Lifestyle Khazanah Profil Baru Dram Lists Ensiklopedia
Technopedia Center
PMB University Brochure
Faculty of Engineering and Computer Science
S1 Informatics S1 Information Systems S1 Information Technology S1 Computer Engineering S1 Electrical Engineering S1 Civil Engineering

faculty of Economics and Business
S1 Management S1 Accountancy

Faculty of Letters and Educational Sciences
S1 English literature S1 English language education S1 Mathematics education S1 Sports Education





  2. Weltenzyklopädie
  3. Фонд «Відкритий діалог» — Вікіпедія
Фонд «Відкритий діалог» — Вікіпедія
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Open Dialogue Foundation
Фундація «Відкритий Діалог»
АбревіатураODF(англ.)
Типнеприбуткова організація
група захисту інтересів
недержавна організація
Засновано2009
Країна Бельгія,  Україна ·  Республіка Польща
Штаб-квартираРонд-пойнт Шуман 6/5
Брюссель, 1040
Бельгія Бельгія
Розташуваннявул. Піренейська 2С, 01-493
Варшава
Польща Польща
а/с 116, 01024
Київ
Україна Україна
ПрезидентЛюдмила Козловська
Ключові особиБартош Крамек
Марчін Мичельський
Анджей Веловейський
Яцек Шимандерський
Міхал Боні
Штат працівників30 осіб
Дохід311 748 € (2019)
Вебсайт: odfoundation.eu
Мапа

Фундація «Відкритий Діалог» (ФВД) — (англ. Open Dialogue Foundation, пол. Fundacja Otwarty Dialog) міжнародна неурядова організація, створена 2009 року в Польщі[1], згодом її було перенесено до Брюсселю[2]. Проводить дослідження та займається адвокацією в галузі прав людини і верховенства права на пострадянському просторі[2][3][4], а з 2018 року — в Європейському союзі[2].

Свобода
Логотип прав людини
Портал Політологія • Портал Право • Категорія Категорія

Історія

ФВД була заснована 2009 року у Варшаві[5][6] і офіційно зареєстрована 2010 року[7] Людмилою Козловською, громадянкою України з Севастополя[5][8]. Після Помаранчевої революції Козловська переїхала навчатися до Польщі[5]. Вона є громадською активісткою з 13 років, саме тоді вона відкрила першу українську бібліотеку в Севастополі[5]. Ще будучи підлітком вона організовувала протести під штаб-квартирою Чорноморського флоту РФ[5].

Козловська заснувала ФВД після форуму з прав людини в Центральній Азії, який вона організувала в Польщі в 2008 році за участю активістів з Казахстану, Узбекистану і Киргизстану[5], а також після знайомства з Анджеєм Гжибом, євродепутатом, який запросив її до Європейського парламенту виступити зі звітом про права людини в Казахстані та Узбекистані[5]. Спочатку ФВД фокусувала свою діяльність на досвіді студентських рухів і громадських організацій, що виникли після Помаранчевої революції[6].

Діяльність

Казахстан

Під час і після масового вбивства в Жанаозені в Казахстані 2011 року ФВД проводила моніторинг ситуації[9], вела кампанію зі звільнення в'язнів нафтовиків, а також за розслідування звинувачень в тортурах. У другу річницю подій в Казахстані ФВД відкрила виставку в Варшавському університеті про масове вбивство в Жанаозені, яку урочисто відкрив Адам Міхнік[10][11][12][13], а також і присвячений цьому сайт[10] www.zhanaozen.eu.

У квітні 2013 року ФВД виступила співорганізатором і також профінансувала частину витрат 8-денної моніторингової місії з прав людини Вищої Адвокатської Ради Польщі в Казахстан[14].

З тих пір ФВД організовує моніторингові місії[15] і виступає на захист прав людини в Казахстані[16] (наприклад, в рамках консультацій для Верховного комісара ООН з прав людини[17] або ОБСЄ[18]).

В 2019 році ФВД була ініціатором створення міжнародних кампаній #IHaveAChoice (я маю право) та #ActivistsNotExtremists (активісти не екстремісти)[19], метою яких є організація юридичної та гуманітарної допомоги всім, хто зазнав політичних переслідувань за участь в мирних акціях протесту в Казахстані. Також з 2019 року ФВД, спільно з казахстанськими активістами, веде кампанію #RegimeServants (слуги режиму)[20], в рамках якої збираються і публікуються персональні дані про порушників прав людини в Казахстані з метою включення цих осіб до списків персональних санкцій західних країн. З 2021 року члени Фундації Людмила Козловська та Максим Ситніков є ведучими програми «Карабет недели» на популярному казахстанському опозиційному телеканалі 16/12[21].

11 лютого 2021 року Європейський парламент прийняв резолюцію про ситуацію з правами людини в Казахстані[22], яка містила частини, підготовлені ФВД[23].

Україна

Фундація «Відкритий Діалог» на Євромайдані в Києві.

ФВД стала відома в Польщі після підтримки української Революції гідності[24][25][26]. Фундація організувала три моніторингові місії з листопада 2013 по січень 2014 року за участі польських депутатів — Міхала Яроша, Томаша Маковського, Міхала Щерби та Марціна Свєнціцького і 3 концерти на Євромайдані[25]. У січні 2014 року ФВД розпочала довгострокову моніторингову місію і відкрила стаціонарний намет на Євромайдані з метою «моніторингу ситуації, підтримки візитів міжнародних спостерігачів і обміну знаннями про ЄС»[25]. Місія тривала 56 днів за участі близько 30 волонтерів на місцях, а всього з січня по квітень 2014 року Фундація залучила 480 волонтерів[27]. Намет ФВД був єдиною постійною НУО з Європейського Союзу на Євромайдані[27].

