| Хінд Аль-Еріані | |
|---|---|
араб. هند الإرياني  | |
 | |
| Народилася | 1982 |
| Країна |  Ємен |
| Діяльність | письменниця |
Хінд Аль-Еріані (араб. هند الإرياني; нар. Джибла, Ємен) — єменська активістка та журналістка, яка виступає за права жінок, ЛГБТК+, зокрема гендерних меншин[1], і мир у Ємені, авторка низки статей на підтримку цих тем[2][3][4]. Виступала проти кати, наркотичної рослини, яка викликає залежність[2].
Брала активну участь у багатьох кампаніях у боротьбі з різноманітними проблемами, зокрема допомогла звільнити бахаїв в Ємені[5]. Мала суперечку з ґвалтівником восьмирічної дитини у Туреччині[6]. Виступила проти репортера Рейтер і закликала до його звільнення[7].
2017 року отримала нагороду «Арабська жінка року» за досягнення в громадській обізнаності[8].
Її журналістська діяльність змусила залишити Туреччину та шукати притулок у Швеції[9]. Зіткнулася з проблемами, пов'язаними з її статусом біженця в Швеції. Перебування у Швеції викликало критику і поставило під загрозу її здоров'я та дочки[10]. Зіткнулася з критикою через захист ЛГБТ-спільноти в арабському світі[11].
Навчалася в Ємені та Лівані, здобула освіту у галузі інформатики в Університеті Сани та ступінь магістра ділового адміністрування в Американському університеті науки і технологій. Член Єменської жіночої угоди ООН за мир і безпеку[12].
Молодість й освіта
Народилася в Джиблі, єдиному місті у Ємені, яке очолювала жінка. Цей унікальний факт надихнув Хінд на думки про фемінізм і розширення прав і можливостей жінок[7]. Навчалася спочатку в Ємені, а потім у Лівані, де її батько був дипломатом в єменському посольстві в Бейруті. У Ємені здобула спеціальність «Комп'ютерні науки» в Університеті Сани, а потім продовжила освіту, здобувши ступінь магістра з ділового адміністрування в Американському університеті науки і технологій[10].
У 20 років вийшла заміж, але 2005 року пара розлучилася через жорстоке поводження чоловіка[4]. Після смерті батька Хінд переїхала до Туреччини, а її сестра та мати переїхали до Швеції. Вибрала Туреччині, оскільки могла брати участь у кампаніях, однак згодом зіткнулася з проблемами, які змусили її переїхати до Швеції з дочкою[10].
Кампанії та досягнення
Мир в Ємені
2016 року виступала за мир у Ємені, очолюючи кампанію з цього питання. Попри те, що кампанія привернула увагу єменців у всьому світі, політики не сприяли такій же підтримці. Тому кувейтські переговори провалилися[7].
Звільнення шести осіб
2020 року сприяла звільненню шести осіб, яких утримували повстанці-хусити в Ємені. Для цього працювала зі спеціальним посланником ООН Мартіном Гріффітсом і лідерами хуситів[13][14].
Ганьба Рейтер
Очолила кампанію «Ганьба Рейтер» з метою більш об'єктивного висвітлення новин. Закликала звільнити репортера Мохаммеда Саддама через його зв'язок з урядом. Ініціювала кампанію після того, як виявила, що журналіст був особистим репортером і перекладачем колишнього президента Алі Абдалли Салеха. Активістка намагалася не розкривати свою особу в інтерв'ю та трималася в тіні під час кампанії через співпрацю з ООН та зобов'язання зберігати нейтральну політичну позицію[10].
Проти кати
Ката — наркотична рослина, яка популярна в Ємені. Наркотик негативно впливає на економіку, воду та сільське господарство. Аль-Еріані започаткувала кампанію боротьби зі вживанням рослини, яка охопила велику авдиторію[15]. Змусила парламент Ємену вжити необхідних заходів і підштовхнула прийняти запропоновану нею стратегію. Попри відхилення стратегії парламентом, через залучення деяких політиків до інвестування в землі, на яких вирощувався кат, за допомогою національного діалогу її схвалили та включили до проєкту нової конституції 2015 року[7].
Захист ЛГБТК в арабському світі
Писала статті про гомосексуалізм і захищала його. Одна з перших арабських активісток, яка заговорила про нього і змогла привернути увагу ООН до єменської ЛГБТ-спільноти. Вона розповідала про жорстоке поводження та несправедливість, з якими стикається спільнота, і про те, наскільки небезпечно бути гомосексуалістом не лише в Ємені, а й в арабських країнах загалом, захищаючи їхні права як людей та наголошуючи на тому факті, що бути частиною ЛГБТК спільноти — це не є порушенням[16]. Вона закликає і наголошує на нормальності гомосексуалістів, яких в арабському світі зазвичай сприймають як інших[17].
Досягнення
Її стаття «Чому чоловіки не закривають обличчя?» охопила широку авдиторію. Її переробили п'ятьма різними мовами та опублікували на багатьох онлайн-платформах[18].
2017 року отримала нагороду «Арабська жінка року» за досягнення в громадській обізнаності[19].
