Феромагнетизм (рос. ферромагнетизм, англ. ferromagnetism, нім. Ferromagnetismus m) —

• 1. Магнітовпорядкований стан речовини, що при температурі нижче точки Кюрі має самочинну намагніченість, зумовлену взаємно паралельною орієнтацією магнітних моментів атомних носіїв магнетизму.
• 2. Явище, яке полягає в магнітних властивостях феромагнітних тіл. Властивість матеріалів проявляти магнетизм навіть при відсутності зовнішнього магнітного поля. Феромагнетизм виникає в речовинах, у яких як наслідок обмінної взаємодії, спінам електронів вигідно орієнтуватися паралельно. В результаті такої узгодженої орієнтації спінів виникає макроскопічний магнітний момент, який може існувати навіть без зовнішнього магнітного поля.
• 3. Вчення про магнітні властивості феромагнітних тіл.

На якісному рівні феромагнетизм можна пояснити існуванням у речовині внутрішнього молекулярного поля (П'єр Вейсс, 1907), фізичне походження якого стало зрозумілим лише після встановлення основних принципів квантової теорії. Квантову теорію феромагнетизму ланжевенівських магнетиків було започатковано Вернером Гейзенбергом та Полем Діраком (1928), а паулівських - Яковом Френкелем (1928).^[1]

• Альтермагнетизм
• Магнетизм
• Магнетики
• Метамагнітний перехід
• Феромагнетики
• Феримагнетики

• Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Східний видавничий дім, 2013. — Т. 3 : С — Я. — 644 с.
• І.М.Кучерук, І.Т.Горбачук, П.П.Луцик (2006). Загальний курс фізики: Навчальний посібник у 3-х т. Київ: Техніка.
• Біленко І. І. Фізичний словник. — К.: Вища школа, Головне видав. 1979. — 336 с.
• О.В.Третяк, В.А.Львов, О.В.Барабанов. Фізичні основи спінової електроніки: Монографія. - К.: Видавничо-поліграфічний центр "Київський університет", 2002. - 314 с.