Франція | |
---|---|
Мовник | France 2 |
Відбір | Національний відбір
Внутрішній відбір
|
Участь | |
Участь | 66 |
Перший виступ | 1956 |
Найкращий результат | 1-е місце: 1958, 1960, 1962, 1969, 1977 |
Найгірший результат | Останнє, 26-е місце: 2014 |
Зовнішні посилання | |
ЄМС | Сторінка Франції |
Франція бере участь в Пісенному конкурсі Євробачення щороку з моменту його заснування в 1956, крім 1974 та 1982 років. Французи перемагали на конкурсі 5 разів — у 1958, 1960, 1962, 1969 і 1977 роках.
Учасники Євробачення від Франції
Умовні позначення
- Переможець
- Друге місце
- Третє місце
- Четверте місце
- П'яте місце
- Останнє місце
- Автоматичний фіналіст
- Не пройшла до фіналу
- Не брала участі
- Відмова/дискваліфікація/скасування конкурсу (якщо країна обрала перед цим учасника)
Рік | Місце проведення | Виконавець | Мова | Пісня | Переклад | Фінал | Бали | ПФ | Бали |
---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
1956 | Лугано | Мате Альтері | французька | «Le temps perdu» | Втрачений час | 2-е[a] | Н/Д | Без півфіналів | |
Дані Даберсон | французька | «Il est là» | Він там | 2-е[a] | |||||
1957 | Франкфурт-на-Майні | Поль Дежарден | французька | «La belle amour» | Красива любов | 2-е | 17 | ||
1958 | Гілверсум | Андре Клаво | французька | «Dors, mon amour» | Спи, моя любов | 1-е | 27 | ||
1959 | Канни | Жан Філіпп | французька | «Oui, oui, oui, oui» | Так, так, так, так | 3-є | 15 | ||
1960 | Лондон | Жаклін Буає | французька | «Tom Pillibi» | Том Пілібі | 1-е | 32 | ||
1961 | Канни | Жан-Поль Марік | французька | «Printemps, avril carillonne» | Весна, квітневі куранти | 4-е | 13 | ||
1962 | Люксембург | Ізабель Обре | французька | «Un premier amour» | Перше кохання | 1-е | 26 | ||
1963 | Лондон | Ален Барр'є | французька | «Elle était si jolie» | Вона була така красива | 5-е | 25 | ||
1964 | Копенгаген | Рашель | французька | «Le chant de Mallory» | Пісня Меллорі | 4-е | 14 | ||
1965 | Неаполь | Гі Мардель | французька | «N'avoue jamais» | Ніколи не зізнавайся | 3-є | 22 | ||
1966 | Люксембург | Домінік Вальтер | французька | «Chez nous» | У нас | 16-е | 1 | ||
1967 | Відень | Ноель Кордьє | французька | «Il doit faire beau là-bas» | Мабуть там гарно | 3-є | 20 | ||
1968 | Лондон | Ізабель Обре | французька | «La source» | Джерело | 3-є | 20 | ||
1969 | Мадрид | Фріда Боккара | французька | «Un jour, un enfant» | Одного разу, дитина | 1-е | 18 | ||
1970 | Амстердам | Гі Бонне | французька | «Marie-Blanche» | Марі-Бланш | 4-е | 8 | ||
1971 | Дублін | Серж Лама | французька | «Un jardin sur la terre» | Сад на землі | 10-е | 82 | ||
1972 | Единбург | Бетті Марс | французька | «Comé-comédie» | Коме-комедія | 11-е | 81 | ||
1973 | Люксембург | Мартін Клімансо | французька | «Sans toi» | Без вас | 15-е | 65 | ||
1974 | Брайтон | Дані | французька | «La vie à vingt-cinq ans» | Життя в двадцять п'ять років | Відмова від участі | |||
1975 | Стокгольм | Ніколь Р'є | французька | «Et bonjour à toi l'artiste» | І привіт тобі, художнику | 4-е | 91 | Без півфіналів | |
1976 | Гаага | Катрін Феррі | французька | «Un, deux, trois» | Один, два, три | 2-е | 147 | ||