ФВД організувала масову кампанію гуманітарної підтримки Євромайдану[28], відправивши протестувальникам, журналістам і спостерігачам 35 тонн ліків, медпрепаратів, бронежилетів і шоломів[6][27], 10 тонн з яких було надіслано на Донбас[29]. Загальна вартість гуманітарної допомоги ФВД для України 2014 року склала понад 1 млн злотих[6]. Після цього фундація стала об'єктом російської пропаганди[3].

З лютого 2014 року до червня 2016 року[30] ФВД керувала роботою центру підтримки українських біженців у Варшаві під назвою «Український світ»[28][31][32][33]. За час свого функціонування центр надав підтримку понад 30 тис. людей[30]. Згодом центр змінив зосередився на просуванні української культури в Польщі[30].

З 2014 року ФВД проводила кампанію за звільнення з російського полону української льотчиці Надії Савченко[34] та введення санкцій проти Росії після її затримання, Олега Сенцова, а також багатьох інших українських військових і політичних в'язнів, незаконно утримуваних в Росії[35][36][37][38].

У жовтні 2016 року ФВД виступила одним з організаторів «маршу солідарності з Україною» у Варшаві[39]. Фундація також виступає за демократичні реформи[40][41].

11.12.2019 ФВД співорганізовував дискусію в рамках IV Національної правозахисної НеКонференції в Києві на тему «Чи існують загрози Україні з боку Китаю і як їх мінімізувати?».

Росія

Діяльність Фундації, пов'язана з Росією, почалася 2014 року, спочатку була зосереджена на кампанії за звільнення політичних в'язнів і військовополонених після вторгнення Росії в Україну, насамперед Савченко і Сенцова[37][38]. Задля цього ФВД приєдналася до інших правозахисних НУО ЄС і України для організації міжнародної правозахисної кампанії під назвою «#LetMyPeopleGo», з платформою для моніторингу та складання списку так званих «заручників Кремля», запущеної спільно з Центром громадянських свобод / Euromaidan SOS на сайті www.letmypeoplego.org.ua[37][42].

2018 року шведське видавництво Ariel Förlag опублікувало історію переслідування Росією українського режисера Олега Сенцова та інших в'язнів Кремля, основану на звіті ФВД[43]. З 2019 року ФВД також проводить кампанії проти відновлення права голосу РФ у Парламентській асамблеї Ради Європи, а також за застосування європейських санкцій проти Росії і за введення всесвітнього «закону Магнітського»[36].

Молдова

ФВД виступає за права людини і верховенство права в Молдові, організовуючи моніторингові місії прав людини[44]. Фундація співпрацює з міжнародними органами, як-от ОБСЄ, де вона відстоювала інтереси в справах політично переслідуваних суддів і недійсних виборів мера Кишинева 2018 року[45]; або ж Парламентська асамблея Ради Європи, де ФВД організувала семінар в червні 2017 року разом з депутатами з трьох фракцій ПАРЄ, присвячений корупції і переслідуванню дисидентів в Україні та Молдові[46][47]. Звіт ФВД про випадки переслідування суддів та прокурорів у Польщі та Молдові був включений, разом з аналогічним звітом Гельсінського фонду з прав людини, в «Звіт про незалежність суддів і адвокатів» 41-ї сесії Ради з прав людини Генеральної Асамблеї ООН, опублікований 29 квітня 2019 року[48][49].

Польща

У Польщі ФВД спочатку підтримувала громадські опозиційні рухи, що захищають незалежну судову систему, особливо в середині 2017 року під час спроби реформи Верховного суду та інших суперечливих реформ судової системи правлячою більшістю[50]. Ці реформи спонукали Європейську комісію застосувати статтю 7 Європейського договору щодо польської влади, засудивши реформи які ставлять судову систему під політичний контроль правлячої більшості і, посилаючись на «серйозний ризик [для] незалежності судової системи і поділу влади»[51]. У відповідь на кризу 21 липня 2017 року Голова Ради Правління ФВД Бартош Крамек опублікував пост про громадянську непокору, яка була розцінена проурядовими ЗМІ як заклик до революції[50][52] і спонукала тодішнього міністра закордонних справ Вітольда Ващиковського офіційно вимагати видалення публікації та доручити фіскальним органам провести «комплексний фіскальний контроль» Фундації[53][54]. У жовтні 2017 року, міністерство закордонних справ подало в суд заяву про примусовий розпуск і заміну ради Фундації, але 7 грудня 2017 року суд відхилив цю заяву[54].

Бартош Крамек, 2022.

Адвокація ФВД в Польщі зосереджена на верховенстві права і особливо на свободі судової влади та громадянських свободах. Звіт ФВД про справи переслідуваних суддів і прокурорів в Польщі (включно з такими відомими справами як справи проти Ігоря Тулєєва, Вальдемара Журека і Єжи Стемпеня) був включений разом з аналогічним звітом Гельсінського фонду з прав людини в «Звіт про незалежність суддів і адвокатів» 41-ї сесії Ради з прав людини Генеральної Асамблеї ООН, опублікований 29 квітня 2019 року[48][49].

