 2021. Процитовано 01 грудня 2021.
Посилання
- Pterorhinus albogularis — xeno-canto.org [Архівовано 3 грудня 2021 у Wayback Machine.]
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |