Ца́рська вода́ (лат. aqua regia, іноді — «королівська вода», калька з рос. «царська горілка»[1]) — суміш концентрованих кислот — нітратної HNO3 (1 об'єм) і хлоридної HCl (3 об'єми).
Є рідиною жовтого кольору, яка пахне хлором і окисами азоту. Надзвичайно сильний окиснювач, завдяки виділенню атомарного хлору (Cl) та хлористого нітрозилу (NOCl) в результаті реакцій:
![{\displaystyle 3\operatorname {HCl} +\operatorname {HNO} _{3}\rightarrow \operatorname {2[Cl]} \uparrow +\operatorname {NOCl} \uparrow +2\operatorname {H} _{2}\operatorname {O} }](https://wikimedia.org/api/rest_v1/media/math/render/svg/66b591e41bf80d66240b2b8d1edbbb17f6e7e3bc)
Розчиняє більшість металів, зокрема золото, за що й отримала від алхіміків назву царська вода, оскільки золото вважалося «царем металів». Не розчиняє родій (Rh), тантал (Ta) та іридій (Ir).
Реакція із золотом
Au + HNO3 + 4HCl → H[AuCl4] + NO + 2H2O
Назва
У давнину за здатність розчиняти золото суміш отримала від алхіміків латинську назву aqua regia, тобто королівська (царська) вода, на ряду з іншими видами розчинів та сумішей, які називали словом aqua. Французький хімік Лавуазьє називав цим терміном саме суміш нітратної та хлоридної кислот.[2]
Латинська назва була перекладена Ломоносовим на російську як «царская водка», ця назва закріпилася у російській мові, звідки нерідко як калька потрапляє до української у вигляді «царська горілка», що є помилковим і семантично хибним терміном.[1]
Застосування
Царська вода має сильну розчинну здатність щодо ряду металів, зокрема золота. Застосовується як реактив у хімічних лабораторіях, під час афінажу золота (Au) та платини (Pt), отриманні хлоридів металів тощо.
Цікаві факти
- Коли під час Другої світової війни Німеччина вдерлася до Данії, угорський хімік Дьєрдь де Гевеші розчинив золоті медалі німецьких лауреатів Нобелівської премії Макса фон Лауе та Джеймса Франка в царській воді, щоб запобігти захопленню їх нацистами. Він розташував розчини на поличці в Інституті Нільса Бора як звичайні хімікати. Після війни де Гевеші повернувся, знайшов розчини там, де він їх залишив, і виділив золото з кислоти. Золото було повернуто до Шведської королівської академії наук і Нобелівського фонду, які переплавили медалі та знову вручили їх Лауе і Франку[3].
- У середньовіччі за Георгієм Аґріколою розрізняли так звану «міцну воду», тобто, азотну кислоту (нім. Scheidewasser — відокремлювальна (промивна) вода)[4].
Примітки
- ↑ а б Парченко, Володимир (2012). Російсько-український словник - РОСІЙСЬКО – УКРАЇНСЬКИЙ СЛОВНИКИ З ХІМІЇ ТА СУМІЖНИХ НАУК (PDF) (українська) . с. 15.
- ↑ Kerr, Robert; McKie, Douglas (1965). Elements of chemistry, in a new systematic order : containing all the modern discoveries. New York,: Dover Publications. ISBN 978-0-486-64624-4. OCLC 936107.
{{cite book}}: Обслуговування CS1: Сторінки з посиланнями на джерела із зайвою пунктуацією (посилання) - ↑ Stephan Schwarz. The case of the bottled Nobel medals (PDF). Архів оригіналу (pdf) за 21 серпня 2011. Процитовано 13 травня 2012.
- ↑ Georgii Agricolae. De Re Metallica libri XII. — Basileae: Froben. — 1556. — 590 s.
Література
- Глосарій термінів з хімії / Й. Опейда, О. Швайка ; Ін-т фізико-органічної хімії та вуглехімії ім. Л. М. Литвиненка НАН України, Донецький національний університет. — Донецьк : Вебер, 2008. — 758 с. — ISBN 978-966-335-206-0.
- Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Східний видавничий дім, 2013. — Т. 3 : С — Я. — 644 с.
Посилання
- Царська горілка // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Тека, 2006.