Під час візиту президента Анджея Дуди в Вашингтон в червні 2019 року делегація ФВД на чолі з Членом Правління Марчіном Мичельским провела зустрічі в Капітолії, в Держдепартаменті та з іншими зацікавленими сторонами в США, щоб «проінформувати їх про стан громадянських свобод в Польщі, особливо про переслідування громадських активістів» і поділитися останніми звітами про ситуацію у Польщі[55][56]. Ця місія була розкритикована польськими проурядовими експертами, зокрема Олександрою Якубовською, Давидом Вільдштейном і Рафалом Жемкевічем, а також главою політичного кабінету міністра національної оборони Лукашем Кудліцкім[57].

Під час акції протесту 20 січня 2021 року до Голови Правління Ради Фундації «Відкритий Діалог» Бартоша Крамека співробітниками поліції було застосовано перцевий аерозоль, а потім повалено на землю, на сніг і затримано[58]. Поліцейські стверджували, що Крамек кидав в них сніжки, що він заперечував, а його слова були підтверджені відеозаписами події[59].

26 січня 2021 року Парламентська асамблея Ради Європи ухвалила резолюцію «Судді в Польщі і Республіці Молдова повинні залишатися незалежними»[60], з поправками, підготовленими ФВД[61].

Інтерпол

Орієнтовно з 2013 року ФВД проводить кампанію за реформу Інтерполу, зосередившись на зловживанні його системою «червоних повідомлень» авторитарними державами — зокрема, Росією, Туреччиною, Білоруссю, Азербайджаном і Казахстаном — для переслідування політичних вигнанців. З цією метою ФВД проводила заходи в Європарламенті та національних парламентах країн-членів ЄС, на сесіях ПАРЄ, ПА ОБСЄ і БДІПЛ, а також надавала експертну підтримку органам Інтерполу[62][63][64][65].

Суперечності

Польща

ФВД стала предметом суперечок з середини 2017 року[66], коли Голова її Правління Бартош Крамек опублікував в Facebook публікацію про можливі акції громадянської непокори[67] проти уряду «Права і Справедливості» в Польщі. У серпні 2018 року польський уряд видворив Президента ФВД і дружину Бартоша Крамека Людмилу Козловську з Шенгенської зони, внісши її до Шенгенської інформаційної системи (ШІС), посилаючись на секретні дані розвідки про те, що НУО отримувала російське фінансування[68]. В інтерв'ю[69] міністр закордонних справ Польщі Вітольд Ващиковський визнав, що причиною видворення стало те, що ФВД «переслідувала антипольські цілі в Брюсселі» і здійснила «дії проти демократично обраного уряду», «написавши детальний план, як скинути польський уряд». Дії польського уряду зустріли критику з боку чиновників ЄС і міжнародної громадськості. Колишній прем'єр-міністр Бельгії і голова групи АЛДЄ в Європейському парламенті Гі Верхофстадт (Guy Verhofstadt, MEP) прокоментував: «Чорні списки проти активістів демократії гідні авторитарних режимів, а не держав-членів ЄС. Заборона на видачу шенгенської візи Людмилі Козловській повинен бути знята — або роль Польщі в Шенгені повинна бути переглянута»[70][71], а група АЛДЄ направила два відкриті листи в Європейську комісію з цього питання[72][73]. Гельсінський фонд з прав людини в своїй заяві[74] зазначив, що дії польської влади несумісні з законодавством ЄС.

У Польщі були організовані акції протесту в підтримку Козловської[75], а 21 серпня експрезидент Польщі і лауреат Нобелівської премії миру Лех Валенса ініціював публічну петицію[76], в якій закликав голови держав ЄС дозволити повернення Козловської в ЄС[77]. Петицію підписали понад 30 000 громадян і понад 80 високопоставлених осіб, зокрема комісарка ЄС Ельжбета Беньковська, лауреатка Пулітцерівської премії Анна Епплбаум, лорд Ешдаун з Нортон-суб-Хемдона, ексміністри Лешек Бальцерович, Радослав Сікорський, Славомір Новак і Марцін Свєнціцький, група СД в Європейському парламенті, номінована на премію «Оскар» режисерка Аґнешка Голланд, головний редактор Gazeta Wyborcza Адам Міхнік, головний редактор Newsweek Polska Томаш Ліс, численні члени Європейського парламенту і депутати від Польщі та України, неурядові організації, вчені, журналісти та інші діячі[76][78][79].

У відкритому листі, ініційованому Українською Гельсінкською групою, 11 українських цивільних і правозахисних організацій висловили протест проти внесення Козловської в ШІС, назвавши це «небезпечним прецедентом, який запускає новий вид переслідування громадських активістів в країнах ЄС через їх публічну незгоду з державною політикою». Організації заявили, що підтримують ФВД, оскільки «Організація активно працює над звільненням українських громадян, ув'язнених з політичних мотивів в Росії та окупованому Криму, і послідовно домагається санкцій щодо Володимира Путіна і його оточення за грубі порушення прав людини»[80].

В середині вересня 2018 року шенгенська заборона була проігнорована німецькою владою, яка дозволила Козловській виступити в Бундестазі, що викликало обурення в Польщі, в результаті чого Міністерство закордонних справ Польщі викликало посла Німеччини для вираження свого незадоволення, а президент Польщі Анджей Дуда підняв це питання перед своїм німецьким колегою Франком-Вальтером Штайнмайером[81]. Згодом Людмила була запрошена Гі Верхофстадтом виступити в Європейському парламенті 26 вересня 2018 року[82], причому бельгійська влада проігнорувала польську заборону, що знову викликало реакцію в Польщі[68]. У підсумку Франція, Швейцарія та Велика Британія також проігнорували заборону[66], дозволивши Козловській виступити щодо її справи та ситуації з верховенством права в Польщі в Раді Європи[83], ООН в Женеві[84] і Палаті громад[84] відповідно.

