Церква Святого Дмитрія Солунського | |
---|---|
![]() | |
48°20′44″ пн. ш. 24°34′49″ сх. д. / 48.345555555556° пн. ш. 24.580277777778° сх. д. | |
Тип | церква ![]() |
Статус спадщини | пам'ятка архітектури національного значення України[1] ![]() |
Країна | ![]() |
Розташування | Івано-Франківська область Татарів ![]() |
![]() | |
![]() ![]() |
Церква Святого Дмитрія Солунського (Татарів) — діюча гуцульська дерев'яна церква в с. Татарів Івано-Франківської області, Україна, пам'ятка архітектури національного значення.[2]
Історія

Церква датована ХІХ ст (1856-1870 роки), побудована за проектом польського архітектора Менчинського Ф. та посвячена на честь великомученика Димитрія Солунського. Розташовується біля дороги Н09 в центрі села, навколо храму розташоване кладовище, з іншої сторони якого тече річка Прут. У радянський період (1954-1987 рр.) церква була закрита та охоронялась як пам'ятка архітектури Української РСР (№ 1139)[3]. Церква була покрита гонтом до кінця 1980-х років, коли її частково перекрили бляхою. Після реставрації, проведеної у 2017 р., центру знову перекрили гонтом. Церкву використовує громада Української греко-католицької церкви[4][5][6][7][8].
Архітектура
Церква п'ятизрубна, хрестоподібна в плані з великим квадратним центральним зрубом нави та короткими бічними раменами, побудована в гуцульському стилі з смереки, розташована на кам'яному фундаменті. Бруси зрубів з’єднані врубами в простий замок з подвійним вирізом та шипом. Шатровий дах нави з невеликим ліхтарем та маківкою розташовується на восьмисторонній основі, яка лежить на квадратному зрубі нави та висотою не перевищує вершин двоскатних дахів бокових зрубів. Дахи бокових зрубів теж мають невеликі маківки з хрестами. До вівтаря примикають ризниці. Церква має широке опасання, яке розташовується на вінцях зрубів, які мають фігурні вирізи. Храм перекритий гонтом. В середині зруби поєднані арковими переходами[6][9][10][8][11].
В церкві зберігся темперний живопис ХІХ ст. Відповідно до напису на іконі Св. Миколая Чудотворця з п'ятиярусного церковного іконостасу він був розписаний Антонієм Оржеховським[4][9][12].
-
Головний фасад церкви
Дзвіниця
До складу пам'ятки входить двоярусна дерев'яна дзвінниця. Перший ярус дзвіниці квадратний, збудований зі зрубу, а другий має каркасну структуру та вісім стін з голосниками. Дзвіниця має опасання та шатровий восьмигранний дах[5][10][9][11].
Див. також
- Вознесенська церква (Ясіня);
- Церква Благовіщення Пречистої Діви Марії (Коломия);
- Церква святого Василія Великого (Черче);
- Церква чуда Святого Архистратига Михаїла (Дора);
- Церква Чуда Архангела Михаїла (Черемошна).
Примітки
- ↑ https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/442-79-%D0%BF#Text
- ↑ Дмитрівська церква, 18 ст. - с.Татарів (Кремінці), Івано-Франківська обл. Енциклопедія пам'яток України. Процитовано 21 березня 2021.
- ↑ П О С Т А Н О В А РАДА МІНІСТРІВ УКРАЇНСЬКОЇ РСР від 6 вересня 1979 р. N 442 Про доповнення списку пам'яток містобудування і архітектури Української РСР, що перебувають під охороною держави. zakon.rada.gov.ua. Архів оригіналу за 12 квітня 2021. Процитовано 17 березня 2021.
- ↑ а б Церква село Татарів. decerkva.org.ua. Архів оригіналу за 29 січня 2020. Процитовано 21 березня 2021.
- ↑ а б Церква Святого Дмитрія у Татарові. IF Tourism (англ.). Процитовано 21 березня 2021.
- ↑ а б Церква Св. Дмитра, Татарів. itinery.com.ua (ua) . Процитовано 21 березня 2021.
- ↑ Церква святого Дмитра в Татарові. zabytki.in.ua. Архів оригіналу за 28 лютого 2021. Процитовано 23 березня 2021.
- ↑ а б Церква святого Дмитра в Татарові. zabytki.in.ua. Архів оригіналу за 28 лютого 2021. Процитовано 23 березня 2021.
- ↑ а б в Татарів. castles.com.ua. Архів оригіналу за 14 березня 2022. Процитовано 21 березня 2021.
- ↑ а б Церква село Татарів. decerkva.org.ua. Архів оригіналу за 29 січня 2020. Процитовано 21 березня 2021.
- ↑ а б Татарів с Церква св.Дмитра 1985 г. Памятники градостроительства и архитектуры. www.pslava.info. Архів оригіналу за 7 грудня 2017. Процитовано 21 березня 2021.
- ↑ Татарів | Яремче. yaremche.org. Архів оригіналу за 24 вересня 2020. Процитовано 23 березня 2021. [Архівовано 2020-09-24 у Wayback Machine.]