Борис Цудзевич
Народився	28 червня 1939(1939-06-28) Красилів, УРСР
Помер	12 жовтня 2015(2015-10-12) (76 років) Київ, Україна
Поховання	Лісове кладовище
Alma mater	Київський державний університет імені Тараса Шевченка (1966)
Галузь	біохімія
Заклад	Київський державний (національний) університет імені Тараса Шевченка (1966—2015)
Посада	викладач, доцент, заступник декана, професор
Вчене звання	професор (1984)
Науковий ступінь	доктор біологічних наук (1983)
Відомі учні	Ігор Калінін, Тетяна Андрійчук, Людмила Драган, Людмила Остапченко
Членство	академік-секретар відділення біології Академії наук вищої школи України (2000), голова ревізійної комісії Українського біохімічного товариства
Відомий завдяки:	розробці препарату МІГІ-К (мідієвий гідролізат кислотний), співавторству підручника «Біохімія»
Нагороди

Борис Олександрович Цудзевич (28 червня 1939, Красилів — 12 жовтня 2015, Київ) — український науковець-біохімік, педагог. Доктор біологічних наук (1983), професор (1984). Лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки (1998), заслужений професор Київського університету (2009). Ліквідатор наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, розробник препарату МІГІ-К (мідієвий гідролізат кислотний), співавтор підручника «Біохімія».

Майже пів століття — науковий співробітник та педагог кафедри біохімії Київського державного (національного) університету імені Тараса Шевченка (1966—2015). Автор понад 300 наукових робіт, учень професорів Давида Фердмана та Євгена Сопіна^[1].

Народився 28 червня 1939 року в смт (тепер місто) Красилів на Хмельниччині.

У 1953 році вступив до сільськогосподарського технікуму у селі Дзеленці, але після його розформування перевівся до Кам'янець-Подільського сільськогосподарського технікуму, який закінчив у 1958 році за спеціальністю «Молодший агроном». З 1958 по 1961 роки — у лавах Радянської армії. У Красилові працював агрономом та інструктором автомобільної школи.

У 1966 році закінчив кафедру біохімії Київського державного університету імені Тараса Шевченка (КДУ, КНУ), учень професорів Давида Фердмана та Євгена Сопіна. Відтоді ж — науковий співробітник та педагог кафедри. Викладав нормативні курси «Біохімія», «Радіобіологія», спеціальні курси «Молекулярні механізми біосинтезу білків», «Фізико-хімічні методи в біохімії», «Радіаційна біофізика та біохімія»^[2][1].

У 1971 році здобув науковий ступінь кандидата біологічних наук, захистивши дисертацію на тему «Влияние РНК и ее гидролизатов на содержание и интенсивность обновления фосфорсодержащих соединений при лучевом поражении». З 1976 по 1978 роки — заступник декана біологічного факультету КДУ Андрія Каплі.

У 1983 році здобув науковий ступінь доктора біологічних наук, захистивши дисертацію на тему «Роль посттрансляционных модификаций белков хроматина в экспрессии генома при лучевом поражении». Через рік затверджений у вченому званні професора^[2].

Працював до останніх днів життя. Раптово помер на 77-му році життя 12 жовтня 2015 року. Похований на Лісовому кладовищі Києва (ділянка № 111а, 50°29′55.86″ пн. ш. 30°38′13.66″ сх. д. / 50.4988500° пн. ш. 30.6371278° сх. д. / 50.4988500; 30.6371278).

Автор понад 300 наукових робіт. Послідовник наукової школи з функціональної біохімії^[3]. Науковий керівник та консультант близько 15 докторів та кандидатів наук^[1]. Серед учнів Бориса Цудзевича — науковці Ігор Калінін, Тетяна Андрійчук, Людмила Драган, Людмила Остапченко тощо.

Після Чорнобильської катастрофи брав активну участь у ліквідації її наслідків. Спільно з колегами з Московського державного університету розробив препарат МІГІ-К — мідієвий гідролізат кислотний. У 2009 році згадував^[4]:

Буквально через декілька днів після аварії такий препарат був запропонований для робітників ЧАЕС. Як і передбачали, він виводив радіонукліди, підвищував працездатність, загальну радіорезистентність організму. Із числа робітників, які вживали МІГІ-К (а таких нараховувалося близько тисячі), лише тридцять відсотків зверталися до лікарів зі скаргами на погіршення самопочуття. ... Напої та консерви, виготовлені на основі мідій, протягом тривалого часу випускалися в Москві і доставлялися в райони з підвищеним радіаційним фоном.

У 1998 році, разом з колегами з кафедри біохімії, нагороджений Державною премією України в галузі науки і техніки «за написання підручника „Біохімія“»^[5].

З 2000 року — академік-секретар відділення біології Академії наук вищої школи України. Голова ревізійної комісії Українського біохімічного товариства. Член експертної ради Вищої атестаційної комісії України з біологічних наук. З 2013 року до кінця життя очолював Раду ветеранів КНУ імені Тараса Шевченка^[6].

• 1998 — Державна премія України в галузі науки і техніки — «за написання підручника „Біохімія“»
• 2002 — Нагорода Ярослава Мудрого
• 2009 — «Заслужений професор Київського національного університету імені Тараса Шевченка»
• 2013 — Премія імені Тараса Шевченка Київського національного університету імені Тараса Шевченка — «за цикл наукових праць „Метаболізм ксенобіотиків в живих організмах“»
• 2014 — орден «За заслуги» III ступеня
• медаль Національної академії педагогічних наук України «Ушинський К. Д.»