4 березня 2019 року Козловська отримала 5-річний дозвіл на проживання в Бельгії[76], що, згідно із законодавством ЄС (стаття 25 Шенгенської угоди)[85], змушує Польщу зняти заборону на ШІС[66][76]. У своїй постанові від 16 квітня 2019 року Воєводський адміністративний суд Варшави скасував рішення про включення Козловської в ШІС, заявивши, що секретні документи, на яких ця заборона ґрунтувалася, були «занадто загальними» і «не показали, у який спосіб [вона] представляє ризик для національної безпеки»[86]. 24 червня 2019 року ЗМІ оголосили, що Польща видалила Козловську з ШІС, але, ймовірно, вона все ще залишається в національному списку небажаних осіб[87][88].

Пресконференція Фундації «Відкритий Діалог» "20 позовів проти партії «Право і Справедливість». Варшава, 10.10.2019

З 24 по 26 червня 2019 року Dziennik і Dziennik Gazeta Prawna опублікували серію статей під заголовком «Розслідування DGP», розкриваючи нові подробиці справи і стверджуючи, що польські спецслужби співпрацювали з молдавськими. Ця інформація нібито випливла після зміни влади в Молдові та її наслідків, що призвели до падіння режиму під керівництвом Володимира Плахотнюка і обрання Майї Санду на пост прем'єр-міністра. Крім того, в ході розслідування з'ясувалося, що Фіскальне і митне управління в Лодзі, якому тодішній міністр закордонних справ Вітольд Ващиковський доручив розслідувати діяльність ФВД, до 28 лютого 2017 року очолював його брат Томаш, який до цих пір залишається там високопоставленим чиновником[89][90][91].

У лютому 2021 року державна телекомпанія TVP видалила або змінила близько 40 статей і відеоматеріалів про ФВД за рішенням суду від вересня 2019 року[92]. Під час судового засідання того ж місяця колишній католицький священик Яцек Мендлар, обвинувачений в розпалюванні ненависті, закликав заборонити, зокрема, Фундацію «Відкритий Діалог»[93].

23 червня 2021 року Крамек був заарештований і звинувачений у відмиванні грошей. Прокуратура стверджує, що Крамек отримав 5,3 мільйона злотих (близько 1 400 000 доларів США) від фіктивних підприємств, зареєстрованих в глобальних податкових гаванях, і передав ці кошти російським і українським громадянам, використовуючи банківські рахунки, що належать ФВД і його власній компанії Silk Road[94]. ФВД  заперечує будь-які правопорушення і стверджує, що звинувачення є політично мотивованими[95].

Молдова

Діяльність ФВД стала предметом суперечок в листопаді 2018 роки після звіту[96], опублікованого закритим парламентським комітетом Молдови, в якому стверджувалося, що організація пов'язана з Російською Федерацією і намагалася втрутитися у внутрішню молдавську політику шляхом фінансування опозиційних партій. Деякі статті в молдавській пресі, навпаки, розглядали звіт як атаку на проєвропейську Партію «Дія і Солідарність» і Платформу «Гідність і Правда» перед майбутніми парламентськими виборами[97][98][99].

Молдавський парламентський звіт про ФВД знову став новиною в польських проурядових ЗМІ в квітні 2019 року[100] після публікацій в шотландському виданні The Sunday Times[101][102], яке послалося на звіт, стверджуючи, що ФВД отримала до 1,6 млн фунтів стерлінгів у вигляді пожертв від компаній, зареєстрованих в Глазго і Единбурзі. Відомі політики польської правлячої коаліції, як-от Ришард Чарнецький і Патрік Яки, використовували ці публікації під час своєї виборчої кампанії в ЕП для нападок на опозицію, особливо на євродепутата Ружу Тун, яка виступала на захист Людмили Козловської після її видворення[103][104]. 24 квітня 2019 року Onet.pl повідомив, що авторами публікацій насправді були не журналісти The Sunday Times, а керівник PR-агентства і прихильник Брексіта[105]. Балканський кореспондент The Economist Тім Джуда прокоментував в інтерв'ю: «Це дуже дивна стаття. Автори посилаються на молдавський парламент. Я не знаю нікого, хто б повірив висновкам молдавського парламенту»[105].

Після зміни влади в Молдові та обрання Майї Санду — яка раніше співпрацювала з ФВД[97] — на пост прем'єр-міністра, розслідування Dziennik і Dziennik Gazeta Prawna показало, що звіт, згідно метаданих, був «відредагований або навіть повністю написаний Андріаном Канду», віце-головою Демократичної партії, очолюваної Володимиром Плахотнюком, який сам не був членом парламентського комітету. Видання також стверджує, що «Польща могла співпрацювати щодо ФВД зі службами безпеки, контрольованими Володимиром Плахотнюком», посилаючись на членів комітету. Канцелярія прем'єр-міністра Польщі відповіла на ці звинувачення, заявивши, що «деталі дій, вжитих спецслужбами, не розкриваються громадськості з юридичних причин». За повідомленнями, ця тема обговорювалася міністром закордонних справ Польщі Яцеком Чапутовічем і його молдавським колегою Тудором Ульяновським на Раді міністрів ОБСЄ в Мілані в грудні 2018 року[89].

