| Х-38 | |
| |
| Основні характеристики | |
| Тип: | ракета «повітря-поверхня» |
| Наведення: | Інерційне + ГСН (ГЛОНАСС / Лазерна / Тепловізійна / Активна радіолокаційна) |
| Розробник: | корпорація «Тактичне ракетне озброєння» |
| Стан: | на озброєнні з грудня 2012 року[1] |
| Бойові характеристики | |
| Дальність пуску: | від 3[2] до 40 км[3] |
| КІВ: | ? |
| Максимальна швидкість: | 2,2 Маха[2] |
| Швидкості носія: | 15 — 450 м / с[2] (54 — 1620 км / год) |
| Висоти носія: | 200 — 12 000 м[2] |
| Масо-габаритні розміри | |
| Довжина: | 4,2 м[3] |
| Діаметр: | 0,31 м[3] |
| Стартова маса: | 520 кг[3] |
| Маса бойової частини: | 250 кг[3] |
| Маса ВР: | в залежності від типу бойової частини |
| Тип двигуна: | дворежимний РДТТ[2] |
| Сумісність | |
| Катапультні пристрої: | АКУ-58 |
| Доступні носії: | Су-35, МіГ-35[4], ПАК ФА, можливе застосування з інших типів літаків та гелікоптерів[3] |
Х-38 — російська високоточна авіаційна ракета класу «повітря-поверхня» малого радіусу дії. Призначена для знищення широкого кола цілей: бронетехніки, надводних кораблів та підводних човнів у надводному положенні, а також інших, як укріплених, так і легкоуразливих, одиночних та групових цілей. Прийнято на озброєння наприкінці 2012 року.
Розроблена корпорацією «Тактичне ракетне озброєння».
Призначена для озброєння перспективних російських авіаційних комплексів 5-го покоління, а також деяких літаків 4-го покоління[5].
Історія створення
Робота над ракетою була розпочата на початку 1990-х років[6]. Вперше ракета була продемонстрована на МАКС-2007[7].
Конструкція
Особливістю конструкції ракети є те, що в залежності від умов на театрі військових дій для враження різних типів цілей ракета може оснащуватися не тільки різними головками самонаведення, а й різними бойовими частинами, що суттєво розширює коло можливих цілей.
У разі запуску з гелікоптерів у кормовій частині ракети встановлюються стартові прискорювачі, що забезпечують досягнення необхідної початкової швидкості.
Для зниження обмежень руху носія в ракеті застосований дуже широкий кут по пеленгу цілі ±80° в горизонтальній площині[2], можливо з нашлемною цілевказівкою.
У порівнянні з ракетами сімейств Х-25 і Х-29 у Х-38 суттєво збільшено призначені ресурси по зльотах/посадках, нальоту під носієм, напрацювання апаратури на відмову, термін служби ракети збільшено до 10 років[2]
У 2015 році корпорацією «Тактичне ракетне озброєння» на базі ракети Х-38 були розроблені «ракето-бомби» «Гром-1» та «Гром-2» (експортні варіанти — «Гром-Е1» та «Гром-Е2»). «Гром-1» — керована ракета з потужною бойовою частиною, загальною масою 520 кг. «Гром-2» — бомба, що планує, у якої на місці двигуна розташовується ще одна бойова частина вагою 165 кілограмів при загальній вазі 598 кілограмів.[8]
Модифікації
Ракети сімейства Х-38 є модульними. Залежно від передбачуваного типу цілі на ракету можуть бути встановлені різні бойові частини та головки самонаведення.
Наведення всіх модифікацій є комбінованим — на маршовій ділянці ракета управляється інерційним способом, але в кінцевій ділянці траєкторії переходить на самонаведення.
- Х-38МЛЕ — модифікація ракети з лазерною ГСН[3]
- Х-38МКЕ — модифікація ракети із супутниковою навігацією ГЛОНАСС[3]
- Х-38МТЕ — модифікація ракети з тепловізійною ГСН[3]
- Х-38МАЕ — модифікація ракети з активною радіолокаційною ГСН[3]
Залежно від завдання на ракеті можуть застосовуватись різні бойові частини:
- На ракетах модифікацій Х-38МАЕ, Х-38МЛЕ та Х-38МТЕ можуть встановлюватися:
- осколково-фугасні або
- проникаючі бойові частини
- На ракетах модифікацій Х-38МКЕ встановлюються
.jpg)
Див. також
Примітки
- ↑ Александр Михайлов, Дмитрий Бальбуров (13 січня 2013). ВВС приняли на вооружение ГЛОНАСС-ракету (рос.). Известия. Архів оригіналу за 2 липня 2013. Процитовано 2 липня 2013.
{{cite web}}: Проігноровано невідомий параметр|description=(довідка) - ↑ а б в г д е ж КТРВ рекламирует управляемые ракеты — РВВ-МД, РВВ-СД и др… (рос.). сайт о ракетной технике и технологии :: MISSILES.RU. Архів оригіналу за 28 серпня 2009. Процитовано 11 жовтня 2009.
{{cite web}}: Проігноровано невідомий параметр|datepublished=(можливо,|publication-date=?) (довідка); Проігноровано невідомий параметр|description=(довідка) [Архівовано 2009-08-28 у Wayback Machine.] - ↑ а б в г д е ж и к л ОАО "Корпорация Тактическое Ракетное Вооружение". Ракета Х-38МЭ (рос.). Архів оригіналу за 26 серпня 2009. Процитовано 6 травня 2009.
{{cite web}}: Cite має пустий невідомий параметр:|datepublished=(довідка); Проігноровано невідомий параметр|description=(довідка) - ↑ Александр Велович. Приз в $12 млрд (рос.). «Авиасалоны мира». Архів оригіналу за 14 листопада 2012. Процитовано 11 жовтня 2009.
{{cite web}}: Cite має пустий невідомий параметр:|description=(довідка); Проігноровано невідомий параметр|datepublished=(можливо,|publication-date=?) (довідка) - ↑ ИНТЕРФАКС-АВН. Работы по УАСП требуют господдержки (рос.). missiles.ru. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 6 травня 2009.
{{cite web}}: Проігноровано невідомий параметр|datepublished=(можливо,|publication-date=?) (довідка); Проігноровано невідомий параметр|description=(довідка) [Архівовано 2016-03-04 у Wayback Machine.] - ↑ АРМС-ТАСС (13 листопада 2006). Россия отстает с разработкой авиационных средств поражения (рос.). Новости ВПК. Архів оригіналу за 26 квітня 2009. Процитовано 6 травня 2009.
{{cite web}}: Проігноровано невідомий параметр|description=(довідка) - ↑ Руслан Пухов (8 грудня 2008). ЗАТО МЫ ДЕЛАЕМ РАКЕТЫ (рос.). Журнал «Профиль». Архів оригіналу за 17 квітня 2013. Процитовано 6 травня 2009.
{{cite web}}: Проігноровано невідомий параметр|description=(довідка) - ↑ Производитель раскрыл характеристики новейших авиационных средств поражения «Гром». Архів оригіналу за 10 серпня 2020. Процитовано 14 серпня 2019.