Хавінсон Володимир Хацкелевич
Народився	27 листопада 1946(1946-11-27)  Котбус, Брандебург[d], НДР
Помер	5 січня 2024(2024-01-05)[1] (77 років)  Санкт-Петербург, Росія[1]
Країна	СРСР  Росія
Діяльність	лікар, дослідник, геронтолог
Alma mater	Військово-медична академія імені С. М. Кірова
Галузь	геронтологія
Заклад	St. Petersburg Institute of Bioregulation and Gerontologyd[2]
Вчене звання	професор, Corresponding Member of the Russian Academy of Medical Sciencesd, члени-кореспонденти РАНd, професор[d] і академік Російської академії наук
Науковий ступінь	доктор медичних наук
Нагороди
Особ. сторінка	khavinson.info/ru/

Володимир Хацкелевич Хавінсон (27 листопада 1946(1946-11-27) , Котбус, Брандебург^[d]  — 5 січня 2024(2024-01-05) , Санкт-Петербург ) — радянський і російський геронтолог, доктор медичних наук, професор, член-кореспондент РАМН (2000), академік РАН (2022), заслужений діяч науки РФ (2007), іноземний член (академік) АМН України, директор Санкт-Петербурзького інституту біорегуляції та геронтології СЗО РАМН (з 1992 року), віце-президент Геронтологічного товариства РАН, завідувач кафедри геронтології та геріатрії Північно-Західного державного медичного університету ім. І. І. Мечникова, полковник медичної служби у відставці.27^{[джерело?]}.

Основні напрями наукової діяльності — геронтологія, біохімія, імунологія. Технології антивікової медицини; розробка нових класів пептидних біорегуляторів27^{[джерело?]}.

Автор тималину, препарату з недоведеною ефективністю. У науковому середовищі Володимира Хавінсона звинувачували у присвоєнні незаслужених звань^[3], а також критикували за відсутність переконливих клінічних випробувань, які б показували безпеку та ефективність розроблених ним «пептидів». Член Товариства фахівців доказової медицини (президент у 2008—2017 роках, віце-президент з 2017 року) автор монографій про доказову медицину та епідеміологію доктор медичних наук професор Василь Власов назвав механізм їхньої роботи «фантастичною гіпотезою»^[4] .

Російські ЗМІ називали Володимира Хавінсона «особистим геронтологом Путіна»^[4][5].

Народився в родині офіцера Хацкеля Хаїмовича Хавінсона та Ганни Яківни Хавінсон у Котбусі (НДР). Закінчивши п'ять класів Мінської загальноосвітньої школи № 6, у 1959 році вступив до Мінського суворовського військового училища, яке закінчив у 1965 році із золотою медаллю. У 1964 став чемпіоном Мінська з боксу, а в 1965 завоював титул чемпіона Білорусії з легкої атлетики. У 1965 році вступив до Військово-медичної академії імені Кірова (Ленінград), після закінчення якої у 1971 році отримав диплом військового лікаря.

З 1971 по 1977 рік перебував на військовій службі в Забайкальському та Ленінградському військових округах. З 1975 займався геронтологічними розробками в Ленінграді на замовлення Міністерства оборони СРСР. 1977 року був призначений на посаду старшого ординатора у Військово-медичній академії. У 1978 захистив кандидатську дисертацію, а в 1987 докторську дисертацію у формі наукової доповіді.

1982 року став молодшим науковим співробітником, 1985 року — старшим науковим співробітником академії.

1988 року очолив науково-дослідну лабораторію біорегуляторів.

1989 року створив Державний медико-біологічний науково-виробничий комплекс «Цитомед», який очолював на посаді генерального директора до 1992 року.

У 1992 році професор заснував Інститут біорегуляції та геронтології і з того часу був його директором.

У 2001 році Санкт-Петербурзький інститут біорегуляції та геронтології увійшов до складу Північно-Західного відділення Російської академії медичних наук.

У 1994 був обраний віцепрезидентом Геронтологічного товариства Російської академії наук, а в 1996 став членом Італійської академії економіки і соціальних наук і Російської академії природничих наук .

У 2000 році виступив ініціатором та очолив організаційну роботу щодо введення нової спеціальності: 14.01.30 — «Геронтологія та геріатрія» (медичні та біологічні науки) до «Номенклатури спеціальностей» науковців Вищої атестаційної комісії Мінобрнауки Росії. У 2001 році відповідно до указу Вищої атестаційної комісії було засновано дисертаційну раду (Д 601.001.01).

2003 року став членом Президії Північно-Західного відділення РАМН.

З 2002 по 2004 рік обіймав посаду професора кафедри геронтології та геріатрії Санкт-Петербурзької медичної академії післядипломної освіти МОЗ Росії.

У 2006 році Хавінсон був включений до експертної ради ВАК Мінобрнауки Росії з медичних наук (секція з терапевтичних спеціальностей).

У 2007 році був призначений головним спеціалістом із геронтології та геріатрії Комітету з охорони здоров'я Уряду Санкт-Петербурга.

З 2007 року був головним науковим співробітником, керівником пептидного регулювання старіння Інституту фізіології ім. І. П. Павлова РАН.