Справи про адвокації

ФВД розкритикував вкрай правий французький євродепутат Ніколя Бея[106] за одну зі справ про порушення прав людини, за яку Фундація виступала (разом з Amnesty International і Human Rights Watch) — справа Мухтара Аблязова, засновника опозиційної політичної партії «Демократичний вибір Казахстану» і противника першого президента Казахстану Нурсултана Назарбаєва. Бей заявляв, що ФВД отримує фінансову підтримку від Аблязова.

Росія

На початку 2024 року фонд був визнаний «небажаною організацією» в Росії[107].

Посилання

  • odfoundation.eu — офіційний сайт «Фонд «Відкритий діалог»».

Примітки

  1. ↑ Хто ми. Фундація «Відкритий Діалог» (укр.). Процитовано 17 серпня 2021.
  2. ↑ а б в Copie à publier aux annexes du Moniteur belge après dépôt de l'acte au greffe (PDF).
  3. ↑ а б Zastraszyć Otwarty Dialog. www.rp.pl (пол.). Процитовано 17 серпня 2021.
  4. ↑ Open Dialogue Foundation (ODF) | LobbyFacts Database. lobbyfacts.eu (англ.). Процитовано 17 серпня 2021.
  5. ↑ а б в г д е ж Правозащитница Козловская: В отношении Савченко должна заработать тихая дипломатия. Украинская правда (рос.). Процитовано 17 серпня 2021.
  6. ↑ а б в г Zebrano ponad milion złotych na rzecz Ukrainy. Onet Wiadomości (пол.). 25 листопада 2014. Процитовано 17 серпня 2021.
  7. ↑ System EKRS. ekrs.ms.gov.pl. Процитовано 17 серпня 2021.
  8. ↑ Fundacja Otwarty Dialog, czyli wróg publiczny numer jeden PiS-u i Jarosława Kaczyńskiego. Newsweek.pl (пол.). Процитовано 17 серпня 2021.
  9. ↑ Kazakstan: Media syyllinen ääriajatteluun. Suomenkuvalehti.fi (фін.). 11 березня 2013. Процитовано 17 серпня 2021.
  10. ↑ а б Kazachstan: "było gorzej niż w Wujku". Druga rocznica pacyfikacji strajku górników. PolskieRadio24.pl. Процитовано 17 серпня 2021.
  11. ↑ Exhibition marks the second anniversary of the massacre in Zhanaozen. Open Dialogue Foundation (амер.). 12 грудня 2013. Процитовано 17 серпня 2021.
  12. ↑ humans.txt. Atabajew, Michnik, Pawłowsk: Co Europa może zrobić dla Kazachstanu? || Stowarzyszenie Dziennikarzy Polskich. old.sdp.pl (англ.). Процитовано 17 серпня 2021.
  13. ↑ humans.txt. „Zhanaozen 2011 – prawda o prawach i wolności” || Stowarzyszenie Dziennikarzy Polskich. old.sdp.pl (англ.). Процитовано 17 серпня 2021.
  14. ↑ Zakończyła się misja Naczelnej Rady Adwokackiej w Kazachstanie. Naczelna Rada Adwokacka - Warszawa (пол.). Процитовано 17 серпня 2021.
  15. ↑ Alma Shalabayeva, una delegazione M5s andrà in Kazakhistan. L'HuffPost (італ.). 12 липня 2013. Процитовано 17 серпня 2021.
  16. ↑ Alma Shalabayeva, una delegazione M5s andrà in Kazakhistan a visitare la moglie del dissidente.
  17. ↑ How to create and maintain space for the free and independent activities of civil society (taking Kazakhstan as an example) Recommendations of the Open Dialog Foundation within the framework of consultations of the High Commissioner for Human Rights (PDF).
  18. ↑ Compensation Fund, Next Step in Limiting abuses of the INTERPOL System. www.osce.org (англ.). Процитовано 17 серпня 2021.
  19. ↑ #IHaveAChoice #ActivistsNotExtremists. www.facebook.com (англ.). Процитовано 18 серпня 2021.
  20. ↑ Слуги режима: санкционный список лиц, ответственных за нарушения прав человека в Казахстане. Фундация «Открытый Диалог» (ru-RU) . 28 жовтня 2020. Процитовано 18 серпня 2021.
  21. ↑ Карабет недели - YouTube. www.youtube.com. Процитовано 18 серпня 2021.
  22. ↑ Human rights situation in Kazakhstan European Parliament resolution of 11 February 2021 on the human rights situation in Kazakhstan (2021/2544(RSP)) (PDF).
  23. ↑ Gotev, Georgi (12 лютого 2021). The Brief, powered by GSMA – Who writes EP resolutions?. www.euractiv.com (брит.). Процитовано 17 серпня 2021.
  24. ↑ Polacy prowadzą w Kijowie misję obserwacyjną. Wprost (пол.). 25 січня 2014. Процитовано 17 серпня 2021.
  25. ↑ а б в Polacy rozbili namiot na Majdanie. www.rp.pl (пол.). Процитовано 17 серпня 2021.
  26. ↑ Wyborcza.pl. warszawa.wyborcza.pl. Процитовано 17 серпня 2021.
  27. ↑ а б в Polsko-ukraiński dialog otwarty. ngo.pl (пол.). Процитовано 17 серпня 2021.
