Хілон
дав.-гр. Χίλων
Хілон
Народився	бл. 625 року до н. е. Спарта
Помер	552 рік до н. е.. Спарта
Поховання	Heroon of Chilon at Spartad[1]
Громадянство	Лакедемон
Діяльність	філософ, письменник, поет, політик
Знання мов	давньогрецька
Посада	Ефор
Батько	Дамагет
Висловлювання у Вікіцитатах  Медіафайли у Вікісховищі

Хілон Лакедемонянин (дав.-гр. Χίλων ὁ Λακεδαιμόνιος) — спартанський політик, реформатор і законодавець, елегійний поет доби архаїки, один із «семи мудреців».

Походив із знатного ахейського роду, проте це не завадило йому досягти найвищої влади у дорійській Спарті.

З іменем Хілона пов'язують радикальні зміни у внутрішній та зовнішній політиці Лакедемона. Насамперед йдеться про реформу ефората, після якої ефори почали головувати в апеллі і остаточно підпорядкували собі царську владу, запровадження обов'язкових сисситій (які раніше були більш-менш добровільними) та інших заходах, спрямованих на перетворення Спарти на «громаду рівних», що втілилися у так званих Малих Ретрах^[2]. Деякі дослідники вважають Хілона автором Малих Ретр, що з політичних міркувань приписав їх Лікургу^[3].

Саме за наполяганням Хілона, спартанці швидше за все відмовилися від приєднання нових земель і створили, натомість, Пелопоннесський союз^[4].

За часів Хілона Спарта починає свою боротьбу з тиранами. Згідно з уривком папірусу, знайденим у 1911 році, Хілон разом з царем Анаксандрідом II скинули тирана Сікіона Есхіна та тирана Афін Гіппія^[5]. Оскільки вигнання Гіппія сталося вже після смерті Хілона та Анаксандріда, існує версія, що в папірусі йде мова про Гіппія тирана Мегар^[6].

У 556 року до н. е. Хілон став ефором^[7][8]. За легендою, цим був дуже незадоволений його брат, який сам жадав стати ефором, Хілон відповів: «Це тому, що я вмію виносити несправедливості, а ти ні».

Хілон склав елегічні вірші у двісті строк, вважав, що чеснота людини в тому, щоб міркуванням досягати передбачення майбутнього.

За переказом, в старості Хілон зізнався, що не знає за собою жодного протизаконного вчинку за все своє життя, а сумнівається тільки в одному: коли судили його друга, він засудив його за законом, але товариша свого умовив його виправдати, бо він служив і закону, і дружбі.^[9]

Особливу славу меж греків принесло Хілону пророцтво про острів Киферу. Познайомившись з тим, який він є, Хілон вигукнув: «Краще б йому не виникати або, виникнувши й потонути!» передбачення це справдилось: Демарат, спартанський вигнанець, порадив Ксерксу зупинити свій кораблі, і якщо б Ксеркс послухався, то Греція потрапила б у полон^[10]. Потім Нікій в Пелопоннеську війну, відбив цей острів, заподіявши лакедемонянам великої шкоди.

Хілон помер у глибокій старості від надмірної радості, вітаючи свого сина з перемогою у кулачному бою на Олімпійських іграх^[11].

У сучасній науці існують різні погляди на відносини Хілона з спартанським царем Анаксандрідом II. Існують версії як про дружбу^[12], так і про ворожнечу^[13].

• «Не дозволяй язику своєму випереджати твою думку».
• «Про мертвих слід говорити лише добре».^[14]
• «Пробним каменем випробують золото, а золотом випробовують людину».
• «Наймудрішому філософу важко відповідати на дурні питання».
• «Будь стриманий на язик, особливо в застіллі».
• «Уникайте ганебного».
• «На святкування до друга йди повільно, поспішай, коли він у біді» .
• (Щодо судочинства) «Краще обирай покарання, ніж кару (страту), бо перше засмутить людину один раз, а друге назавжди.»
• «Не погрожуй: не чоловіча се справа».
• «Добре керувати у своєму домі».^[15]

Вікіцитати містять висловлювання від або про: Хілон

1. Альфред С. Бредфорд. Leonidas and the Kings of Sparta: Mightiest Warriors, Fairest Kingdom. — Оксфорд : ABC-CLIO, 2011. — 251 с. — ISBN 978-0313385988.
2. Джон Кар. Sparta's Kings. — Pen & Sword, 2012. — 208 с. — ISBN 978-1-84884-849-8.
3. Печатнова Л. Г. Античная традиция об эфоре Хилоне // Мнемон Исследования и публикации по истории античного мира. Вып. 3. — Санкт-Петербург : Исторический факультет СПбГУ, 2004. — С. 31-48. — ISBN 1318-193X.
4. Ніколас Хаммонд. Пелопоннес // Кембриджська історія стародавнього світу. Том 3, частина 3: Розширення грецького світу. VIII—VI століття до н. е. — Москва : Ладомир, 2007. — С. 382-429. — ISBN 978-5-86218-467-9.