| Церква Покрови Пресвятої Богородиці | |
|---|---|
| Тип | церква і пам'ятка архітектури[d]  |
| Статус спадщини | пам'ятка архітектури місцевого значення України |
| Країна |  Україна |
| Розташування | Свитазів |
Церква Покрови Пресвятої Богородиці у с. Свитазів — церква у селі Свитазів Сокальського району Львівської області України. Зведена наприкінці XIX століття, мала статус пам'ятки архітектури місцевого значення (охоронний № 1977-м), згоріла у 1995 році.
Історія
Церква у селі Свитазів в історичних документах вперше згадується 1578 року[1]. Ймовірно, у 1740-х роках в селі звели дерев'яну тризрубну одноверху церкву[1]. 1884 року[2] (в деяких джерелах помилково — 1864[3]) на її місці звели новий храм, також дерев'яний і тризрубного типу, але цього разу триверхий[1]. Була дочірньою церквою храму Воздвиження Чесного Хреста в с. Стенятин, підпорядкованого Сокальському деканату Перемишльської єпархії УГКЦ[2]. Станом на 1939 рік парафія церкви нараховувала 962 особи[2].
За радянської влади, з 1961 року по 1989 рік церква не діяла[1][4]. У липні 1989 року богослужіння відновили[4]. Тоді в селі утворилися дві парафії: греко-католицька і православна (УПЦ (МП)), які почергово відправляли служби в приміщенні церкви[4].
2 червня 1995 року[4], на свято Вознесіння, церква згоріла, пожежа знищила усе церковне майно[5][4]. У 1998 році греко-католицька громада почала будівництво нової церкви[4].
Опис
Дерев'яна церква у селі Свитазів була тризрубною, триверхою, належала до галицького типу церков. Центральна нава і бабинець у плані були прямокутними, вівтарна частина — гранчаста, із прямокутними у плані ризницями з обох боків. Завершувалася будівля трьома великими світловими восьмериками, увінчаними шоломовими банями зі сліпими ліхтарями та маківками[1]. Будівлю церкви по периметру оточувало піддашшя на профільованих випустах вінців зрубів, яке переривалося стовповим ґанком на одному зі входів до бабинця[5].
Примітки
- ↑ а б в г д Слободян, 1998, с. 580.
- ↑ а б в Шематизм греко-католицького духовенства злучених єпархій Перемиської, Самбірської і Сяніцької на рік Божий 1938-39. — Перемишль, 1938. — С. 110.
- ↑ ПИКУ, 1987, с. 339.
- ↑ а б в г д е Тартаківський деканат. www.sokaleparchy.org.ua. Сокальсько-Жовківська єпархія УГКЦ. Архів оригіналу за 10 серпня 2016. Процитовано 23 квітня 2020 року. [Архівовано 2016-08-10 у Wayback Machine.]
- ↑ а б Слободян, 2006, с. 27.
Джерела
- Слободян В. Церкви України. Перемиська єпархія. — Л. : Апріорі, 1998. — 863 с. — ISBN 966-02-0362-4.
- Памятники истории и культуры Украинской ССР (каталог-справочник) / АН УССР. Ин-т истории; Украинское общество охраны памятников истории и культуры; Редкол.: П. Т. Тронько (гл. ред.) и др. — К. : Наукова думка, 1987. — 735 с. — 13500 прим.
- Слободян В. Втрачені пам'ятки сакральної архітектури Львівщини: церкви // Пам'ятки України: історія та культура : наук.-попул. ілюстр. журн.. — 2006. — № 3. — С. 18-52.