  28. ↑ а б Wilczak, Jagienka (20170807T070500+0200). Czym rządowi PiS naraziła się fundacja Otwarty Dialog?. www.polityka.pl (пол.). Процитовано 17 серпня 2021.
  29. ↑ observing; analyzing; Politicians, Cooperating with; Prisoners, As Well as Coordinating Assistance Programmes for; site, political refugees Visit their (24 травня 2015). Poland transferred over 10 tons of humanitarian aid to Donbas. Euromaidan Press (амер.). Процитовано 17 серпня 2021.
  30. ↑ а б в Wyborcza.pl. warszawa.wyborcza.pl. Процитовано 17 серпня 2021.
  31. ↑ #EngagEUkraine ZAANGAŻOWANIE SPOŁECZNE UKRAIŃCÓW W POLSCE I W NIEMCZECH (PDF).
  32. ↑ Ukraine's refugees find solace in Poland, Europe's most homogenous society. the Guardian (англ.). 13 травня 2015. Процитовано 17 серпня 2021.
  33. ↑ Lyman, Rick (30 травня 2015). Ukrainian Migrants Fleeing Conflict Get a Cool Reception in Europe. The New York Times (амер.). ISSN 0362-4331. Процитовано 17 серпня 2021.
  34. ↑ Lancement d'une campagne internationale pour la libération de Nadia Savchenko. Uacrisis.org (fr-FR) . 30 березня 2015. Процитовано 17 серпня 2021.
  35. ↑ Ukraine, <img data-del="avatar" alt= src='https://i0 wp com/euromaidanpress com/wp-content/uploads/2015/01/Ukrainian-media-sources_avatar-85x85 jpg?fit=75%2C75' class='avatar pp-user-avatar avatar-75 photo ' height='75' width='75'/> About the Source Ukrainian media sources Assorted media sources from (15 лютого 2015). Ukrainian human rights activists published Savchenko List. Euromaidan Press (амер.). Процитовано 17 серпня 2021.
  36. ↑ а б Communiqué of the 3rd seminar of the Commission “Truth, Justice and Reconciliation between Russia and Ukraine, in association with the European Union”. Uacrisis.org (амер.). 10 червня 2019. Процитовано 17 серпня 2021.
  37. ↑ а б в Open Dialog Foundation and the Center for Civil Liberties side-event on Ukrainian political prisoners in the Russian Federation and the illegally occupied Crimea. www.osce.org (англ.). Процитовано 17 серпня 2021.
  38. ↑ а б Punitive psychiatry used against Crimean ‘terrorist plot’ suspect?. Kharkiv Human Rights Protection Group. Процитовано 17 серпня 2021.
  39. ↑ Polish Solidarity March with Ukraine. www.tpu.org.pl (англ.). Архів оригіналу за 17 серпня 2021. Процитовано 17 серпня 2021.
  40. ↑ Shandra, Alya (12 грудня 2014). Open Dialog foundation told about the prospects of Ukraine’s Lustration law. Euromaidan Press (амер.). Процитовано 17 серпня 2021.
  41. ↑ Люстрація в Україні. Поради сусідів, як уникнути помилок. Радіо Свобода (укр.). Процитовано 17 серпня 2021.
  42. ↑ 'Hostages of the Kremlin': increase of the number of Ukrainian political prisoners in the Russian Federation and the illegally occupied Crimea. www.osce.org. Процитовано 17 серпня 2021.
  43. ↑ У Швеції опублікували історії Сенцова й інших в’язнів Кремля. Радіо Свобода (укр.). Процитовано 17 серпня 2021.
  44. ↑ Report on human rights monitoring mission - July 2018 | FIDU (брит.). 7 вересня 2018. Процитовано 17 серпня 2021.
  45. ↑ Statement of Open Dialog Foundation for Working Session 4. www.osce.org (англ.). Процитовано 17 серпня 2021.
  46. ↑ В ПАСЕ пройдет форум, посвященный преследованиям инакомыслящих в Украине и Молдове. strana.ua (рос.). Архів оригіналу за 17 серпня 2021. Процитовано 17 серпня 2021.
  47. ↑ Account Suspended. www.moldnews.md. Архів оригіналу за 2 серпня 2019. Процитовано 17 серпня 2021.
  48. ↑ а б ODS HOME PAGE (PDF). documents-dds-ny.un.org. Процитовано 17 серпня 2021.
  49. ↑ а б Inputs submitted by the Open Dialogue Foundation to the Questionnaire of the Special Rapporteur on the independence of judges and lawyers (PDF).
  50. ↑ а б Kolejna instrukcja na "polski Majdan"? "Niech państwo stanie: wyłączmy rząd!". Do Rzeczy (пол.). 22 липня 2017. Процитовано 17 серпня 2021.
  51. ↑ Judiciary of Poland. Wikipedia (англ.). 4 липня 2018. Процитовано 17 серпня 2021.
  52. ↑ UJAWNIAMY. 16 kroków, które mają sparaliżować Polskę i odsunąć PiS. Inżynierowie zbiorowej histerii mają chytry plan: „Wyłączmy rząd!”. wpolityce.pl. Процитовано 17 серпня 2021.