1977 | Лондон | Марі Міріам | французька | «L'oiseau et l'enfant» | Пташка й дитина | 1-е | 136 | ||
1978 | Париж | Жоель Превос | французька | «Il y aura toujours des violons» | Завжди будуть скрипки | 3-є | 119 | ||
1979 | Єрусалим | Анн-Марі Давід | французька | «Je suis l'enfant soleil» | Я — дитина сонця | 3-є | 106 | ||
1980 | Гаага | Profil | французька | «Hé, hé M'sieurs dames» | Гей, гей, пані та панове | 11-е | 45 | ||
1981 | Дублін | Жан Габілу | французька | «Humanahum» | Людська планета | 3-є | 125 | ||
1982 | Гаррогейт | Не брала участь | |||||||
1983 | Мюнхен | Гі Бонне | французька | «Vivre» | Жити | 8-е | 56 | Без півфіналів | |
1984 | Люксембург | Аннік Тумазо | французька | «Autant d'amoureux que d'étoiles» | Скільки закоханих, стільки і зірок | 8-е | 61 | ||
1985 | Гетеборг | Роже Бан | французька | «Femme dans ses rêves aussi» | Жінка в його мріях теж | 10-е | 56 | ||
1986 | Берген | Cocktail Chic | французька | «Européennes» | Європейки | 17-е | 13 | ||
1987 | Брюссель | Крістін Міньєр | французька | «Les mots d'amour n'ont pas de dimanche» | У слів любові немає неділі | 14-е | 44 | ||
1988 | Дублін | Жерар Ленорман | французька | «Chanteur de charme» | Чарівна співачка | 10-е | 64 | ||
1989 | Лозанна | Наталі Пак | французька | «J'ai volé la vie» | Я вкрала життя | 8-е | 60 | ||
1990 | Загреб | Жоель Урсулл | французька | «White and Black Blues» | Білий та чорний блюз | 2-е | 132 | ||
1991 | Рим | Аміна | французька | «C'est le dernier qui a parlé qui a raison» | Правий той, хто говорив останнім | 2-е | 146 | ||
1992 | Мальме | Калі | антильська франко-креольська, французька | «Monté la riviè» | Піднялися по річці | 8-е | 73 | ||
1993 | Мілстріт | Патрік Фйорі | корсиканська, французька | «Mama Corsica» | Мама Корсика | 4-е | 121 | Kvalifikacija za Millstreet | |
1994 | Дублін | Ніна Морато | французька | «Je suis un vrai garçon» | Я справжній хлопчик | 7-е | 74 | Без півфіналів | |
1995 | Дублін | Наталі Сантамарія | французька | «Il me donne rendez-vous» | Він призначає мені зустріч | 4-е | 94 | ||
1996 | Осло | Дан Ар Браз та L'Héritage des Celtes | бретонська | «Diwanit Bugale» | Розвиток дітей | 19-е | 18 | 11-е | 55 |
1997 | Дублін | Фанні | французька | «Sentiments songes» | Почуття мрії | 7-е | 95 | Без півфіналів | |
1998 | Бірмінгем | Марі Лен | французька | «Où aller» | Куди йти | 24-е | 3 | ||
1999 | Єрусалим | Ная | французька | «Je veux donner ma voix» | Я хочу віддати свій голос | 19-е | 14 | ||
2000 | Стокгольм | Софія Местарі | французька | «On aura le ciel» | У нас буде небо | 23-є | 5 | ||
2001 | Копенгаген | Наташа Сен-П'єр | англійська, французька | «Je n'ai que mon âme» | У мене є тільки моя душа | 4-е | 142 | ||
2002 | Таллінн | Сандрін Франсуа | французька | «Il faut du temps» | Це потребує часу | 5-е | 104 | ||
2003 | Рига | Луїза Байлаш | французька | «Monts et merveilles» | Навороти і свистки | 18-е | 19 | ||
2004 | Стамбул | Жонатан Серрада | іспанська, французька | «À chaque pas» | З кожним кроком | 15-е | 40 | Член «Великої 4» | |
2005 | Київ | Орталь | французька | «Chacun pense à soi» | Кожен думає про себе | 23-є | 11 | ||
2006 | Афіни | Віржін Пучен | французька | «Il était temps» | Був час | 22-е | 5 | ||
