Фрідріх Карл фон Еберштайн
нім. Karl von Eberstein
Народився	14 січня 1894(1894-01-14)  Галле, Мерзебург[d], Саксонія, Королівство Пруссія, Німецька імперія
Помер	10 лютого 1979(1979-02-10)[1] (85 років)  Теґернзее, Місбах, Верхня Баварія, Баварія, Німеччина
Поховання	Tegernsee Cemeteryd[1]
Країна	Німеччина
Діяльність	суддя, політик
Alma mater	Університет Мартіна Лютера
Знання мов	німецька
Учасник	Перша світова війна
Членство	СА[2] і СС[3]
Титул	барон
Посада	депутат Рейхстагу Веймарської республікиd і депутат рейхстагу Третього рейхуd
Військове звання	Обергруппенфюрер
Партія	Націонал-соціалістична робітнича партія Німеччини і Німецька національна народна партія
Конфесія	лютеранство
Нагороди
Медіафайли у Вікісховищі

Барон Фрідріх Карл фон Еберштайн (нім. Friedrich Karl Freiherr von Eberstein; 14 січня 1894, Галле — 10 лютого 1979, Тегернзе) — вищий керівник СС і поліції «Південь» (Мюнхен, 12 березня 1938 — 20 квітня 1945), вищий керівник СС і поліції «Майн» (Нюрнберг, 12 березня 1938 — 17 грудня 1942) поліцай-президент Мюнхена (1 квітня 1936 — 1 жовтня 1942), обергруппенфюрер СС (30 січня 1936), генерал поліції (8 квітня 1941), генерал військ СС (1 липня 1944).

Виходець із давнього франкського роду. Батьком Еберштайна був прусський майор барон Ернст фон Еберштайн. Карл фон Еберштайн виховувався з 1904 по 1912 рік у Прусському королівському кадетському корпусі в Наумбурзі (Заале) і в Головному кадетському корпусі в Гросс-Ліхтерфельді біля Берліна. Оскільки0 за станом здоров'я тоді він не був прийнятий на військову службу, з 1913 по 1914 рік вивчав сільське господарство і національну економіку в Університеті Галле. Уже в молоді роки Еберштайн познайомився з молодим Рейнгардом Гейдріхом; мати Еберштайна була хрещеною матір'ю Гейдріха.

Після початку Першої світової війни в серпні 1914 року вступив добровольцем до армії. З листопада 1914 по лютий 1915 року служив унтер-офіцером в мансфельдському полку польової артилерії № 75. Після курсів підвищення кваліфікації в стрілецькій школі польової артилерії в Йютербозі з вересня 1915 по листопад 1918 року служив у Другому Померанському полку польової артилерії № 17 на Західному фронті . У цей період він був ад'ютантом полку, льотчиком-спостерігачем і командиром батареї.

Після закінчення війни Еберштайн деякий час служив в Рейхсвері, з лютого по травень 1919 року був членом Добровольчого корпусу Гергарда Россбаха в Галле, ад'ютант графа Вольфа-Генріха фон Гелльдорфа. З квітня по липень 1920 року був командиром III батареї 16-го артилерійського полку у Віттенберзі, після чого остаточно звільнився з Рейхсверу. З 1918 по 1920 рік — член Німецько-національної народної партії (DNVP). Був засновником місцевого відділення «Сталевого шолома» і до 1924 року залишався його активним членом. У березні 1920 року брав участь у путчі Каппа в Берліні. Під час Березневого повстання 1921 року в Центральній Німеччині в 1921 році був вахмістром-добровольцем в охоронній поліції. З травня по вересень 1921 був командиром роти і командиром полку самооборони Верхньої Сілезії, з'єднання німецьких добровольчих корпусів під час повстань у Верхній Сілезії.

Одночасно з кінця 1919 по березень 1920 року працював клерком в комерційному приватному банку. У 1923-1924 роках працював торговим представником хімічного підприємства «Leunawerke» в Галле, потім до 1926 року працював в сільському господарстві.

