| Володимир Храмцов | ||||
|---|---|---|---|---|
| рос. Владимир Храмцов | ||||
 | ||||
| Ім'я при народженні | Володимир Федорович Храмцов | |||
| Народився | 20 лютого 1932 Красна Гора, Брянська область | |||
| Помер | 24 листопада 1989 (57 років) Сокаль ·інфаркт міокарда  | |||
| Громадянство |  СРСР | |||
| Національність | росіянин | |||
| Діяльність | поет, журналіст, педагог | |||
| Alma mater | Літературний інститут імені Горького | |||
| Мова творів | російська | |||
| Роки активності | 1950–1989 | |||
| Напрямок | реалізм | |||
| Жанр | вірш | |||
| Автограф |  | |||
|
| ||||
Володи́мир Фе́дорович Храмцо́в (рос. Владимир Федорович Храмцов; 20 лютого 1932, Красна Гора, Брянська область — 24 листопада 1989, Сокаль) — український поет. Писав російською мовою.
Біографічні дані
Володимир Храмцов народився 20 лютого 1932 року в селищі Красна Гора Брянської області, в сім'ї вчителя і домогосподарки. Був найстарший із чотирьох дітей, мав двох сестер і брата. 1943 року батько загинув на фронті Другої світової війни.
У 1952 році Володимир Храмцов закінчив Лисичанський гірничий технікум. 1971 року заочно закінчив Московський літературний інститут імені Максима Горького. Трудовий шлях розпочав у 1952 році: кілька років працював геологом на Закарпатті, в Комі АРСР, Казахстані, на Кольському півострові. З 1961 року Володимир Храмцов жив в Україні. Працював заступником редактора сокальської районної газети «Вперед» (тепер вона має назву «Голос з-над Бугу», власним кореспондентом газети «Львовская правда», з 1974 року — викладач Сокальського професійно-технічного училища № 3, заступник директора цього навчального закладу. Був двічі одружений. Від другого шлюбу мав сина Дмитра (нар. 1984).
Помер 24 листопада 1989 року, похований на сокальському цвинтарі.
Творчість
Володимир Храмцов почав писати вірші ще студентом технікуму. В республіканському видавництві «Каменяр» випустив дві збірки поезій: «Верю в жизнь» (1969 рік) та «Август — время звездопада» (1986 рік), здав до друку книжку лірики «Деревья не умеют фотографироваться» (1989 рік), яка так і не побачила світу.
Був членом сокальського літературно-мистецького об'єднання «Колос». Друкувався у всесоюзних газетах та журналах. Переклав шість віршів болгарського поета Славча Стоянова-Македонського, які надруковані у збірці «Привет, другари!» (Алма-Ата, 1959). Приятелював з поетом Іллею Сельвінським, листувався з ним. Нижче наведено уривок із адресованого Володимирові Храмцову листа від Іллі Сельвінського, 15 жовтня 1967 року.
У кожному листі я незмінно Вас хвалю. Це, мабуть, не дуже педагогічно, але нічого не вдієш. Ось і цього разу доводиться відзначити швидке й гарне зростання. Вірші із «Загального зошита» напрочуд гарні. Це настояна поезія. Кожна річ приносить читачеві радість чистим і душевним ліризмом у прозорій формі, яка несе оригінальні й творчі образи.
Оригінальний текст (рос.)В каждом письме я неизменно Вас хвалю. Это, наверное, не очень педагогично, да что поделать. Вот и сейчас приходится отметить быстрый и хороший рост. Стихи из „Общей тетради“ удивительно хороши. Это настоявшаяся поэзия. Каждая вещица приносит читателю радость чистым и душевным лиризмом, облеченным в прозрачную форму, несущую оригинальные и точные образы.
У тематиці поезії Володимира Храмцова велику частину займає громадянська лірика, в якій поет описує жахіття війни й виступає переконаним борцем за мир. Багато віршів присвячено медитативній ліриці. Нижче наведено один із таких творів. Українською мовою переклав Олег Король.
|
|
Збірки поезії
- «Верю в жизнь». — Л.: Каменяр, 1969.
- «Август — время звездопада» — Л.: Каменяр, 1986.
- «Деревья не умеют фотографироваться» (1989, машинопис)