Франц Еккард фон Бентівіньї
нім. Franz Eccard von Bentivegni
Бентівіньї (праворуч) і Вільгельм Канаріс на Східному фронті (1941).
Народився	18 липня 1896(1896-07-18)[1] Потсдам, Королівство Пруссія, Німецький Райх[1]
Помер	4 квітня 1958(1958-04-04)[1] (61 рік) Вісбаден, ФРН[1]
Поховання	Nordfriedhofd
Країна	Німеччина
Діяльність	військовослужбовець, офіцер
Знання мов	німецька
Учасник	Перша світова війна
Військове звання	Генерал-лейтенант
Нагороди

Франц Еккард фон Бентівіньї (нім. Franz Eccard von Bentivegni; 18 липня 1896, Потсдам — 4 квітня 1958, Вісбаден) — німецький воєначальник, один з керівників військової розвідки, генерал-лейтенант вермахту.

Син оберстлейтенанта Прусської армії, який загинув в 1915 році. 22 липня 1915 року добровольцем пішов на фронт. 11 травня 1916 року отримав звання лейтенанта 2-го гвардійського артилерійського полку. Після демобілізації залишений в рейхсвері. В 1931 році закінчив секретні курси Генштабу. З 1936 року — начальник відділу розвідки штабу 12-го військового округу. В 1938 недовго служив в оперативному відділі штабу 26-ї піхотної дивізії. З 1 березня 1939 року — начальник 3-го відділу Абверу, в функції якого входила організація контррозвідки в армії і військових установах, збір даних про роботу іноземних розвідок і контакт з гестапо. Після включення абверу до складу Головного управління імперської безпеки як Військового управління, призначений заступником начальника управління. З 15 березня по 20 квітня 1944 року — командир 10-ї навчальної, з 18 травня — 170-ї, з 10 липня — 81-ї піхотної дивізії. Дивізія була розгромлена в складі групи армій «Курляндія», а сам Бентівіньї 8 травня 1945 року був взятий в полон радянськими військами. Утримувався в Бутирській в'язниці і у Владимирському таборі. 9 лютого 1952 року військовим трибуналом військ МВС Московського округу засуджений до 25 років тюремного ув'язнення. 9 жовтня 1955 року переданий владі ФРН і звільнений.

• Фанен-юнкер (22 липня 1915)
• Фанен-юнкер-єфрейтор (13 жовтня 1915)
• Фанен-юнкер-унтерофіцер (13 листопада 1915)
• Фенріх (31 січня 1916)
• Лейтенант (11 травня 1916)
• Оберлейтенант (31 липня 1925)
• Гауптман (1 грудня 1932)
• Майор (1 квітня 1936)
• Оберстлейтенант (1 квітня 1939)
• Оберст (1 червня 1941)
• Генерал-майор (1 серпня 1944)
• Генерал-лейтенант (30 січня 1945)

• Залізний хрест 2-го і 1-го класу
• Нагрудний знак «За поранення» в чорному
• Почесний хрест ветерана війни з мечами
• Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го, 3-го, 2-го і 1-го класу (25 років)^[2]
• Медаль «У пам'ять 1 жовтня 1938» із застібкою «Празький град»
• Застібка до Залізного хреста 2-го і 1-го класу
• Орден Зірки Румунії, командорський хрест (1941)
• Орден Корони Італії, командорський хрест (1941)
• Орден Хреста Свободи 2-го класу з мечами (Фінляндія; 1942)
• Орден «Святий Олександр», командорський хрест (Третє Болгарське царство; 1942)
• Двічі відзначений у Вермахтберіхт (8 і 18 серпня 1944)^[2]

• Залесский К. А. Кто был кто в Третьем рейхе. Биографический энциклопедический словарь. М., 2003
• Julius Mader: Hitlers Spionagegeneräle sagen aus. Ein Dokumentarbericht über Aufbau, Struktur und Operationen des OKW-Geheimdienstamtes Ausland/Abwehr mit einer Chronologie seiner Einsätze von 1933 bis 1944. Verlag der Nation, (Ost-)Berlin 1971.
• Reichswehrministerium (Hrsg.): Rangliste des Deutschen Reichsheeres. Mittler & Sohn Verlag, Berlin 1930, S. 159.

1. ↑ ^{а б в г д} Deutsche Nationalbibliothek Record #123634296 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
   d:Track:Q27302d:Track:Q36578
2. ↑ ^{а б} Bentivegni, von, Franz-Eccard - TracesOfWar.com. www.tracesofwar.com. Процитовано 14 вересня 2021.