| Франсуа Гаво | |
|---|---|
| фр. François Gavot лат. Franciscus Gavot | |
| Народився | 22 серпня 1766 Франція |
| Помер | 19 січня 1830[1] (63 роки) Лаваль |
| Діяльність | священник, педагог |
| Заклад | Полоцька єзуїтська академія і Оршанський єзуїтський колегіум |
Франсуа Гаво (фр. François Gavot, пол. Franciszek Gavot, лат. Franciscus Gavot; 22 серпня 1766, Matenkur, Франція — 19 січня 1830, Лаваль, Франція) — педагог, професор Полоцької єзуїтській академії.
Біографія
Вступив до Товариства Ісуса 18 січня 1812 року, професор французької мови і літератури (1813—1815, 1817—1818, 1819—1820) і префект гуртожитку (1815—1818) у Полоцькій єзуїтській академії, професор французької мови в єзуїтській колегії в Орші (1818—1819).[2][3]
Після вигнання єзуїтів з Російської імперії (1820), як і багатьох інших французів (наприклад, Д. Рікардо, С. Гентіл та ін.), поїхав на батьківщину. Працював у єзуїтських колегіях Амьєна (1820—1822) і Бордо (1822—1824). 8 травня 1823 року дав чернечі обітниці. Останні роки життя перебував у місії єзуїтів у Лавалі (1824—1830). Помер 19 січня 1830 року.[4][5]
Примітки
- ↑ а б https://www.jezuici.krakow.pl/cgi-bin/rjbo?b=enc&q=GAVOT&f=1
- ↑ Catalogs SJ 1774-1829. Russiae (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 13 липня 2020. Процитовано 21 серпня 2020. [Архівовано 2020-07-13 у Wayback Machine.]
- ↑ Giżycki, J.M. Materyały do dziejów Akademii Połockiej i szkół odniej zależnych / J.M. Giżycki. – Kraków: Druk. W. Anczyca i spółki, 1905. – s. 115-117.
- ↑ Catalogs SJ 1774-1829. Galliae (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 4 грудня 2017. Процитовано 21 серпня 2020. [Архівовано 2017-12-04 у Wayback Machine.]
- ↑ Catalogs SJ 1829-1853. Franciae (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 4 грудня 2017. Процитовано 21 серпня 2020. [Архівовано 2017-12-04 у Wayback Machine.]
Література
- Блінова, туберкульоз Єзуїти в Білорусі. Роль єзуїтів в організації освіти та просвітництва / Т.Б. Млинці. - Гродно: ГрГУ, 2002. - 427 с.
- Giżycki, JM Матеріали до творів Польської академії та школи залежних / JM Giżycki. - Краків : Друк. W. Anczyca i spółki, 1905. - 288 с.