2007 | Гельсінкі | Les Fatals Picards | англійська, французька | «L'amour à la française» | Французька любов | 22-е | 19 | ||
2008 | Белград | Себастьян Тельє | англійська, французька | «Divine» | Божественний | 19-е | 47 | ||
2009 | Москва | Патрісія Каас | французька | «Et s'il fallait le faire» | І якби вам довелося це зробити | 8-е | 107 | ||
2010 | Осло | Джессі Матадор | французька | «Allez Ola Olé» | Вперед Ола Оле | 12-е | 82 | ||
2011 | Дюссельдорф | Аморі Вассілі | корсиканська | «Sognu» | Мрія | 15-е | 82 | Член «Великої 5» | |
2012 | Баку | Анггун | англійська, французька | «Echo (You and I)» | Ехо (Ти і я) | 22-е | 21 | ||
2013 | Мальме | Амандін Буржуа | французька | «L'enfer et moi» | Пекло і я | 23-є | 14 | ||
2014 | Копенгаген | Twin Twin | французька | «Moustache» | Вуса | 26-е | 2 | ||
2015 | Відень | Ліза Анжель | французька | «N'oubliez pas» | Не забудь | 25-е | 4 | ||
2016 | Стокгольм | Амір Хаддад | англійська, французька | «J'ai cherché» | Я шукав | 6-е | 257 | ||
2017 | Київ | Альма | англійська, французька | «Requiem» | Реквієм | 12-е | 135 | ||
2018 | Лісабон | Madame Monsieur | французька | «Mercy» | Милосердя | 13-е | 173 | ||
2019 | Тель-Авів | Білаль Ассані | англійська, французька | «Roi» | Король | 16-е | 105 | ||
2020 | Роттердам | Том Лееб | французька, англійська | «Mon alliée» («The Best in Me») | Мій союзник (найкраще в мені) | Конкурс скасовано через COVID-19 X | |||
2021 | Роттердам | Барбара Праві | французька | «Voilà» | Вуаля | 2-е | 499 | ||
2022 | Турин | Алван і Ahez | бретонська | «Fulenn» | Іскра | 24-е | 17 | ||
2023 | Ліверпуль | Ла Зарра | французька | «Évidemment» | Очевидно | 16-е | 104 | ||
2024 | Мальме | Сліман | французька | «Mon amour» | Моя любов | 4-е | 445 | ||
2025 | Базель |
Країна-господар
Рік | Місто | Місце | Ведучі |
---|---|---|---|
1959 | Канни | Palais des Festivals et des Congrès[en] | Жаклін Жубер[en] |
1961 | |||
1978 | Париж | Palais des congrès de Paris[en] | Деніз Фабр[en] та Леон Зітрон[en] |
Нагороди
Рік | Категорія | Пісня | Виконавець(ці) | Результат | Бали | Місце проведення | Прим. |
---|---|---|---|---|---|---|---|
2002 | Приз преси | «Il faut du temps» | Сандрін Франсуа | 5-е | 104 | Таллінн | [1] |
2009 | Мистецький приз[b] | «Et s'il fallait le faire» | Патрісія Каас | 8-е | 107 | Москва | [2] |
2011 | Приз композиторів | «Sognu» | Аморі Вассілі | 15-е | 82 | Дюссельдорф | [3] |
2018 | Приз преси | «Mercy» | Madame Monsieur | 13-е | 173 | Лісабон | [4] |
2021 | Приз преси Мистецький приз[c] |
«Voilà» | Барбара Праві | 2-е | 499 | Роттердам | [5] |
Переможці OGAE
Рік | Пісня | Виконавець(ці) | Результат | Бали | Місце проведення | Прим. |
---|---|---|---|---|---|---|
2016 | «J'ai cherché» | Амір Хаддад | 6 | 257 | Стокгольм | [6] |
Пов'язана участь
Диригенти
До 1999 року, коли на конкурсі використовувався оркестр, було обов'язкова присутність диригента, якщо країна його використовувала. Мовники могли надавати власних диригентів або звернутися до послуг диригента, призначеного мовником країни-господарки.[7] Диригенти, які керували оркестром під час французьких заявок кожного року, перераховані нижче.
