Франц Сальватор
нім. Maria Joseph Ferdinand Carl Leopold Anton von Padua Johann Baptist Januarius Alois Gonzaga Rainer Benedict Bernhard
Ім'я при народженні	Марія Йосиф Фердинанд Карл Леопольд Антон Падуанський Йоганн Баптист Януарій Алоїз Гонзага Райнер Бенедикт Бернхард
Народився	21 серпня 1866(1866-08-21) Альтмюнстер,  Австрійська імперія
Помер	20 квітня 1939(1939-04-20) (72 роки) Відень,  Австрія
Поховання	Зіндельбурзький костел
Підданство	Австрійська імперія→  Австро-Угорщина
Діяльність	військовослужбовець, політик
Alma mater	Терезіанська академія
Вчене звання	Почесний доктор Інсбруцького університету
Учасник	Перша світова війна
Членство	Marianerd[1]
Титул	ерцгерцог Австрії
Посада	член Палати панів Імперської Ради[d]
Військове звання	генерал кавалерії
Конфесія	Католицизм
Рід	Габсбурги
Батько	ерцгерцог Карл Сальватор
Мати	ерцгерцогиня Марія Іммакулата Бурбон-Сицилійська
Брати, сестри	Леопольд Сальватор Габсбург-Тоскана, Марія Іммакулата Австрійська, Марія Терезія Австрійська-Тосканська, Кароліна Марія Австрійська, Archduke Albrecht Salvator of Austriad і Maria Antoinette Erzherzogin von Österreich (1874-1891)d
У шлюбі з	ерцгерцогиня Марія Валерія Австрійська Мелані фон Різенфельс
Діти	Єлизавета Франциска Австрійська, Франц Карл, Губерт Сальватор, Ядвіґа Австрійська, Теодор Сальватор, Гертруда Австрійська, Марія, Клеменс Сальватор, Матильда, Агнеса, Франц Йосиф цу Гогенлое–Шиллінгсфюрст (позашлюбний син)
Нагороди
Звання	Почесний шеф 15-го гусарського полку
Медіафайли у Вікісховищі

Ерцгерцог Франц Сальватор (нім. Maria Joseph Ferdinand Carl Leopold Anton von Padua Johann Baptist Januarius Alois Gonzaga Rainer Benedict Bernhard; 21 серпня 1866, Альтмюнстер ― 20 квітня 1939, Відень) — ерцгерцог Австрії, генерал кавалерії Збройних сил Австро–Угорщини, почесний шеф 15–го гусарського полку.

Ерцгерцог був охрещений під повним ім'ям Марія Йосиф Фердинанд Карл Леопольд Антон Падуанський Йоганн Баптист Януарій Алоїз Гонзага Райнер Бенедикт Бернхард. Був сином ерцгерцога Австрії Карла Сальватора з тосканської гілки Габсбургів і його дружини Марії Іммакулати Бурбон–Сицилійської.

Після навчання в Терезіанської академії Франц Сальватор став лейтенантом 6–го уланського полку у 1881 році. В 1895 році приєднався до фельд'єгерів і потім знову перейшов до кавалерії. В тому ж році, під його патронством, відбулося реформація фехтування, шляхом впровадження італійського методу під керівництвом Луїджі Барбасетті.

31 липня 1890 року ерцгерцог одружився з молодшою ​​донькою австрійського імператора Франца Йосифа I, ерцгерцогинею Марією Валерією. Вінчання відбулося в парафіяльній церкві Ішлі, на органі грав австрійський композитор Антон Брукнер, а церемонію провів єпископ Лінца Франц Марія Доппельбауер^[2]. Після цього Валері та Франц провели медовий місяць в Італії, Швейцарії та Баварії. В подружжя народилося 10 дітей: Єлизавета Франциска Австрійська (1892—1930), Франц Карл (1893—1918), Губерт Сальватор (1894—1971), Ядвіґа Австрійська (1896—1970), Теодор Сальватор (1899—1978), Гертруда Австрійська (1900—1962), Марія (1901—1936), Клеменс Сальватор (1904—1974), Матильда (1906—1991), Агнеса (1911—1911).

