Фелікс Савар
фр. Félix Savart
Народився	30 червня 1791(1791-06-30) Шарлевіль-Мезьєр,  Франція
Помер	16 березня 1841(1841-03-16) (49 років) Париж,  Франція
Поховання	Пер-Лашез
Місце проживання	Франція
Країна	Франція
Діяльність	фізик, професор, інженер, лікар
Alma mater	Колеж де Франс
Галузь	фізика, акустика
Заклад	Колеж де Франс
Членство	Лондонське королівське товариство[1] Паризьке філоматичне товариствоd Французька академія наук
Відомий завдяки:	Закон Біо — Савара — Лапласа
Нагороди	іноземний член Лондонського королівського товариства[d] (30 травня 1839)
Фелікс Савар у Вікісховищі

Фе́лікс Сава́р (фр. Félix Savart; 30 червня 1791, Шарлевіль-Мезьєр,— 16 березня 1841, Париж) — французький фізик і математик, член Паризької академії наук (1827)^[2]. Відомий своїми науковими дослідженнями, головним чином, в галузі акустики, оптики й електромагнетизму.

Фелікс Савар народився у місті Шарлевіль-Мезьєр. Здобувши медичну освіту, він почав свою трудову кар'єру як військовий хірург, з 1816 року мав лікарську практику в Страсбурзі. 1820 року він отримав посаду викладача фізики в одному приватному навчальному закладі в Парижі, а з 1827 року працював консерватором фізичного кабінету в Колеж де Франс^[2].

У підручниках фізики згадується зубчасте колесо Савара, що служить для визначення числа коливань звучного тіла, а також просте пристосування для знаходження положень вузлів і пучностей в звучних трубках; воно складається з натягнутою на дерев'яне кільце перетинки, на яку насипається пісок, і яка на нитках опускається всередину вертикальної труби.

Його досліди спрямовані були переважно на вивчення умов резонансу і передачі звукових коливань в різних тілах. На підставі цих дослідів і теоретичних міркувань він створив особливої ​​форми скрипку, яка, однак, не знайшла застосування в музиці. Досліджуючи італійські скрипки, відкрив закономірності співвідношення верхньої та нижньої дек, висуну теорію їхнього гармонійного налаштування. Разом із Вільйомом вимірював щільність деревини, з якої виготовляли скрипки^[3]. Влаштуванню струнних інструментів він присвятив окрему працю.

Крім того, Савар багато часу присвятив питанню про межі чутності тонів. В результаті дослідів він виявив, що тон в 30000 коливань в секунду чується майже всіма; 33000 же коливань в секунду чують вже небагато. Притому тони, коливання яких перевершують 16000 коливань в секунду, вже не розрізняються вухом між собою і тому не можуть вживатися в музиці. Верхньою межею чутності Савар вважав 96000 коливань в секунду (інші визначали цю межу в 80 тисяч і навіть 70000 коливань). Для нижньої межі він брав 14-16 коливань.

Проводив дослідження за звучанням труб, в які введено полум'я або з яких випливає тонкий струмінь рідини. Брав участь у дослідах Біо з вивчення взаємодії електричного струму і магнітного поля; результатом цих дослідів було встановлення у 1820 році закону Біо — Савара — Лапласа. Ще одним винаходом цього вченого був полярископ Савара — кварцева пластина для вивчення поляризації світла.

Помер у Парижі 16 березня 1841.

Хоча Савар і не вніс в науку нічого особливо великого, завдяки його численним і дотепним дослідженням його ім'я користується досить значною і цілком заслуженою популярністю. Його іменем названо одиницю частотного інтервалу^[2]. Фелікс Савар був знайомий з Оноре де Бальзаком, який присвятив йому роман «Шагренева шкіра»^[4].

• Logarithmic Interval Measures(англ.)
• MacTutor History of Mathematics archive, University of St Andrews.(англ.)

Це незавершена стаття про особу Франції. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.

Це незавершена стаття про фізика. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.