У жовтні 1920 року вступив у НСДАП. З жовтня 1922 року Еберштайн належав до «Notbund Halle», попередниці місцевої організації НСДАП. Після «Пивного путчу» в листопаді 1923 року вийшов з партії. Між 1924 і 1925 рр. керував «Фронтбаном» в Наумбурге, таємної організації заборонених в той час СА. Одночасно був начальником штабу «Фронтбана» в Галле. 17 серпня 1925 року повторно вступив в НСДАП (партквиток № 15067) і одночасно — в СА. 30 листопада 1925 року вийшов з НСДАП, оскільки влаштувавсяна роботу службовцем військової адміністрації при комендатурі полігону в Ордруфі.

17 грудня 1927 року Карл фон Еберштайн одружився з дочкою фабриканта з Клінгенталі (Саксонія) Геленою Майнер-Шолер. У цьому шлюбі у них народився син. З 1928 по 1929 рік був самостійним фабрикантом, власником бавовняної мануфактури в Готі, пізніше був комерційним директором тамтешнього туристичного бюро.

1 лютого 1929 року Еберштайн знову вступив в НСДАП під своїм старим партійним номером. Крім того 1 квітня 1929 року став членом СС (квиток № 1386). З 12 квітня 1929 року в званні штурмфюрера СС був ад'ютантом VIII групи СС «Тюрингія» (Веймар). З травня 1930 по січень 1931 року був членом муніципалітету Готи. З 1 липня 1930 року одночасно був ад'ютантом керівника СС в Тюрингії. 1 лютого 1931 року перейшов в Штаб Вищого керівництва СА. Починаючи з листопада 1931 року додатково став гауштурмфюрером Верхньої Баварії - Мюнхена. З 1 липня 1932 року був командиром групи СА «Гохланд» 15 вересня 1932 року став группенфюрером СА.

Після приходу націонал-соціалістів до влади 20 лютого 1933 року перейшов з СА в СС, 21 лютого 1933 року став группенфюрером СС абшніта XVIII у Веймарі. З 15 листопада 1933 року — командир оберабшніта СС «Центр» зі штаб-квартирою у Веймарі. Пізніше штаб-квартира була перенесена в Дрезден, а оберабшніт перейменований в «Ельба»; Еберштайн залишався його командувачем до 1 квітня 1936 року.

5 березня 1933 року обраний депутатом Рейхстагу і залишався ним до кінця Другої світової війни. З 20 жовтня 1933 по 29 грудня 1934 року Еберштайн був державним радником і членом уряду Тюрингії. З липня 1934 по грудень 1938 року також був членом Народної судової палати. Брав активну участь у знищенні вищого керівництва СА під час «Ночі довгих ножів» 30 червня 1934 року. З грудня 1934 по березень 1936 року одночасно був главою урядового округу Дрезден-Баутцена.

30 січня 1936 року став обергруппенфюрером СС, 1 квітня 1936 року переведений в Мюнхен і призначений командиром оберабшніта СС «Південь». Одночасно з 1 квітня 1936 по 1 жовтня 1942 року був поліцай-президентом Мюнхена (офіційно: «поліцай-президент Столиці Руху»). До 17 грудня 1942 року одночасно керував оберабшніта СС «Майн» в Нюрнберзі. 15 грудня 1937 року Еберштайн також був призначений керівником поліцейського відділу Баварського Міністерства внутрішніх справ.

Після введення посад вищих керівників СС і поліції (HSSPF) 12 березня 1938 був призначений на цю посаду для VII військового округу зі штаб-квартирою в Мюнхені, а до 17 грудня 1942 року також ще і для XIII військового округу в Нюрнберзі. Як вищому керівникові СС і поліції з 1 листопада 1939 роки йому формально підпорядковувалися концентраційні табори на підвідомчій йому території (в тому числі концентраційний табір Дахау). Під час Другої світової війни 8 квітня 1941 року отримав звання генерала поліції, а 1 липня 1944 року — генерала військ СС. 1 жовтня 1944 року був призначений вищим керівником таборів для військовополонених по VII військовому округу.

Незадовго до кінця війни за рішенням Мартіна Бормана і за згодою Генріха Гіммлера через «пораженчество» 20 квітня 1945 року Еберштайн був звільнений з усіх посад. Ініціатива зміщення Еберштайн йшла від баварського гауляйтера Пауля Гіслера, оскільки Еберштайн був проти знищення арештантів в концтаборі Дахау, а також був проти захисту Мюнхена від наступаючої американської армії.