Рік | Диригент | Музичний керівник | Нотатки | Прим. |
---|---|---|---|---|
1956 | Франк Пурсель | Н/Д | [8] | |
1957 | ||||
1958 | ||||
1959 | Франк Пурсель | [d] | ||
1960 | Н/Д | |||
1961 | Франк Пурсель | [e] | ||
1962 | Н/Д | |||
1963 | ||||
1964 | ||||
1965 | ||||
1966 | ||||
1967 | ||||
1968 | Ален Горагер | |||
1969 | Франк Пурсель | |||
1970 | [9] | |||
1971 | ||||
1972 | ||||
1973 | Жан Клодрік | |||
1974 | Жан-Клод Петі | [f] | ||
1975 | Жан Музі | |||
1976 | Тоні Ралло | |||
1977 | Раймон Доннез | |||
1978 | Ален Горагер | Франсуа Раубер | ||
1979 | Гі Маттеоні | Н/Д | ||
1980 | Сільвано Санторіо | [10] | ||
1981 | Девід Спрінфілд | |||
1983 | Франсуа Раубер | |||
1984 | ||||
1985 | Мішель Бернхольк | |||
1986 | Жан-Клод Петі | |||
1987 | ||||
1988 | Гі Маттеоні | |||
1989 | ||||
1990 | Режи Дюпре | |||
1991 | Жером Піллеман | |||
1992 | Магді Васко Новеррас | |||
1993 | Крістіан Краверо | |||
1994 | Ален Горагер | |||
1995 | Мішель Бернхольк | |||
1996 | Фіахра Тренч | |||
1997 | Режи Дюпре | |||
1998 | Мартін Кох | [g] |
Глави делегації
Рік | Глава делегації | Прим. |
---|---|---|
2002—2012 | Бруно Берберес | [11] |
2013—2015 | Фредерік Валенчак | [12] |
2016—2018 | Едоардо Грассі | [13] |
2019 | Стівен Клеріма | [13] |
2020— | Александра Редде-Аміель | [14][15] |
Коментатори та речники
Цей розділ потребує додаткових посилань на джерела для поліпшення його перевірності. |
Рік | Коментатор | Речник | Прим. | |
---|---|---|---|---|
Фінал | Півфінал | |||
1956 | Мішель Ребел | Без півфіналів | Без речників | [16] |
1957 | Роберт Бове | Клод Дарже | [17] | |
1958 | П'єр Чернія | Арман Лану | [18] | |
1959 | Клод Дарже | Маріанна Лесен | [19] | |
1960 | П'єр Чернія | Арман Лану | [20] | |
1961 | Роберт Бове | [21] | ||
1962 | П'єр Чернія | Андре Вальмі | ||
1963 | Арман Лану | |||
1964 | Роберт Бове | Жан-Клод Массульє | ||
1965 | П'єр Чернія | [22] | ||
1966 | Франсуа Дегельт | |||
1967 | П'єр Чернія | [23] | ||
1968 | ||||
1969 | ||||
1970 | ||||
1971 | Жорж де Кон | Без речників | ||
1972 | П'єр Чернія | |||
1973 | ||||
1974 | Не брала участь | |||
1975 | Жорж де Кон | Марк Менант | ||
1976 | Жан-Клод Массульє | |||
1977 | Жорж де Кон | |||
1978 | Леон Зітрон | Патріс Лаффонт | [24] | |
1979 | Марк Менант | Фаб'єн Егаль | ||
1980 | Патрік Сабатьє | |||
1981 | Деніз Фабр | |||
1982 | Андре Торрент | Не брала участь | ||
1983 | Леон Зітрон | Ніколь Андре | ||
1984 | ||||