Був членом редколегій та редакційних рад різних журналів: «Успіхи геронтології» (Санкт-Петербург), «Бюлетень експериментальної біології та медицини» (Москва), «Клінічна геронтологія» (Москва), «Цитокіни та запалення» (Санкт-Петербург), «Geronto-Geriatric» (Мексика), «Вісник Геронтологічного товариства Російської академії наук» (Санкт-Петербург), «Медичний академічний журнал» (Санкт-Петербург), «Neuroendocrinology Letters» (Стокгольм).

У 2007 році був обраний головою секції біології у Європейському регіональному відділенні Міжнародної асоціації геронтології та геріатрії.

У 2011 році був обраний президентом Європейського регіонального відділення Міжнародної асоціації геронтології та геріатрії .

Помер 5 січня 2024 року на 78-му році життя у Санкт-Петербурзі. Похований на Смоленському цвинтарі.

Автор понад 800 наукових публікацій, у тому числі 30 монографій (дві монографії було опубліковано у Швеції та Швейцарії), 205 патентів у галузі геронтології, біотехнології, імунології (у тому числі 90 міжнародних патентів у США, Канаді, Швейцарії, Австралії, Японії та країнах Європи).

Під його керівництвом підготовлено та захищено 64 дисертації на здобуття наукового ступеня доктора та кандидата наук.

• Vladimir Kh. Khavinson. Peptides and Ageing. // Neuroendocrinology Letters. — Vol. 23, Suppl. 3, Special Issue. — 2002. — 144 p.
• Khavinson V.Kh., Malinin V.V. Gerontological Aspects of Genome Peptide Regulation. // Basel (Switzerland): Karger AG. — 2005. — 104 p.
• Khavinson V.Kh. Peptidergic regulation of ageing. // SPb.: Humanistica. — 2009. — 48 p.
• Khavinson V.Kh., Morozov V.G., Anisimov V.N. Experimental Studies of the Pineal Gland Preparation Epithalamin. // The Pineal Gland and Cancer. — Bartsch C., Bartsch H., Blask D. E., Cardinali D. P., Hrushesky W. J. M., Mecke D. (Eds.) — Springer-Verlag, Berlin, Heidelberg. — 2001. — P. 294—306.
• Vladimir N. Anisimov, Vladimir Kh. Khavinson. Small Peptide-associated Modulation of Aging and Longevity. // Modulating Aging and Longevity. — Kluwer Academic Publishers (Printed in Great Britain) — Suresh I.S. Rattan (ed.). — 2003. — P. 279—301.
• Vladimir N. Anisimov, Vladimir Kh. Khavinson. Pineal Peptides as Modulators of Aging. // Aging Interventions and Therapies. — World Scientific. — Suresh I.S. Rattan (ed.). — 2005. — P. 127—146.
• Khavinson V.Kh., Mikhailova O.N. Health and Aging in Russia. // Global Health and Global Aging. / (ed. by Mary Robinson et al.); foreword by Robert Butler. — 1st ed. — 2007. — P. 226—237.
• Khavinson V.Kh., Neroev V.V., Trofimova S.V., Osokina Yu.Yu. Unique method for restoration of retinal functions in case of different diseases. // SPb. — 2011. — 32 p.

• Почесний винахідник Російської федерації (1988)
• Премія Ради Міністрів СРСР (1990), «за розробку та впровадження нових високоефективних біорегуляторів пептидів у медичній та ветеринарній медицині»
• Премія імені К. М. Бикова АН СРСР (1991), присуджена за монографію «Резистентність, стрес, регуляція», у співпраці
• Ветеран Збройних сил Російської федерації (1993)
• Державна наукова стипендія для видатних вчених (Президія РАН, 1994, 1997)
• Пам'ятна медаль ім. лауреата Нобелівської премії П. Капиці «Автору наукового відкриття» (1996)
• Член-кореспондент Російської академії медичних наук за спеціальністю «Геронтологія та геріатрія» (у Північно -Західному відділі Рамса, 2000), потім член-кореспондент РАН, із 2 червня 2022 року був академіком РАН
• Державна наукова стипендія для видатних вчених Росії була нагороджена Президією Російської академії наук у 1994 та 1997 роках.
• Премія імені Т. И. Ярошевського (2002)
• Премія Національної академії медичних наук України (2002)
• Лауреат Національної академії медичних наук України (2003)
• Срібна медаль П. Ерліх «Для видатних досягнень у галузі профілактичної та соціальної медицини» (Європейська академія природничих наук, 2006), нагороджений Європейською академією природничих наук за видатні досягнення у профілактичній та соціальній медицині
• Диплом Державної думи Російської федерації для найкращого проекту, представленого на економічному форумі, (2007)
• «Заслужений діяч науки Російської Федерації» (2007)^[6]
• Премія Національної академії наук України (2010)
• Іноземний член Национальной академии медицинских наук Украины (по специальности геронтология), 2011
• Орден Дружби (26 жовтня 2016) — за великий внесок у розвиток медичної допомоги, медичної науки та багаторічної сумлінної роботи^[7]
• Орден Пошани (2022)^[8][9]
• 10 медалей и 4 почётных знака СССР и РФ и 6 медалей ВДНГ СРСР.

• Офіційний сайт
• Міжнародний сайт KHAVINSON PEPTIDES®
• Персональна сторінка Владимира Хацкелевича Хавинсона на офіційному сайті РАН (рос.)
• Хавінсон Володимир Хацкелевич // Офіційний Інтернет-сайт Санкт-Петербурзького інституту біорегуляції та геронтології