Карл фон Еберштайн був заарештований 8 травня 1945 року американськими військами в Мюнхені. До 26 жовтня 1948 року утримувався в різних в'язницях і таборах для інтернованих. 3 і 5 серпня 1946 року він був свідком в Нюрнберзі на процесі проти головних військових злочинців. В ході денацифікації судом в Мюнхені 15 листопада 1948 він кваліфікований як «трохи винний» (III категорія) і засуджений до конфіскації 30% його майна. Після подачі апеляції він був переведений в II категорію як «винний», а 19 лютого 1953 року в остаточному рішенні був віднесений до IV категорії як «попутник». Всі ці з'ясування юстиції ступеня відповідальності Еберштайна залишилися для нього без наслідків, в 1950 році він був звільнений з-під варти як військовополонений.

До свого звільнення на пенсію Карл фон Еберштайн працював банківським службовцем і службовцем на ресепшн в казино Бад-Вісзе.

• Залізний хрест
  • 2-го класу (10 лютого 1916)
  • 1-го класу (27 січня 1918)

• Почесний хрест ветерана війни з мечами
• Золотий партійний знак НСДАП
• Кільце «Мертва голова»
• Почесна шпага рейхсфюрера СС
• Почесний партійний знак «Нюрнберг 1929»
• Знак учасника зльоту СА в Брауншвейзі 1931
• Орден дому Саксен-Ернестіне, командорський хрест 2-го класу з мечами (1935)
• Медаль «У пам'ять 1 жовтня 1938»

• Медаль «За вислугу років у НСДАП» в сріблі та бронзі (15 років) (20 квітня 1940) — отримав 2 медалі одночасно.
• Медаль «За вислугу років у СС» 4-го, 3-го і 2-го ступеня (12 років)
• Хрест Воєнних заслуг
  • 2-го класу з мечами (20 квітня 1941)
  • 1-го класу з мечами (15 лютого 1943)
• Орден Римського орла, великий срібний хрест з мечами (Італія; 14 липня 1943)

• Залесский К.А. Кто был кто в Третьем рейхе: Биографический энциклопедический словарь.. — М.: ООО «Издательство АСТ»: ООО «Издательство Астрель», 2002. — С. 801. — 942 с. — ISBN 5-17-015753-3 (ООО «Издательство АСТ»); isbn 5-271-05091-2 (ООО «Издательство Астрель»).

• Залесский К.А. СС. Охранные отряды НСДАП.. — М.: Эксмо, 2004. — С. 636. — 656 с. — ISBN 5-699-06944-5.

• Рут Беттина Бирн (Ruth Bettina Birn) «Высшие руководители СС и полиции. Представитель Гиммлера в Рейхе и на оккупированных территориях» («Die Höheren SS- und Polizeiführer. Himmlers Vertreter im Reich und in den besetzten Gebieten»). Дюссельдорф, «Дрост Ферлаг», 1986. ISBN 3-7700-0710-7
• Иоахим Лилла (Joachim Lilla), Мартин Дёринг (Martin Döring), Андреас Шульц (Andreas Schulz) «Статисты в униформе. Члены Рейхстага в 1933—1945» («Statisten in Uniform. Die Mitglieder des Reichstags 1933—1945»). — Дюссельфорф, «Droste», 2004. ISBN 3-7700-5254-4.
• Эрнст Клее (Ernst Klee) «Биографический словарь Третьего рейха. Кто кем был до и после 1945 года» («Das Personen-lexikon zum Dritten Reich. Wer war was vor und nach 1945»). — Франкфурт-на-Майне: Fischer Taschenbuch Verlag, 2005, с. 619  (нем.)
• Герман Вайсс (Hermann Weiß) «Биографический словарь Третьего рейха» («Biographisches Lexikon zum Dritten Reich»). Издательство Фишера, Франкфурт-на-Майне, 1998. ISBN 3-10-091052-4

1. ↑ ^{а б в} Find a Grave — 1996.
   d:Track:Q63056
2. ↑ https://verwaltungshandbuch.bavarikon.de/VWH/Eberstein,_Friedrich_Freiherr_v.
3. ↑ Dienstaltersliste der Schutzstaffel der NSDAP, Stand vom 1. Dezember 1936 — 1936.
   d:Track:Q63098423