1985 | Патріс Лаффонт | Клементін Селарі | ||
1986 | Патриція Лезьє | |||
1987 | Патрік Сімпсон-Джонс | Лайонель Кассан | ||
1988 | Лайонель Кассан | Кетрін Цейлак | ||
1989 | Марі-Анж Нарді | |||
1990 | Річард Адаріді | Валері Моріс | ||
1991 | Леон Зітрон | Даніела Лумброзо | ||
1992 | Тьєррі Беккаро | Олів'є Мінь | ||
1993 | Патріс Лаффонт | |||
1994 | Лоран Ромейко | |||
1995 | Олів'є Мінь | Тьєррі Беккаро | ||
1996 | Лоран Брумхед | |||
1997 | Фредерік Феррер й Марі Міріам | |||
1998 | Кріс Мейн, Лаура Мейн | Марі Міріам | ||
1999 | Жульєн Леперс | |||
2000 | ||||
2001 | Марк-Олів'є Фогіель, Дейв | Корін Ерме | ||
2002 | Марі Міріам | |||
2003 | Лоран Рюк'є, Ізабель Мерго | Сандрін Франсуа | ||
2004 | Лоран Рюк'є, Ельза Фаєр | Не транслювали | Алекс Тейлор | |
2005 | Жульєн Леперс, Гі Карльє | Пеггі Олмі | Марі Міріам | |
2006 | Мішель Друкер, Клоді Сіар | Пеггі Олмі, Ерік Жан-Жан | Софі Жовіллард | |
2007 | Жульєн Леперс, Текс | Пеггі Олмі, Ян Реноард | Ванесса Долмен | |
2008 | Жульєн Леперс, Жан-Поль Готьє | Сиріл Хануна | ||
2009 | Сиріл Хануна, Жульєн Курбе | Ян Реноард | ||
2010 | Сиріл Хануна, Стефан Берн | Одрі Шово | ||
2011 | Лоран Бойє, Катрін Лара | Одрі Шово, Бруно Берберес | Сиріл Феро | |
2012 | Сиріл Феро, Мірей Дюма | Аморі Вассілі | ||
2013 | Марін Віньє | |||
2014 | Сиріл Феро, Наташа Сен-П'єр | Елоді Суйго | ||
2015 | Стефан Берн, Маріанна Джеймс | Марева Галантер, Жеремі Парайр | Віржині Гійом | |
2016 | Маріанна Джеймс, Джарі | Елоді Ґоссен | ||
2017 | Стефан Берн, Маріанна Джеймс, Амір Хаддад | |||
2018 | Стефан Берн, Крістоф Віллем, Альма | Крістоф Віллем, Андре Манукян | ||
2019 | Стефан Берн, Андре Манукян | Сенді Ерібер, Андре Манукян | Юлія Молхоу | [25][26] |
2021 | Стефан Берн, Лоуренс Бокколіні | Лоуренс Бокколіні | Карла | |
2022 | Елоді Ґоссен | [27][28] | ||
2023 | Анггун, Андре Манукян | Ангунн | [29][30][31][32] | |
2024 | Нікі Долл | Наташа Сен-П'єр | [33][34] |
Статистика голосувань (1956—2009)
Франція дала найбільше очок:
Місце | Країна | Очок |
---|---|---|
1 | Ізраїль | 151 |
2 | Велика Британія | 145 |
3 | Туреччина | 134 |
4 | Португалія | 128 |
5 | Іспанія | 105 |
Франція отримала найбільше очок від:
Місце | Країна | Очок |
---|---|---|
1 | Швейцарія | 139 |
2 | Норвегія | 130 |
3 | Нідерланди | 119 |
4 | Ірландія | 117 |
5 | Німеччина | 110 |
Галерея
Примітки
- ↑ Marcel Bezençon Awards. eurovision.tv. 2 квітня 2017. Архів оригіналу за 16 липня 2019. Процитовано 8 грудня 2019.