  53. ↑ Fundacja Otwarty Dialog zamieściła wpis "Niech państwo stanie: wyłączmy rząd!". MSZ prosi o kompleksową kontrolę skarbową. www.gazetaprawna.pl (пол.). 28 липня 2017. Процитовано 17 серпня 2021.
  54. ↑ а б Wyborcza.pl. wyborcza.pl. Процитовано 17 серпня 2021.
  55. ↑ [video] "Postanowiliśmy skontrować spotkanie prezydenta Dudy". Fundacja Otwarty Dialog w... Waszyngtonie. TYSOL.PL. 14 червня 2019. Процитовано 17 серпня 2021.
  56. ↑ Dlaczego "donoszę" za granicą i prawica nie może tego przeżyć. Pamiętajmy, że PiS nie równa się Polska. naTemat.pl (PL-pl) . Процитовано 17 серпня 2021.
  57. ↑ Jak młody obrońca demokracji informuje o represjach w Polsce. wpolityce.pl. Процитовано 17 серпня 2021.
  58. ↑ Polish Women’s Strike activists targeted by the state: Our livelihoods and families are under threat - CIVICUS - Tracking conditions for citizen action. monitor.civicus.org. Процитовано 17 серпня 2021.
  59. ↑ Kramek zatrzymany za rzucanie śnieżkami. "Bez żartów". Onet Wiadomości (пол.). 21 січня 2021. Процитовано 17 серпня 2021.
  60. ↑ Resolution 2359 (2021) Judges in Poland and in the Republic of Moldova must remain independent.
  61. ↑ Rada Europy: sędziowie w Polsce i Mołdawii muszą pozostać niezależni. oko.press. Процитовано 17 серпня 2021.
  62. ↑ Kowalczuk, Piotr (20140218T175700+0100). Interpol – sługa dyktatur. www.polityka.pl (пол.). Процитовано 17 серпня 2021.
  63. ↑ 'INTERPOL's reform at OSCE ODIHR HDIM 2016 - Warsaw. Центр Громадянських Свобод (амер.). Процитовано 17 серпня 2021.
  64. ↑ L’Interpol non sia uno strumento dei regimi autoritari. L'Opinione delle Libertà (англ.). 29 серпня 2017. Процитовано 17 серпня 2021.
  65. ↑ [Opinion] Kazakhstan using Interpol to chase dissidents in EU. EUobserver (англ.). Процитовано 17 серпня 2021.
  66. ↑ а б в Wyborcza.pl. wyborcza.pl. Процитовано 18 серпня 2021.
  67. ↑ Opinion: The Polish government expels a critic — and sets an ominous precedent for the European Union.
  68. ↑ а б Poland accused of violating EU visa systems. EUobserver (англ.). Процитовано 18 серпня 2021.
  69. ↑ Waszczykowski dla "DGP": Berlin zawsze dążył do tego, by funkcjonować jako mocarstwo. Dziś chcą zmienić Radę Bezpieczeństwa ONZ. wiadomosci.dziennik.pl (пол.). 8 вересня 2018. Процитовано 18 серпня 2021.
  70. ↑ Zbytniewska, Karolina (21 серпня 2018). Poland's deportation of human rights activist: The back story. www.euractiv.com (брит.). Процитовано 18 серпня 2021.
  71. ↑ Ludmiła Kozłowska wydalona z UE. Verhofstadt: Godne autorytarnych reżimów. www.rp.pl (пол.). Процитовано 18 серпня 2021.
  72. ↑ Sophie in 't Veld. Sophie in 't Veld (нід.). Процитовано 18 серпня 2021.
  73. ↑ Sophie in 't Veld. Sophie in 't Veld (нід.). Процитовано 18 серпня 2021.
  74. ↑ Helsińska Fundacja Praw Człowieka » HFHR issues statement in case of detained head of Open Dialogue Foundation. www.hfhr.pl. Архів оригіналу за 18 серпня 2021. Процитовано 18 серпня 2021.
  75. ↑ "Nie dla deportacji politycznej!". Pikieta przed MSWiA w obronie Ludmiły Kozłowskiej. gazetapl (пол.). Процитовано 18 серпня 2021.
  76. ↑ а б в г Kozlovska z prawem stałego pobytu w Belgii. Zgadnij, kto jej w tym pomógł?. TYSOL.PL. 5 березня 2019. Процитовано 18 серпня 2021.
  77. ↑ News, Polsat. Petycja o umożliwienie Ludmile Kozłowskiej powrotu do UE. Podpisał ją m.in. Lech Wałęsa - Polsat News. polsatnews.pl (пол.). Процитовано 18 серпня 2021.
  78. ↑ Przypominamy list w obronie Kozlowskiej podpisany przez liczne "autorytety" #BringHerBack. TYSOL.PL. 22 квітня 2019. Процитовано 18 серпня 2021.
  79. ↑ Wałęsa, Lis, Thun, Boni... niezalezna.pl. Процитовано 18 серпня 2021.
  80. ↑ Звернення українських правозахисних організацій з приводу внесення керівниці Фундації «Відкритий діалог» до Schengen Information System (SIS) – Українська Гельсінська спілка з прав людини. helsinki.org.ua (укр.). Процитовано 18 серпня 2021.
  81. ↑ Become an FT subscriber to read | Financial Times. www.ft.com. Процитовано 18 серпня 2021.