Виклики та критика
Правозахисна діяльність сприймалася неоднозначно. Через погрози противників у Туреччині, вона залишила країну разом з донькою. Вони знайшли притулок у Швеції, де отримали посвідку на проживання[6]. Погрози почалися, коли вона виступила проти впливового шейха за захист ґвалтівника дитини. Це спровокувало її рішення переїхати з Туреччини заради своєї безпеки та безпеки її дочки, оскільки загрози почастішали[17]. У Швеції зіткнулася з труднощами, оскільки там також почувалася небезпечно. У неї та її дочки виникли проблеми з отриманням притулку.[20]
Також зіткнулася з критикою за захист ЛГБТ-спільноти та їхніх прав в арабських країнах, особливо після публікації її статті про гомосексуалізм «Чим лякають гомосексуалісти»[21][11][16].
Примітки
- ↑ Sato, Mai; Alexander, Christopher (2021). State-Sanctioned Killing of Sexual Minorities: Looking Beyond the Death Penalty (Звіт). Monash University. с. 77. doi:10.26180/14069318.v3.
- ↑ а б Hind Aleryani | Women as Partners in Progress Resource Hub. Pioneers & Leaders. 9 січня 2019. Процитовано 19 березня 2021.
- ↑ Calling Me Homosexual Is No Insult – Yemeni Journalist Hind Al-Eryani Speaks Out. رصيف 22. 20 січня 2020. Процитовано 19 березня 2021.
- ↑ а б Hind Al-Eryani, porte-voix de la communauté LGBTQ+ au Yémen. Le Monde.fr (фр.). 14 червня 2021. Процитовано 15 червня 2021.
- ↑ The Baha'is in Yemen: From Obscurity to Persecution and Exile. Sana'a Center For Strategic Studies (англ.). 18 червня 2021. Процитовано 5 серпня 2021.
- ↑ а б هند الإرياني: أردت إصلاح بلدي فهددوني بإحراق جسدي | ضيف وحكاية (англ.), процитовано 4 листопада 2023
- ↑ а б в г "Kill her when you see her." Hind Al-Eryani tells her story. Global Bar Magazine (sv-SE) . 9 листопада 2020. Процитовано 4 листопада 2023.
- ↑ A Spotlight on the Winners of the Arab Women of the Year Awards 2017. About Her (англ.). 8 грудня 2017. Процитовано 19 березня 2021.
- ↑ Middle East matters – A voice for Yemen: Journalist Hind Al-Eryani fights for human rights. France 24 (англ.). 29 січня 2020. Процитовано 19 березня 2021.
- ↑ а б в г هند الإرياني... قصة استثنائية لناشطة سياسية واجتماعية من اليمن إلى السويد | أكتر. Aktarr | أكتر (араб.). 4 жовтня 2022. Процитовано 4 листопада 2023.
- ↑ а б From insults to threats of violence: Yemeni women's and LGBTQ rights defender Hind al-Eryani (англ.), процитовано 6 листопада 2023
- ↑ Hind Aleryani | هند الإرياني. www.womensolidaritynetwork.org. Процитовано 4 листопада 2023.
- ↑ إدانة حقوقية واسعة… محكمة يمَنيّة تؤيّد إعدام زعيم الطائفة البهائية - رصيف 22. 16 жовтня 2021. Архів оригіналу за 16 жовтня 2021. Процитовано 4 листопада 2023.
- ↑ البهائيون في اليمن: من الظل إلى الاضطهاد والنفي | مركز صنعاء للدراسات الإستراتيجية. 29 липня 2021. Архів оригіналу за 29 липня 2021. Процитовано 4 листопада 2023.
- ↑ حملة "يوم بلا قات" تهزّ اليمن وهذا ما حدث..! - MBC.net. 13 січня 2017. Архів оригіналу за 13 січня 2017. Процитовано 6 листопада 2023.
- ↑ а б Prominent Yemeni Activist Under Fire for Defending LGBT+ Rights in the Middle East | Al Bawaba. www.albawaba.com (англ.). Процитовано 4 листопада 2023.
- ↑ а б Calling Me Homosexual Is No Insult - Yemeni Journalist Hind Al-Eryani Speaks Out. Raseef22 (англ.). 20 січня 2020. Процитовано 5 листопада 2023.
- ↑ Hind Al-Eryani: Championing Social Change & Peace. About Her (англ.). 10 січня 2018. Процитовано 10 листопада 2023.
- ↑ Ahmed, Dr Yassin Saeed Noman (30 листопада 2017). All Congratulations to the Activist Hind al-Eryani Wishing Her Lasting Success. yemenembassy (англ.). Процитовано 4 листопада 2023.
- ↑ muneer-82 (18 листопада 2018). Hind Aleryani In Washington Post: Sweden won't help. منشور برس (араб.). Процитовано 6 листопада 2023.
- ↑ Skalli, Loubna H.; Eltantawy, Nahed, ред. (2023). The Palgrave Handbook of Gender, Media and Communication in the Middle East and North Africa. SpringerLink (англ.): 400. doi:10.1007/978-3-031-11980-4. ISBN 978-3-031-11979-8.