- ↑ Klier, Marcus (18 травня 2009). The Eurovision 2009 Marcel Bezençon Awards. esctoday.com. Процитовано 8 грудня 2019.
- ↑ Winners of the Marcel Bezençon Awards. eurovision.tv. 16 травня 2011. Процитовано 8 грудня 2019.
- ↑ Here are the winners of the Marcel Bezençon Awards 2018!. eurovision.tv. 12 травня 2018. Процитовано 8 грудня 2019.
- ↑ The Marcel Bezençon Award. 22 травня 2021. Архів оригіналу за 31 березня 2022. Процитовано 22 травня 2021. [Архівовано 31 березня 2022 у Wayback Machine.]
- ↑ Cobb, Ryan (21 квітня 2017). Analysing ten years of OGAE voting: "Underneath the fan favourite bias is a worthwhile indicator". escxtra.com. Архів оригіналу за 8 грудня 2019. Процитовано 8 грудня 2019. [Архівовано 2019-12-08 у Wayback Machine.]
- ↑ Rules of the 43rd Eurovision Song Contest, 1998 (PDF). Європейська мовна спілка (ЄМС). Архів оригіналу (PDF) за 31 січня 2019. Процитовано 15 березня 2021.
- ↑ Roxburgh, Gordon (2012). Songs for Europe: The United Kingdom at the Eurovision Song Contest. Т. One: The 1950s and 1960s. Prestatyn: Telos Publishing. с. 93—101. ISBN 978-1-84583-065-6.
- ↑ Roxburgh, Gordon (2014). Songs for Europe: The United Kingdom at the Eurovision Song Contest. Т. Two: The 1970s. Prestatyn: Telos Publishing. с. 142—168. ISBN 978-1-84583-093-9.
- ↑ Roxburgh, Gordon (2016). Songs for Europe: The United Kingdom at the Eurovision Song Contest. Т. Three: The 1980s. Prestatyn: Telos Publishing. ISBN 978-1-84583-118-9.
- ↑ Jordan, Paul (28 січня 2018). Find out who is on Germany's global team for Eurovision 2018. eurovision.tv. Процитовано 17 грудня 2019.
- ↑ Granger, Anthony (24 вересня 2019). France: Edoardo Grassi new Head of Delegation. eurovoix.com. Процитовано 5 грудня 2019.
- ↑ а б Farren, Neil (4 жовтня 2018). France: Steven Clerima Revealed as New Head of Delegation. eurovoix.com. Процитовано 5 грудня 2019.
- ↑ Farren, Neil (6 грудня 2019). France: Steven Clerima Steps Down as Head of Delegation. eurovoix.com.
- ↑ Jiandani, Sanjay (22 червня 2020). France: France 2 confirms participation at ESC 2O21 with national final. ESCToday. Процитовано 27 червня 2020.
- ↑ Télévision. Radio Cinéma Télévision (фр.). № 331. 20 травня 1956. с. 10. ISSN 0481-5920. OCLC 474508236.
- ↑ Le Journal de la Télévision. Radio – Je vois tout (фр.). Lausanne, Switzerland: Héliographia SA. 28 лютого 1957. с. 18. Архів оригіналу за 2 червня 2022. Процитовано 2 червня 2022 — через Scriptorium Digital Library.