  82. ↑ POLITICO Brussels Playbook, presented by Banco Santander: Merkel limping — Sajid Javid interview — Ambassador Selmayr?. POLITICO (амер.). 26 вересня 2018. Процитовано 18 серпня 2021.
  83. ↑ "Propaganda w Polsce bardzo przypomina rosyjską". Kozłowska przemawiała w Radzie Europy. TVN24 (пол.). Процитовано 18 серпня 2021.
  84. ↑ а б Górzyński, Oskar (23 листопада 2018). Fundacja Otwarty Dialog badana przez ABW. Zagadkowy komunikat Mariusza Kamińskiego. wiadomosci.wp.pl (пол.). Процитовано 18 серпня 2021.
  85. ↑ EUR-Lex - 42000A0922(02) - EN. Official Journal L 239, 22/09/2000 P. 0019 - 0062; (англ.). Процитовано 18 серпня 2021.
  86. ↑ Sąd uchylił decyzję o wyrzuceniu z Polski szefowej Otwartego Dialogu. Onet Wiadomości (пол.). 11 червня 2019. Процитовано 18 серпня 2021.
  87. ↑ Wyborcza.pl. wyborcza.pl. Процитовано 18 серпня 2021.
  88. ↑ Kozłowska wykreślona z SIS. Polska przegrywa z Fundacją. www.gazetaprawna.pl (пол.). 24 червня 2019. Процитовано 18 серпня 2021.
  89. ↑ а б Sprawa Kozłowskiej. Laboratorium państwowej tandety. www.gazetaprawna.pl (пол.). 25 червня 2019. Процитовано 18 серпня 2021.
  90. ↑ Kozłowska, Platon i kradzież stulecia. www.gazetaprawna.pl (пол.). 26 червня 2019. Процитовано 18 серпня 2021.
  91. ↑ Brat ministra Waszczykowskiego w urzędzie kontrolującym fundację Kozłowskiej. wiadomosci.dziennik.pl (пол.). 26 червня 2019. Процитовано 18 серпня 2021.
  92. ↑ TVP w ramach zabezpieczenia musi usunąć artykuły o Fundacji Otwarty Dialog i opublikować oświadczenia. www.wirtualnemedia.pl (пол.). Процитовано 18 серпня 2021.
  93. ↑ Wyborcza.pl. wroclaw.wyborcza.pl. Процитовано 18 серпня 2021.
  94. ↑ ABW zatrzymała prezesa Fundacji Otwarty Dialog. wydarzenia.interia.pl (пол.). Процитовано 18 серпня 2021.
  95. ↑ ABW zatrzymało przewodniczącego Rady Fundacji Otwarty Dialog. Wprost (пол.). 23 червня 2021. Процитовано 18 серпня 2021.
  96. ↑ In pre-election move, Moldova takes aim at civil society-opposition nexus. openDemocracy (англ.). Процитовано 18 серпня 2021.
  97. ↑ а б Dulgher, Maria (13 листопада 2018). An outline of the 'Open Dialog' scandal. PAS and DTPP in the gunsight of the Moldovan Parliament. Moldova.org (брит.). Процитовано 18 серпня 2021.
  98. ↑ Диверсия, измена родине, шпионаж. В чем обвиняет молдавскую оппозицию комиссия по «делу Козловской». NewsMaker (ru-RU) . 16 листопада 2018. Процитовано 18 серпня 2021.
  99. ↑ Președinta Open Dialog, apel către societatea RM: „Apărați opoziția și valorile democratice; Regimul Plahotniuc e în agonie”. Jurnal.md (рум.). Процитовано 18 серпня 2021.
  100. ↑ Weiss, Michael (28 травня 2019). Here’s How the Russia-Friendly Far-Right Demagogues of Europe Buy and Bury the Press. The Daily Beast (англ.). Процитовано 18 серпня 2021.
  101. ↑ Ryan, Carlos Alba and Jordan. An Edinburgh flat, a human rights activist and the oligarchs’ ‘dirty money’ (англ.). ISSN 0140-0460. Процитовано 18 серпня 2021.
  102. ↑ Ryan, Carlos Alba and Jordan. Scots firms ‘in £26m laundering link to Putin’ (англ.). ISSN 0140-0460. Процитовано 18 серпня 2021.
  103. ↑ Czarnecki o publikacji dziennika "Sunday Times" na temat Fundacji Otwarty Dialog. Onet Wiadomości (пол.). 23 квітня 2019. Процитовано 18 серпня 2021.
  104. ↑ Patryk Jaki pyta Różę Thun o powiązania z Fundacją Otwarty Dialog. PolskieRadio24.pl. Процитовано 18 серпня 2021.
  105. ↑ а б Autorzy artykułu „Sunday Times” atakującego polską fundację to szef agencji PR i pracownik portali na rzecz brexitu. Onet Wiadomości (пол.). 24 квітня 2019. Процитовано 18 серпня 2021.
  106. ↑ Redefyne. Human Rights NGO Open Dialogue Foundation "suspected of cooperating with Russian intelligence" - EU Today. eutoday.net (амер.). Архів оригіналу за 3 серпня 2021. Процитовано 18 серпня 2021.
  107. ↑ Польский фонд «Открытый диалог» признали «нежелательной организацией». ОВД-Інфо (рос.). 25 березня 2024. Архів оригіналу за 25 березня 2024. Процитовано 25 березня 2024.
Pusat Layanan

UNIVERSITAS TEKNOKRAT INDONESIA | ASEAN's Best Private University
Jl. ZA. Pagar Alam No.9 -11, Labuhan Ratu, Kec. Kedaton, Kota Bandar Lampung, Lampung 35132
Phone: (0721) 702022
Email: pmb@teknokrat.ac.id