Шлюб, який спочатку був гармонійним, з часом зіпсувався, і Франц Сальватор почав шукати інших жінок. Він мав роман із Стефані фон Гогенлое (1891—1972) і був батьком її сина Франца Йосифа цу Гогенлое–Шиллінгсфюрста (1914—2008), який народився після її шлюбу з Фрідріхом Францем цу Гогенлое–Вальденбург–Шиллінгсфюрст. Франц Сальватор ще за життя дружини визнав Франца Йосифа позашлюбним сином.

У 1911 році він був призначений генералом кавалерії та командував кавалерійською дивізією у Відні. Під час Першої світової війни Франц Сальватор служив генеральним інспектором добровільної медичної допомоги (1914—1918)) був заступником протектора Червоного Хреста в Австрії та Угорщині. 12 квітня 1916 року Франц Сальватор інспектував у Львові діяльність Червоного хреста, систему евакуації поранених залізницею, відвідав школу для інвалідів.

У 1934 році, через 10 років після смерті Марії Валерії, Франц Сальватор одружився з Мелані фон Різенфельс (1898—1984), дочкою останнього барона фон Різенфельса.

Франц Сальватор похований у крипті власників замку Вальзее при Зіндельбурзькому костелі.

• 
  Подружжя з дітьми, 1904 р.
• 
  Франц Сальватор разом зі своїми синами Францом (ліворуч) і Губертом (праворуч), 1914 р.
• 
  Франц Сальватор в селі Лавочне, на Стрийщині, під час Першої світової війни, ~ 1915 р.
• 
  Ерцгерцог разом з командувачем Лізінгеном між Славсько та Лавочним, ~ 1915 р.
• 
  Імператор Франц Йосиф та ерцгерцог Франц Сальватор, 1900 р.

8. Фердинанд III, великий герцог Тоскани

4. Леопольд II, великий герцог Тоскани

9. Луїза Марія Бурбон-Сицилійська, велика герцогиня-консорт Тоскани

2. Карл Сальватор, ерцгерцог Австрії, принц Угорщини, Богемії і Тоскани

10. Франциск I, король Обох Сицилій

5. Марія Антонія Бурбон-Сицилійська, велика герцогиня Тоскани

11. Марія Ізабелла Іспанська, королева-консорт Обох Сицилій

1. Франц Сальватор, ерцгерцог Австрії

12. Франциск I, король Обох Сицилій

6. Фердинанд II, король Обох Сицилій

13. Марія Ізабелла Іспанська, королева-консорт Обох Сицилій

3. Марія Іммакулата Бурбон-Сицилійська ерцгерцогиня і принцеса Австрії, принцеса Угорщини, Богемії і Тоскани

14. Карл Тешенський, ерцгерцог Австрії, герцог Тешинський

7. Марія Тереза, ерцгерцогиня Австрії, королева-консорт Обох Сицилій

15. Генрієтта Александріна Нассау-Вайльбурзька, принцеса Нассау-Вайльбурзька

Австро–Угорщина:

• Лицар Ордену Золотого Руна;
• Великий хрест угорського ордена Св. Стефана;
• Кавалер Хреста військових заслуг;
• Срібна медаль «За військові заслуги» на червоній стрічці;
• Офіцерський хрест «За 25 років служби» ІІІ ступеня;
• Бронзова ювілейна медаль для Збройних сил і жандармерії;
• Військовий ювілейний хрест;^[3]
• Маріанський хрест ІІ ступеня.

• Franz Salvator, Erzhg. von Österr... Österreichisches Biographisches Lexikon 1815–1950. Том 1, Видавництво Австрійської Академії Наук, Відень 1957, с. 353.

1. ↑ https://alteorden.com/threads/marianerkreuz-des-deutschen-ritterordens.23185/
2. ↑ liamfoley63. Archduke Franz Salvator of Austria. European Royal History (англ.). Процитовано 10 грудня 2024.
3. ↑ Schematismus für das k. u. k. Heer und für die k. u. k. Kriegsmarine 1914 (Wien, 1914) | Könyvtár | Hungaricana. library.hungaricana.hu. Процитовано 9 грудня 2024.