Феріо (також відома, як Ферло) — піщана пустеля у північно-центральному Сенегалі [2]. Є домівкою народів серер та фульбе. [3]
Пустеля Ферло займає площу близько 70 000 км², що становить третину загальної площі країни. [4] Є частиною регіону Діурбель, що починається за 70 км на схід від Дакара на захід і південь від Сен-Луї, відомого місцевим жителям як «Баол» [5]. Через регіон протікає річка Сенегал [6], а долини розташовані у дельті Салуму[en] на північ від Гамбії. [7] Тут безкрайні рівнини й піщані дюни, з розкиданими скелями та невеликі долини з глинистими ґрунтами, в яких утворюються невеликі водойми. Рівнину перетинають річища численних приток річки Сенегал, які більшу частину року сухі й лише зрідка наповнюються водою в сезон дощів (з липня по вересень).
Клімат дуже сухий, характеризується тривалим сухим сезоном (який триває дев'ять місяців на рік), з вітрами з дуже сухої пустелі Сахара. Вологий сезон з липня по вересень короткий і приносить нерегулярні опади, принесені вологими повітряними масами з Гвінейської затоки. Через посушливий клімат регіон малонаселений; на початку 1970-х і знову в 1983—1984 роках цей район також потерпав через посуху. [8] Лінгер з населенням майже 13 000 жителів є найбільшим містом у цьому регіоні. Опустелювання також сприяло скороченню населення регіону.
Феріо відома своїми баобабами. Серед рослин варто відзначити: Zornia glochidiata, Alysicarpus ovalifolius, Graminaceae, Cenchrus biflorus, Dactyloctenium aegyptium, Chloris prieurii, Eragrotis tremula, Aristida mutabilis і Schonefeldia gracilis. [8] Національні заповідники Феріо-Північний[en] (RFFN) і Феріо-Південний[en] (RFFS) знаходяться у межах пустелі Феріо. [9] Заповідник Феріо-Північний, заснований у 1971 році, займає площу 6000 км². Заповідник Ферло-Суд був створений наступного року, і його площа становить трохи більше як 6337 км².
- ↑ http://www.unesco.org/new/en/natural-sciences/environment/ecological-sciences/biosphere-reserves/africa/senegal/ferlo/
- ↑ The New Encyclopædia Britannica. Encyclopædia Britannica. April 1974. ISBN 978-0-85229-290-7. Архів оригіналу за 17 квітня 2017. Процитовано 9 листопада 2012.
- ↑ Africa Year Book and Who's who. Africa Journal Limited. 1977. с. 745. Архів оригіналу за 3 січня 2014. Процитовано 9 листопада 2012.
- ↑ The Gambia & Senegal. APA Publications. 20 лютого 1990. с. 241. Архів оригіналу за 27 червня 2014. Процитовано 25 листопада 2012.
- ↑ The Gambia & Senegal. APA Publications. 20 лютого 1990. Архів оригіналу за 27 червня 2014. Процитовано 11 листопада 2012.
- ↑ Chambers's encyclopaedia. Oxford University Press. 1950. с. 415. Архів оригіналу за 27 червня 2014. Процитовано 9 листопада 2012.
- ↑ Taylor & Francis Group Europa Publications (1 листопада 2003). Africa South of the Sahara 2004. Psychology Press. с. 925. ISBN 978-1-85743-183-4. Архів оригіналу за 27 червня 2014. Процитовано 11 листопада 2012.
- ↑ а б Valenza, Jean. The natural pasturelands of the sylvopastoral zone of the Senegal Sahel, twenty years after their development. Vétérinaire Agrostologue, Laboratoire d'Elevage, B.P. 2057, Dakar, Sénégal. Food and Agriculture Organization. Архів оригіналу за 9 липня 2013. Процитовано 11 листопада 2012. [Архівовано 2013-07-09 у Wayback Machine.]
- ↑ Ferlo. Encyclopædia Britannica. Архів оригіналу за 27 листопада 2011. Процитовано 27 November 2012.
- Ferlo inEncyclopedia Britannica [Архівовано 27 листопада 2011 у Wayback Machine.]
 | |
|---|---|
| Словники та енциклопедії | |
| Нормативний контроль |
