Хоакін Капаррос
Особисті дані
Народження	15 жовтня 1955(1955-10-15) (69 років)
	Утрера, Севілья, Андалусія, Іспанія
Зріст	176 см
Громадянство	Іспанія
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г) «Плюс Ультра» ? (?) «Леганес» ? (?) «Конкенсе» ? (?) «Таранкон» ? (?)
Тренерська діяльність**
Роки Команда Посада 1981—1984 «Сан-Хосе Обреро» 1984—1986 «Кампільйо» 1986—1989 «Мотілья» 1989—1990 Кастилія — Ла-Манча 1990—1992 «Хімнастико Алькасар» 1992—1993 «Конкенсе» 1994—1995 «Мансанарес» 1995—1996 «Морало» 1996–1999 «Рекреатіво» 1999–2000 «Вільярреал» 2000–2005 «Севілья» 2005–2007 «Депортіво» 2007–2011 «Атлетік Більбао» 2011 «Ксамакс» 2011–2013 «Мальорка» 2013–2014 «Леванте» 2014–2015 «Гранада» 2016–2017 «Осасуна» 2017 «Аль-Аглі» 2018–2019 «Севілья» (в. о.) 2020–2022 Вірменія
* Ігри та голи за професіональні клуби враховуються лише в національному чемпіонаті.
** Тільки на посаді головного тренера.

Хоакін Капаррос (ісп. Joaquín Caparrós; нар. 15 жовтня 1955, Утрера) — іспанський футбольний тренер. З 2020 року — тренер збірної Вірменії.

Хоакін Капаррос — вихованець мадридського «Реала», де зробив перші кроки в футболі, як гравець, в клубі «Плюс Ультра», але кар'єри футболіста у Капарроса не вийшло. Погравши ще в трьох клубах, серед яких був «Леганес», завершив кар'єру гравця, і в 26 років став тренером.

До 1996 року Капаррос працював у маловідомих і аматорських клубах з нижчих дивізіонів, найвідомішим з яких був «Конкенсе», з яким він посів 2 місце в групі Терсери, але не зміг виграти плей-оф. В сезоні 1999/00 очолював регіональну збірну Кастилії-Ла-Манчі, це був його перший прихід в подібні збірні.

У 1996 році Капарроса запросили в його перший професійний клуб — «Рекреатіво». Команда тоді грала в третьому за силою дивізіоні — Сегунді Б. Він відпрацював у найстаршйі команді Іспанії 3 роки. У першому сезоні біля керма клубу Капаррос зайняв 4 місце в чемпіонаті, але знову поступився в плей-оф. На другому році роботи клуб зайняв 2 місце, і на цей раз плей-оф був виграний, що давало право на підвищення в Сегунду. Сезон 1998/99 команда провела в Сегунді і посіла 12 місце.

1999 року Капаррос пішов з «Рекреатіво», два роки керував збірною Андалусії, сезон 1999/00 він починав головним тренером клубу «Вільярреал», але залишив цей пост після 7 туру Сегунди.

У 2000 році Капарроса запросили в «Севілью», що тільки звільнила Хуана Карлоса Альвареса. Капаррос залишився в клубі на 5 років. Починати довелося знову з Сегунди, куди «Севілья» вилетіла сезон тому разом з головними ворогами з «Бетіса». Примітно, що разом з «Бетісом» команда Капарроса і повернулася до Прімери, з першого місця в Сегунді. У «Севільї» Капаррос розкрив таланти таких футболістів як Карлос Марчена, Хосе Антоніо Реєс, Хесулі і Серхіо Рамос. Майбутні придбання, такі як Жуліо Баптіста, Адріано Коррея, Даніел Алвес і Ренато вселяли надію на досягнення командою Капарроса зони єврокубків і успіх на домашній арені, але він був звільнений і замінений на Хуанде Рамоса, перш ніж зумів чогось досягти.

Влітку 2005 року Капаррос переїхав до Галісії, прийнявши «Депортіво» з Ла-Коруньї, який покинув відомий і успішний Хав'єр Ірурета. У команді Капаррос відпрацював два сезони, але в кінці 2007 року після того, як клуб зайняв 13 місце в Ла-Лізі, Капаррос був звільнений.

У тому ж 2007 році Капаррос отримав запрошення з клубу «Атлетік Більбао». З командою з Басконії Капаррос досяг фіналів Кубка і Суперкубка Іспанії в 2009 році, поступившись в обох вирішальних матчах «Барселоні».

4 жовтня 2011 року призначений на пост головного тренера «Мальорки»^[1]. Контракт підписаний строком до кінця сезону 2011/12^[2]. Змінив на цьому посту Мікаеля Лаудрупа. 4 лютого 2013 року розірвав контракт з клубом за взаємною згодою^[3][4].

9 червня 2013 року Капаррос був затверджений на пост головного тренера «Леванте», але закінчивши чемпіонат на 10-му місці, свою посаду втратив.

28 травня 2014 року Каппарос підписав контракт за схемою 2+1 з «Гранадою», але в січні 2015 року був звільнений з команди після серії з 14-ти турів без перемог.

У листопаді 2016 року іспанець підписав контракт з «Осасуною», яка на той момент перебувала на 19-му місці^[5], але всього через 2 місяці був відправлений у відставку^[6].

Наступним місцем тренерської роботи був катарський клуб «Аль-Аглі», головним тренером команди якого Хоакін Капаррос був протягом другої половини 2017 року.

28 квітня 2018 року, після звільнення Вінченцо Монтелли з посади головного тренера «Севільї», до кінця сезону був призначений виконувачем обов'язків очільника тренерського штабу цієї команди, після чого повернувся на посаду спортивного директора.

У 2019 році Хоакін Капаррос знову очолив «Севілью», після того як керівництво відправило у відставку Пабло Мачіна. На цій посаді тренер провів 11 матчів і пішов з неї після оголошення про лейкемію^[7].

Однак у наступному році Хоакін Капаррос став головним тренером [Збірна_Вірменії_з_футболу|збірної Вірменії]].

«Севілья»

• Переможець Сегунди: 2000/01

«Атлетіко Більбао»

• Фіналіст Кубка Іспанії: 2008/09
• Фіналіст Суперкубка Іспанії: 2009

• Хоакін Капаррос на сайті worldfootball.net (англ.) (нім.) (фр.) (ісп.) (порт.) (італ.) (нід.) (пол.)
• Хоакін Капаррос на сайті transfermarkt.com (англ.)
• Тренерський профіль на сайті bdfutbol.com (англ.)