- ↑ 3ème Concours Eurovision de la chanson 1958 (Television production) (фр.). Hilversum and Paris: Nederlandse Televisie Stichting and Radiodiffusion-Télévision Française. 12 березня 1958 — через Institut national de l'audiovisuel.
- ↑ Arbois, Janick (13 березня 1959). Un piètre Grand Prix Eurovision de la chanson. Le Monde (фр.). с. 13. ISSN 0395-2037. OCLC 224461606. Процитовано 6 серпня 2023 — через ProQuest.
- ↑ 5ème Concours Eurovision de la chanson 1960 [Eurovision Song Contest 1960] (Television production) (фр.). Paris and London: Radiodiffusion Télévision Française ; British Broadcasting Corporation. 5 березня 1960 — через Institut national de l'audiovisuel.
- ↑ Samedi 18 Mars. Télérama. № 582. 12 березня 1961. с. 24.
- ↑ Radio-Télévision. Luxemburger Wort (фр.) (нім.). 20 березня 1965. с. 22. OCLC 1367783899. Процитовано 8 серпня 2023.
- ↑ Radio-Télévision. Le Monde (фр.). 31 березня 1967. с. 26. ISSN 0395-2037. OCLC 224461606. Процитовано 12 серпня 2023 — через ProQuest.
- ↑ Didi, Franklin (22 квітня 1978). 350 millions de téléspectateurs et 200 policiers. Télé 7 Jours (French) . с. 28—29.
- ↑ FRANCE 2019 : Stéphane Bern, André Manoukian et Sandy Héribert aux commentaires. eurovision-fr.net (фр.). 20 березня 2019. Процитовано 6 грудня 2019.
- ↑ Herbert, Emily (26 квітня 2019). France: Julia Molkhou Revealed as Eurovision 2019 Spokesperson. eurovoix.com. Процитовано 6 грудня 2019.
- ↑ FRANCE 2022 : Stéphane Bern et Laurence Boccolini reconduits pour Eurovision France. Eurovision-fr.net (фр.). 26 липня 2021. Процитовано 30 вересня 2021.
- ↑ Farren, Neil (13 квітня 2022). France: Élodie Gossuin Revealed as Eurovision 2022 Spokesperson. Eurovoix (брит.). Процитовано 13 квітня 2022.
- ↑ Eurovision. France Télévisions. Процитовано 18 квітня 2023.
- ↑ Concours Eurovision de la chanson 2023 - Les demi-finales [Eurovision Song Contest - The semi-finals]. francetvpro.fr (фр.). France Télévisions. Процитовано 18 квітня 2023.
- ↑ Granger, Anthony (19 квітня 2023). France: Eurovision 2023 Commentators Announced Including Anggun. Eurovoix.
- ↑ Eurovision 2023. francetvpro.fr (фр.). France Télévisions. Процитовано 6 травня 2023.
- ↑ Farren, Neil (26 березня 2024). France: Eurovision 2024 Broadcast Plans and Commentators Revealed. Eurovoix. Процитовано 26 березня 2024.
- ↑ Andersson, Rafaell (4 травня 2024). France: Natasha St-Pier Announced as Spokesperson for Eurovision 2024. Eurovoix. Процитовано 4 травня 2024.
Нотатки
- ↑ а б Точні результати першого конкурсу 1956 року невідомі, оскільки було оголошено лише переможця. На офіційному сайті «Євробачення» всі інші країни-учасниці на другому місці.
- ↑ Визначалось попередніми переможцями.
- ↑ Визначалось коментаторами різних країн.
- ↑ Також диригував для Австрії, Німеччини, Монако, Швеції та Швейцарії.
- ↑ Також диригував для Австрії та Німеччини.
- ↑ Був оголошений диригентом ще до відмови Франції від участі.
- ↑ Деригував невеликою стрункою оранжування, доданою під час репетицій. Фактично, він не взяв традиційний диригентський смичок.